МАЛОЗНАЧНІСТЬ ДІЯННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена потребою удосконалення законодавства, яке б забезпечувало становлення України як правової держави. Це свідчить про те, що будь-яка діяльність правового характеру повинна бути відповідною Конституції України, яка, в свою чергу, гарантує реальне забезпечення прав і свобод громадян. Ці гарантії стосуються і захисту особи від правового свавілля, яке пов’язується, перш за все, з незаконним притягненням  особи до кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність  та покарання можуть бути застосовані лише відносно осіб, що вчиняють злочин, тобто, діяння суспільно небезпечне, протиправне, винне, каране.

Вчення про злочин займає значне місце в науці кримінального права. Проблемою його визначення займались  А.А.Герцензон, М.Д. Дурманов, М.І. Ковальов,  М.Й. Коржанський, Н.Ф.Кузнєцова,  П.С. Матишевський,  П.П. Михайленко т. ін.

Злочин – це, перш за все діяння, яке наділене ознаками, які можуть визначити  характер та зміст такого діяння, як злочинного або ні. Але між поняттям злочину та діянням, яке не має ознак злочину, можуть існувати виключення, коли формально діяння містить склад будь-якого злочину але не має суспільної небезпечності. В таких випадках, особа, яка вчинила це діяння, не може бути притягнена до кримінальної відповідальності. Таке виключення має назву малозначного діяння.

У кримінальному праві та законодавстві  визначення малозначності діяння майже тотожне. Враховуючи те, що вчення про малозначне діяння  є складовою частиною загального вчення про злочин, у  науковій літературі воно займало “чемне” місце, де автори вказували лише на те, що така норма існує, а також давали загальне визначення вказаної норми, не звертаючи увагу на питаннях, які в повній мірі могли розкрити зміст проблеми.

У Кримінальному кодексі  України 2001 року  розмежування злочину та малозначного діяння залишилося без  суттєвих змін. Але, не можна сказати, що   нове кримінальне законодавство не привертало уваги до визначення  поняття малозначності. У роботах з кримінального права, до визначення поняття малозначності діяння за Кримінальним  кодексом 2001 року  звернулися  М.Й. Коржанський, Л.М. Кривоченко, П.С. Матишевський, А.О. Пінаєв, І.К. Туркевич, М.І. Хавронюк на рівні науково – практичного коментування ч. 2 ст. 11 КК чи в підручниках із Загальної частини Кримінального права України. Але зміст малозначності названими вченими  був розкритий  недостатньо повно, без конкретного визначення ознак чи особливостей,  пов’язаних з поняттям малозначності діяння.

Недостатня  наукова  розробка  поняття  малозначного діяння у теорії кримінального права  призводить до проблеми застосування ч. 2 ст. 11 КК України на практиці. Більшість працівників правоохоронних органів стикається, перш за все, з проблемою визначення ознак малозначного діяння, що призводить до помилок при його кримінально-правовій оцінці.  Відсутність чітких визначень  малозначності діяння призводить  до притягнення до кримінальної відповідальності особи, що цього не заслуговує, або до помилкового виправдання злочинця. Тому, додаткового розгляду потребують питання визначення ознак малозначності діяння. Крім того, уваги заслуговують питання розмежування малозначного діяння та злочину невеликої тяжкості.  Це питання має практичне значення для  визначення  межі між злочинною та формально злочинною поведінкою.

Отже, вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений проблемами,  пов’язаними з визначенням малозначності діяння  та  відсутності їх достатнього висвітлення у науці кримінального права України.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана  відповідно до  плану наукових досліджень кафедри кримінального права та правосуддя  юридичного факультету Запорізького державного університету та “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000р. № 1376/2000.