СТАНОВЛЕННЯ ГЕГЕЛІВСЬКОГО РОЗУМІННЯ ДІАЛЕКТИКИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВИ / шлях Г.В.Ф.Гегеля до “Філоcофії права”/ Автореферат

По-перше, філософсько-правовою значимістю проблеми діалектики громадян- ського суспільства й держави. Потенційна схильність соціуму до різноманітних змін припускає осягнення їхніх причин та спрямування, що дозволяє провести грань між якостями нового і старого як у бутті української спільноти, так і бутті людства в цілому. Цією обставиною визначається онтологічний та аксіологічний статус громадянського суспільства в Україні, соціогенез якого неможливо уявити поза цілим рядом соціальних процесів. До них можна віднести пошук природного шляху становлення громадянського суспільства на ґрунті внутрішніх передумов й врахування сучасних здобутків цивілізації. Так передумовою гармонійного розвитку української державності є вироблення громадянським суспільством певної програми дій держави в нових історичних умовах, враховуючи також її зворотний інтеграційний вплив суспільні процеси.

По-друге, тим, що зазначена філософсько-правова ідентифікація неможлива без пошуку критеріїв розуміння діалектики універсальних форм буття соціуму, що зв'язане з усвідомленням конкретної історичності й суб'єктивної природи пізнання цих форм. Тому й має особливе значення наша орієнтація у континуумі актів пізнання й оцінки природи взаємодії громадянського суспільства й держави великих мислителів та їхніх інтерпретаторів. Саме тому знов актуальний Г. В. Ф. Гегель із загальновизнаною багатомірністю впливу його філософського дискурсу на духовно-інтелектуальне, а й у розумінні деяких дослідників і соціально-політичне життя сучасної цивілізації. Уже більш ніж півтора сторіччя не затихає спір із приводу феномена Гегеля. Особливо гостро оцінюються теоретичні концепції філософа, що визначають природу соціальної дійсності та спрямування її розвитку. Актуальні й самі форми політико-правової інтерпретації гегелівської творчості, різноманітні засоби тлумачення на фундаменті багатоаспектного філософського аналізу. Ці інтерпретації були, є, та, певно, й будуть як відображенням змісту філософсько-правової ідеології у межах певної політичної культури, так й своєрідним засобом у визначенні можливих (бажаних) напрямків її трансформації або консервації. Ця багатомірність також дозволяє зробити висновок про недостатню вивченість гегелівської філософсько-правової тематики у контексті формування нових наукових парадигм.

По-третє, існуючим інтересом до тих соціально-теоретичних концепцій, що включають у себе різні соціальні контексти у силу того, що сьогодні сама теорія наукової парадигми у філософії науки не може ігнорувати вплив різноманітних соціальних чинників на еволюцію тієї або іншої наукової теорії. В цьому зв'язку і є актуальним дослідження політико-правових й філософсько-правових аспектів гегелівського вчення про громадянське суспільство й державу, що знаходиться у певному взаємозв'язку із системою його філософських переконань.

По-четверте, тієї обставиною, що існуючі оцінки гегелівської філософії права і соціально-політична стилістика західноєвропейського й вітчизняного буття Х1Х – ХХ ст.ст. знаходяться у специфічній формі взаємодії. Тому гегелівську філософсько-правову культуру можна також розглядати в якості своєрідної системи теоретико-культурних і соціально-духовних цілей й засобів, завдяки яким можна досягнути певної онтологічної, гносеологічної, та аксіологічної орієнтації у політико-правовому континуумі сучасної нам епохи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана у відповідності з планами держбюджетної науково-дослідної роботи по темі “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” № 01 БФО 42 –01, яка здійснюється на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.