МОВА НАУКИ КРИМІНАЛІСТИКИ

Краткое содержание

Актуальність теми. Сучасний етап реформування законодавства в Україні супроводжується вирішенням проблемних питань функціонування юридичної термінології у правничій сфері, що зумовлено потребою забезпечити усі правові галузі унормованою мовою на сучасних методологічних засадах кодифікації термінів у законодавчих джерелах. Проблеми мови законодавства досліджуються як юристами, так і лінгвістами. На сьогодні з¢являються роботи, присвячені інтеграції, взаємопроникненню  наук у практичних питаннях аналізу мови законів, обговорюється питання про виникнення нової науки – юридичної лінгвістики. Аспекти мови юридичної сфери досліджували вчені: Н.В. Артикуца, М.Я.  Брицин, Ю.М. Грошевий, О.О. Ейсман, Б.С. Ібрагімов, Д.А. Керимов, М.Й. Коржанський, М.В. Костицький, С.П. Кравченко, М.І. Леоненко, Б.Ю. Онишко, А.С. Піголкін, Ю. Прадід, В.М. Савицький, А.С. Токарська, З. Тростюк, О.Ф. Юрчук та інші.

Різнопланові дослідження, які були проведені за даною тематикою, не вичерпали всіх її аспектів, а лише створили певну фактологічну передумову для вивчення термінологічних пластів юридичної сфери, вихідну базу для подальшого методологічого дослідження термінологічного потенціалу наук, які її створюють, й зокрема – криміналістики.

Питання, пов¢язані з функціонуванням термінології криміналістики, постійно виникають майже у кожному напрямі криміналістичних наукових досліджень, обговорюються на Міжнародних науково-практичних конференціях.   Окремі аспекти нормування понятійного апарату криміналістики висвітлювались у працях Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, О.А. Кириченка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, Ю.Г. Корухова,  І.Ф. Крилова, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, І.В. Постіки, М.В. Салтевського,  М.Я. Сегая, І.Я. Фрідмана, В.Ю. Шепітька та у дослідженнях інших криміналістів.

Значний обсяг знань, як природничо-технічних, так і гуманітарних, репрезентується в криміналістиці за рахунок визначень, понять і термінів, втілюється у нових теоріях, концепціях, наукових дослідженнях.  Поняття інших наук у контексті криміналістики потребують нової оцінки не тільки за критеріями криміналістичної науки, але й мовного осмислення. Для того, щоб поняття було правильно й чітко названим, необхідно вирішити проблему добору словотворчих засобів з числа близьких за значенням слів, уникаючи багатоваріантності, ураховуючи мотивацію спеціального поняття. Зупиняючись на визначенні окремих термінів, найчастіше вчені-криміналісти вказують на існування такої проблеми й приходять до загального висновку, що формулювати терміни необхідно чітко, коротко й зрозуміло. Довільний процес введення нового терміна в криміналістиці призводить до різнобою у назвах криміналістичних понять, тому актуальною є проблема кодифікації термінів і встановлення єдиних формулювань. Саме інтегрований характер криміналістичних знань передбачає виникнення проблем уніфікації, стандартизації термінів, тому для їх вирішення необхідно використовувати досвід лінгвістичного обґрунтування вживання термінів.

Проблематичність сучасного стану української криміналістичної терміносистеми зумовлена й тим, що головна частина науково-теоретичних наробок велася російською мовою. Останні вітчизняні видання з криміналістики ґрунтуються на російськомовних джерелах, що спричиняє труднощі у формулюваннях визначень термінів у відповідності до норм української літературної мови. Аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що рівень її наукового осмислення в криміналістиці – недостатній та потребує комплексного підходу.

Початкове визначення Р. С. Бєлкіним мови науки криміналістики як фундаментальної криміналістичної теорії викликало дискусії щодо доцільності вживання деяких понять в криміналістиці, уважнішого ставлення до введення нових термінологічних одиниць, виділення мікросистем у часткових криміналістичних теоріях. Але залишилися без уваги такі питання, як критерії використання лінгвістичних методів аналізу понять науки криміналістики, рівень мовної компетенції слідчих, лінгвістичний підхід у практиці складання процесуальних документів, використання знань історичної лексикології.  Отже, комплексного дослідження сучасного стану мови криміналістики, її структури та функцій, механізму термінотворення, історичних особливостей розвитку та становлення, нових тенденцій розвитку, напрямів унормування та систематизації з урахуванням мовної ситуації в Україні, не здійснювалося. Наведені чинники визначають актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв¢язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності до Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року №4 КМ/2), Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18.12.2000 р. №9 КМ/1), загального плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України, плану науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України та включено до переліку тем дисертаційних досліджень Управління координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України за 2000-2001 рр., №1013.