ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС ОБІЗНАНИХ ОСІБ ТА ЇХ ПРАВОВІДНОСИНИ З ДІЗНАВАЧЕМ І СЛІДЧИМ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Актуальність теми. Політичні, економічні та соціальні перетворення, що здійснюються в Україні, покликані сприяти її розбудові  як  демократичної правової держави, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком у діяльності багатьох державних органів, у тому числі й органів дізнання та досудового слідства, які здійснюють  розслідування  у  кримінальних справах.

Одним із засобів підвищення ефективності діяльності органів дізнання та досудового слідства є організація їх належної взаємодії з іншими державними органами, посадовими особами і громадянами у розкритті та розслідуванні злочинів. Особливої уваги заслуговує питання про взаємодію слідчого (дізнавача) із особами, які володіють спеціальними знаннями, оскільки саме від них багато в чому залежить правильне вирішення завдань кримінального судочинства у кожній справі.

Проблеми використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві та взаємодії вищевказаних осіб досліджувалися в роботах Ю.П. Аленіна, О.М. Бандурки, Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга, А.Ф. Волобуєва, В.І. Гаєнка, В.М. Глібка, О.В. Горбачова, Ю.М. Грошевого, М.А. Джафаркулієва, А.В. Дулова, В.С. Зеленецького, П.П. Іщенка, О.Ф. Коновалова, В.К. Лисиченка, Л.М. Лобойка, В.Г. Лукашевича, В.М. Махова, Е.Б. Мельникової, Ю.К. Орлова, І.Л. Петрухіна, Р.Д. Рахунова, М.В. Салтевського, М.О. Селіванова, О.В. Селіної, З.М. Соколовського, І.М. Сорокотягіна, М.О. Чельцова-Бебутова, В.Ю. Шепітька, О.Р. Шляхова, М.Є. Шумила, С.П. Щерби, М.Г. Щербаковського та інших вчених. Однак, незважаючи на значну кількість наукових публікацій, залишаються недостатньо визначеними поняття спеціальних знань і спеціаліста, процесуальний статус деяких категорій обізнаних осіб, механізм реалізації їх прав, виконання покладених на них обов’язків та ряд інших питань, які мають суттєве значення для підвищення ефективності взаємодії дізнавача і слідчого з обізнаними особами. Це не може негативно не впливати на практику застосування правоохоронними органами чинного законодавства.

На даний час законодавча регламентація взаємодії дізнавача і слідчого з обізнаними особами значно відстає від сучасних потреб практики. Розвиток науково-технічного прогресу, який супроводжується розширенням кола спеціальних знань, а також відомчої належності експертних установ, викликає необхідність переосмислення існуючих теоретичних положень щодо використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві України. Чинне законодавство, регламентуючи процесуальні форми взаємодії слідчого (дізнавача) з особами, які володіють спеціальними знаннями, залишає недостатньо врегульованими деякі аспекти участі обізнаних осіб у справі. Крім того, у ході практичної діяльності правоохоронних органів виникають і розвиваються нові форми взаємодії слідчого (дізнавача) з такими особами (наприклад, залучення обізнаних свідків, консультантів тощо), які не знайшли відображення на законодавчому рівні. З метою усунення даних прогалин в законі та приведення діяльності дізнавача і слідчого у відповідність із ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою посадові особи органів державної влади зобов’язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, котрі визначені Конституцією і законами України, необхідно провести ґрунтовне теоретичне дослідження проблем процесуального статусу обізнаних осіб та їх правовідносин з дізнавачем і слідчим під час провадження у кримінальній справі.

Актуальність питань взаємодії дізнавача і слідчого з обізнаними особами обумовлюється також продовженням роботи як науковців, так і практиків над підготовкою нового Кримінально-процесуального кодексу України, в проектах якого  врегулювання  вказаних  питань  потребує  подальшого удосконалення.

Наведені обставини вказують на актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з розробленим кафедрою кримінального процесу Національного університету внутрішніх справ планом проведення актуальних наукових досліджень. Тема дисертаційної роботи відповідає Тематиці пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років (п. 1.1), Тематиці пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років (Розділ V, п. п. 10, 26, 45), які затверджено наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635, та Головним напрямам наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки (п. 1.4), затвердженим Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 3 від 23 березня 2001 року).