ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО: ПРИРОДА ТА МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Заснованість сучасної національної правової системи на нових ідеях та паритетах, пов'язаних з необхідністю гуманізації та демократизації суспільних відносин, визначає необхідність комплексного дослідження особливостей правової системи України, шляхів її вдосконалення, а також визначення її місця у міжнародному правовому просторі. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність виявлення загального, особливого та одиничного в національному праві, що стає можливим завдяки порівняльним дослідженням.

На сучасному етапі активізація досліджень у сфері порівняльного правознавства пов'язана, передусім, з розширенням міжнародних наукових контактів та необхідністю визначення закономірностей розвитку інститутів та норм національного права.

            Актуальність наукових досліджень порівняльного права визначається також тим, що між існуючими у сучасному світі правовими системами постійно відбуваються такі процеси, як взаємопроникнення, що відображається у застосуванні норм та принципів міжнародного права за наявності правових колізій та протиріч; запозичення, що призводить до рецепції, взаємного впливу, гармонізації та уніфікації норм і інститутів. Інтенсивність цих процесів зумовлюється належністю правових систем певних держав до одного і того ж типу чи до різноманітних видів систем.

            Таким чином, співіснування правових систем визначає актуальність їх співставлення на різних рівнях - починаючи від правових норм, інститутів, галузей, що належать до однієї національної системи, і закінчуючи правовими масивами, які складають певні правові сім'ї.

            Потреба дослідження проблем порівняльного правознавства має багатоаспектний характер. Вона зумовлюється як практичними, так і теоретичними причинами. Теоретичне значення має дослідження методологічного значення порівняльного правознавства та його місця в системі правових категорій наук. Практичний інтерес мають можливості визначення закономірностей розвитку національної правової системи, їх особливих рис та місця в міжнародно-правовому просторі. Проте, необхідно зазначити, що теоретичні проблеми інституту порівняльного правознавства в сучасній світовій та вітчизняній науці досліджені ще не достатньо.

            Серед відомих зарубіжних компаративістів слід, насамперед, назвати таких, як М. Ансель, Г. Гаттерідж, Р. Давид, Л.-Ж. Константінеско, Х. Кьотц, К. Цвайгерт. В радянській науці проблеми порівняльного правознавства досліджувались у працях С.Л. Зівса, А.Х. Саідова, А.О. Тіллє, В.О. Туманова, М.М. Файзієва, Г.В. Швєкова та інших. Ці дослідження залишили нам цінний матеріал щодо методики порівняльно-правових досліджень, видів порівняння, зв'язку порівняльного правознавства з іншими науками, започаткували аналіз порівняльно-правових досліджень як особливого напрямку радянського правознавства.

            В Україні становлення порівняльного правознавства як самостійного напряму наукових досліджень відбувалося досить повільно. На початку ХХ ст. цей процес проходив переважно в історичному та слов'янознавчому напрямах. Порівняльним дослідження в галузі держави і права присвячені праці М.Д. Іванишева, І.І. Дитятина, М.О. Максимейка, І.М. Собестьянського, М.М. Ковалевського та інших.

            Фундаментальні дослідження проблем порівняльного правознавства в Україні підготували Г.В. Александренко, В.Н. Денисов, В.К. Забігайло, М.І. Козюбра, П.Ф. Мартиненко, Є.А. Тихонова, В.М. Шаповал та деякі інші автори.

            За часів незалежності України дослідження проблем порівняльного правознавства із значними складнощами починає відроджуватися. При цьому обмежений доступ до матеріалів для дослідження ще значно стримує обсяг порівняльно-правових досліджень. Однак, не зважаючи на це, дана проблематика обговорюється на наукових конференціях та круглих столах. Достатньо згадати Міжнародну науково-практичну конференцію “Європа - Японія - Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (жовтень 2000 р., м. Київ), на якій широко обговорювалися проблеми закономірностей розвитку правових систем сучасності, стан та завдання порівняльного правознавства, проблеми міжнародного наукового співробітництва у даній сфері. Хоча дослідження проблем порівняльного правознавства в Україні, незважаючи навіть на появу нових авторів (О.Д. Крупчан, Н.М. Онищенко, О.Д. Тихомиров, Є.О. Харитонов та ін.), продовжують ще залишатися досить розрізненими.

            Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна не відповідає рівню порівняльного правознавства як самостійного напрямку наукових досліджень. У навчальних програмах юридичних факультетів курс порівняльного правознавства взагалі відсутній. Лише у деяких вищих навчальних закладах читаються незначні за обсягом курси з правових систем сучасності. Введення до навчальної програми курсу порівняльного правознавства викликано необхідністю більш повного осмислення нових державно-правових явищ, виявлення основних закономірностей правового розвитку, оперування найновітнішим зарубіжним правовим матеріалом. Порівняльне правознавство відіграє важливу роль у вивченні правового досвіду, накопиченого за кордоном. В цьому і виявляється практично-прикладне значення порівняльного правознавства.

            Незадовільний стан розроблення проблем порівняльного правознавства зумовлює актуальність обраної автором теми дослідження та впливає на вибір об'єкта і предмета дослідження.