ЗАКОНОДАВСТВО ПРО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД НЕПУ (1921-1929 рр.)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Послідовний перехід до ринкової економіки в Україні об'єктивно обумовлює збільшення потреби в захисті суб'єктів ринкових відносин. Страхування є необхідним атрибутом ринкової економіки. Одним з пріоритетних завдань соціальної політики української держави є вдосконалення заходів, спрямованих на захист та фактичне здійснення соціально-економічних прав громадян. Ефективним засобом щодо вирішення цього завдання виступає страхування. Без сумніву, страхування належить до числа найбільш давніх і стійких форм господарського і правового життя людини, що сягають своїми коренями далеко в історію.

 Одним із найбільш важливих чинників розвитку страхової справи є розвиток її законодавчої бази. Оскільки в законодавстві України все ще існують проблеми в регулюванні правового положення учасників страхової діяльності, а також у питаннях державного нагляду за страховою діяльністю, тому формування страхового ринку України і забезпечення належних умов для його функціонування потребують змістовних наукових досліджень у цій сфері життєдіяльності суспільства.

Вибір теми дисертаційного дослідження обумовила не тільки значимість її для вдосконалення і подальшого розвитку законодавства України про страхову діяльність, а й відсутність достатньої уваги в українській юридичній літературі до всебічного розгляду й аналізу правового регулювання страхування. І в цьому відношенні з урахуванням перспектив розвитку страхової справи в нашій державі важливим є дослідження практики страхування в УСРР у період нової економічної політики (1921–1929 рр.) – часу відродження, певною мірою, ринкових відносин. Аналізу підлягає як усе те позитивне, так і помилкове та безперспективне, що мало місце.

Перехід до нової економічної політики, ставши об'єктивною передумовою розвитку приватної ініціативи в галузі торгівлі, промисловості, викликав помітне пожвавлення товарно-грошового обігу і водночас призвів до необхідності відновлення і подальшого розвитку страхової справи.

Крім сприятливих економічних умов, для успіху страхування потрібно було ще і належне законодавче регулювання відносин між страховиком і страхувальником, регулювання внутрішньої організації страхових установ. Тому не випадково за період 1921– 1929 рр. в Україні було прийнято багато нормативних актів, що всебічно розглядали питання організації, подальшого розвитку страхування. Найбільш важливими можна назвати такі акти РНК УСРР: «Про державне майнове страхування», «Про державне страхування», «Про Раду в справах страхування при Уповнаркомфіні і про обов'язкове страхування в Держстрасі майна колгоспів», а також діючі на території України акти СРСР, зокрема, «Положення про державне страхування Союзу Радянських Соціалістичних Республік», затверджене ЦВК і РНК СРСР   18 вересня 1925 р., що давало відповідь на питання про законодавчу базу страхування в СРСР і в союзних республіках. Поряд із зазначеними актами та у їх доповнення в Україні діяли інструкції, розпорядження, циркуляри, прийняті Укрдержстрахом, Українською економічною радою, Держстрахом Союзу РСР, НКФ СРСР.

І якщо в наш час одним із напрямків вдосконалення державної політики в сфері страхування є подальший розвиток його законодавчої бази, то досвід правового регулювання  страхової справи в Україні в період нової економічної політики (1921 –1929 рр.) може стати доцільним і корисним, що, перш за все, й обумовило актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах цільової комплексної програми  «Актуальні проблеми історії українського національного державотворення» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, номер державної реєстрації – 0186.0.070872 .