Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Реалізація конституційного принципу верховенства права в Україні, необхідність подальшої демократизації українського суспільства, формування правової державності та розбудови громадянського суспільства, вимагають від національної науки теорії права нового осмислення змісту та сутності ключових категорій: права, закону та його верховенства в системі нормативно-правового регулювання. Вітчизняне правознавство визнає необхідність існування закону, правового за своїм змістом та сутністю. Сучасне розуміння права передбачає визнання людини найвищою соціальною цінністю, а забезпечення та реалізацію невід’ємних прав і свобод людини і громадянина – головною метою діяльності державної влади, яка реалізує свою компетенцію тільки в межах Конституції та законів України. Не викликає заперечень також необхідність верховенства закону в системі нормативно-правових актів. Але, при цьому, ні створення правового законодавства, ні реалізація верховенства правового закону неможливі без визначення в теорії права сутності, змісту, юридичних ознак правового закону та його верховенства, без механізму становлення та реалізації верховенства правового закону, соціальне призначення якого - бути основою реалізації принципу верховенства права в Україні. Цим, насамперед, і пояснюється актуальність обраної теми.

Важливим фактором обрання тематики дослідження є повільний розвиток системи правового законодавства в сучасній Україні, що зумовлено недоліками законотворчого процесу, проявами правового нігілізму у забезпеченні верховенства правового закону. Вплив негативних факторів на процес становлення правового закону залишається значним, що перешкоджає реалізації верховенства права в Україні, і отже, гальмує процес становлення України як демократичної, соціальної, правової держави з розвинутим громадянським суспільством. На сучасному етапі розвитку України теорія правового закону та його верховенства в системі нормативно-правового регулювання потребує підвищеної уваги в зв’язку з глибокими політичними та соціально-економічними перетвореннями, принциповим оновленням законодавства та приведенням державного механізму забезпечення та реалізації прав і свобод людини і громадянина у відповідність до конституційних та міжнародних стандартів у галузі прав людини.

Необхідність дослідження обґрунтовується станом правопорядку України, який ще і сьогодні не повністю відповідає принципам, проголошеним Конституцією України (1996), а тому вимагає від держави, суспільства та громадян особливого ставлення до закону, прагнення до досягнення його правового характеру та толерантності, визнання його верховенства.

Тематика дисертаційної роботи має актуальність і для розвитку теорії держави і права, зокрема, для повноти реалізації суверенітету народу у законодавчому процесі. Доцільність цього іноді ставиться під сумнів навіть у рішеннях державних органів та діях посадових осіб, що є суттєвим гальмом дійсної демократизації, процесів становлення правової держави та громадянського суспільства.

Викликають актуальність теми також відсутність і досі чіткого розмежування в юридичній літературі термінів “нормативні акти” та “нормативно-правові акти”, довільне застосуванні терміну “законодавство”, неузгодженість у розумінні ієрархії нормативно-правових актів, відсутність сучасного визначення терміну “правовий закон”, розкриття його сутності, змісту та верховенства.

Питання сутності та змісту правового закону, особливої ролі правового закону у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин, що визначає необхідність його верховенства, стала однією з центральних в юриспруденції після прийняття Декларації про державний суверенітет і особливо після прийняття Конституції України. Але, теоретичні проблеми верховенства закону та його юридичних ознак, зв’язку закону з правом, законністю та суспільною правосвідомістю завжди були в центрі уваги юридичної науки. Ця проблема досліджувалась такими вченими, як С.С.Алексеєв, К.А.Архипов, В.М.Баранов, М.М.Воронов, В.В.Головченко, С.Л.Зівс, Д.А.Керімов, М.І.Козюбра, В.В.Копейчиков, П.О.Недбайло, Є.В.Назаренко, В.С.Нерсесянц, А.Нашіц, В.Ф.Опришко, Н.С.Піголкін, С.В.Полєніна, П.М.Рабинович, О.Ф.Скакун, Ю.А.Тихомиров, І.Є.Фарбер, Р.О.Халфіна, Ю.Шемшученко та іншими.

Науковою основою формування нового поняття правового закону, необхідності його верховенства в системі нормативно-правових актів та механізму забезпечення цього верховенства стали роботи М.М.Воронова, В.Д.Бабкіна, С.В.Бобровник, А.З.Георгіца, С.К.Дудар, О.В.Зайчука, А.П.Зайця, М.І.Козюбри, А.А.Козловського, А.М.Колодія, В.В.Копейчикова, В.А.Котюка, Л.Г.Кривенко, Л.С.Мамут, В.К.Мамутова, А.Р.Мацюка, П.Ф.Мартиненко, О.Г.Мурашина, Є.В.Назаренко, В.Ф.Опришко, М.Ф.Орзіха, В.Ф.Погорілко, П.М.Рабиновича, В.М.Селіванова, В.Ф.Сіренко, О.Ф.Скакун, В.І.Тимошенко, Є.А.Тихонової, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученко, М.В. Цвіка, О.І.Ющика та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана у відповідності з основними напрямками державно-правової реформи в Україні, тематичними планами розвитку профспілкового руху в Україні, а також науково-дослідною програмою кафедри теорії та історії держави і права Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Питання, що висвітлені у роботі мають практичне значення для реалізації Указу Президента України від 18.10.2001 року №992/2001 “Про Національну програму правової освіти населення”, яким передбачається широке інформування населення про правову політику держави та законодавство.