Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення правової держави України безпосередньо пов’язано з справедливим і доступним правосуддям, яке б відповідало міжнародно-правовим стандартам.

Саме суд є найбільш ефективним правовим інститутом вирішення виникаючих в суспільстві соціально-правових конфліктів, виключні функції якого вказують на його особливе місце в системі органів державної влади.

Діяльність суду по відправленню правосуддя, є результатом репродуктивного мислення, направленого на вирішення основного питання кримінального процесу - про винність або невинність підсудного.

Визнавши правосуддя складовою частиною судової влади, слід підкреслити, що лише тоді, коли в процесі своєї діяльності суд дотримується вимог закону, забезпечує дотримання прав і законних інтересів особистості, можно говорити про стабільність судових рішень.

Високе призначення суду, визначене Конституцією України, ставить перед наукою кримінального процесу завдання приділяти особливу увагу дослідженню проблем здійснення правосуддя, вивченню ефективності дії процесуальних інститутів і норм, виробляти науково обгрунтовані рекомендації, щодо подальшого вдосконалення законодавства і практики його застосування. Одним з процесуальних інститутів, який забезбечує стабільність і авторитет актів правосуддя є інститут преюдицій.

Значний внесок в розробку питань, пов’язаних з інститутом преюдицій внесли дореволюційні вчені процесуалісти Н. Н. Розін, Е. Немировський, В. Случевський, І. Стефановський, І. Я. Фойницький.

Актуальність розробки даної теми визначається також тим, що проблема преюдиції у кримінальному процесі є однією зі складних і мало вивчених в науці кримінального процесу. Окремі аспекти дії преюдиції і виникаючі на практиці питання досліджувались в роботах українських і російських вчених М. А. Гурвича, Ю. М. Грошевого, А. П. Єрьомкіної, В. С. Зеленецького, Є. В. Ломоносової, П. А. Лупінської, Я. О. Мотовіловкера, В. І. Камінської, М. С. Строговича, В. А. Рясєнцева, В. М. Семенова, А. І. Перепелиці, У. Юсубової та ін.

У кримінально-процесуальній і цивільній процесуальній теорії немає єдності поглядів з питань, що характеризують правову природу преюдицій судових рішень (далі преюдицій), їх підстав і меж дії. Питання преюдицій практично не врегульовані законом.

В результаті недостатнього законодавчого врегулювання і відсутності спеціальної теоретичної розробки цих питань виникають труднощі, пов’язані з визначенням можливості використання і меж обов’язковості раніше винесених рішень суду при провадженні у кримінальній справі.

Відсутність в теорії кримінального процесу спеціального дослідження монографічного характеру та наявність в теорії спірних, суперечливих суджень з питань правової природи, порядку, умов та меж застосування, зв’язку преюдицій з деякими принципами кримінального процесу, а також недостатнє законодавче врегулювання цих питань, які мають важливе практичне значення, зумовили вібір даної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (номер держреєстрації 0186.0.099031).