ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УЧАСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНІЙ ПРАВООХОРОННІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасному світу властиві тенденції глобалізації та інтеграції не тільки позитивних процесів та явищ, але й негативних. З одного боку, відбувається становлення третього покоління прав людини – прав людства. З іншого боку, загострюються глобальні світові проблеми, у тому числі з’являються нові тенденції розвитку кримінального середовища, активізується міжнародний тероризм. Усвідомлюючи небезпеку такої загрози, країни світу вживають спільні заходи щодо належного забезпечення прав людини та людства. Такий підхід вимагає послідовної, зваженої політики компетентних органів різних держав та міжнародних організацій щодо стратегії боротьби з організованою транснаціональною злочинністю, належна реалізація якої має впроваджуватися, серед іншого, і у процесі міжнародної правоохоронної діяльності.

Пріоритетні положення політики Української держави в галузі міжнародної правоохоронної діяльності, визначені у Конституції України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Для реалізації зазначеної політики органи державної влади України, компетенція яких пов’язана з міжнародною правоохоронною діяльністю, мають створювати умови як на внутрішньодержавному (національному), так і міжнародному рівні, з метою реального забезпечення прав і свобод громадян, іноземців та осіб без громадянства, охорони та захисту громадського світового порядку.

Одним із дієвих засобів досягнення зазначеної мети постає якісне трансформування усього механізму національних правоохоронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ України, для гарантування соціальної безпеки людини та людства в нових умовах сьогодення. На сучасному етапі державотворення та інтеграції України у світове співтовариство виникає нагальна потреба у активізації соціальної ролі ОВС України, передусім, у галузі забезпечення прав і свобод людини та людства на рівні світових стандартів. Певні зрушення на цьому шляху мають місце, але вони не носять комплексного всеохоплюючого характеру. Залишаються проблеми щодо реального забезпечення виконання ОВС України положень ратифікованих міжнародних договорів, які пов’язані, зокрема, з недостатнім рівнем організаційно-правового, матеріального, фінансового, технічного забезпечення системи ОВС України, а також правової культури правоохоронців, не завжди відповідає вимогам часу діяльність ОВС України у міжнародній правоохоронній сфері.

Така ситуація вимагає рішучих, зважених та спільних заходів науковців та практичних працівників ОВС України. Наукове супроводження міжнародної правоохоронної діяльності ОВС України розглядається як важливий чинник реалізації такої діяльності. Аналіз чинного законодавства України в галузі міжнародної правоохоронної діяльності, практики реалізації нормативно-правових актів, теоретичне осмислення наукових праць у різних галузях юриспруденції дає можливість переконатися у тому, що не всі аспекти цієї діяльності, у тому числі управлінський, було досліджено повною мірою; практично відсутні роботи, в яких розглядаються вимоги щодо якісного трансформування міжнародної правоохоронної діяльності з огляду на випереджаюче врахування нових тенденцій розвитку міжнародної злочинності та шляхів його забезпечення; недостатньо уваги приділялося розробці ефективних організаційно-правових механізмів ОВС України, які були б спроможні оперативно та якісно вирішувати проблеми соціальної безпеки у широкому розумінні цього слова, а також злагоджено взаємодіяти з відповідними міжнародними механізмами для підтримання громадського світового порядку. Таким чином, глибоке дослідження у організаційно-правовому аспекті проблем участі ОВС України у міжнародній правоохоронній діяльності набуває особливого змісту і актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 6.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період з 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Національного університету внутрішніх справ (п. 2.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.). Робота спрямована також на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС (затверджено розпорядженням МВС України від    30 грудня 2002 р. № 618).