КРИМІНОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИННИХ ПОСЯГАНЬ НА МОРАЛЬНИЙ І ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК НЕПОВНОЛІТНІХ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У 1991 році Україною була ратифікована Конвенція ООН про права дитини, в якій знайшла своє відображення правова регламентація заходів щодо захисту прав дітей. Уперше в міжнародному акті були сформульовані основні уявлення сучасного людства про місце дитини в суспільстві. Основним принципом ратифікованої Конвенції є те, що дитина в силу її фізичної і розумової незрілості потребує спеціального захисту. Згідно зі ст.4 Конвенції ООН про права дитини держава зобов’язана вжити усіх необхідних правових та інших заходів щодо забезпечення цих прав.

Пріоритетним напрямом у політиці держави повинно стати забезпечення відповідного захисту інтересів фізичного та морального розвитку неповнолітніх. Практична реалізація принципів, сформульованих у Конвенції, передбачає наявність відповідної системи національного законодавства, яка є показником стану справ у сфері охорони прав і інтересів неповнолітніх. Прийнята Національна програма “Діти України”, яка  була затверджена Указом Президента України 18.01.1996 року, направлена на проведення державної політики у сфері створення сприятливих умов для фізичного, психологічного, соціального і духовного розвитку дітей, забезпечення їх правового і соціального захисту. Закон України “Про охорону дитинства”, який прийнятий 26.04.2001 року, визначив загальнонаціональним пріоритетом забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток.

Сьогодні в нашій державі відбуваються радикальні політичні, соціальні зміни, реконструкція економіки супроводжується складними процесами в соціальному житті – формуванням нового громадянина незалежної, правової, демократичної держави. Держава, яка визнає дитинство важливим етапом життя людини, зобов’язана виходити з принципу пріоритету підготовки дітей до повноцінного життя в суспільстві, розвитку в них суспільно значимої і творчої активності, виховання високих духовних якостей, відчуття патріотизму і громадянства.

Ситуацію, яка склалася нині у сфері дитинства, можна охарактеризувати як критичну: демографічна криза, загострення проблеми здоров’я дітей, соціальне сирітство, зростання дитячої бездоглядності, злочинність неповнолітніх, порушення їх майнових прав. Перехідний період в Україні характеризується відсутністю належного механізму реалізації правового захисту неповнолітніх.

Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, яка була затверджена Указом Президента України від 25.12.2000 р. №1376/2000, взято курс на мінімізацію злочинного впливу на неповнолітніх. Основними шляхами забезпечення цього напряму є робота щодо своєчасного виявлення неблагополучних сімей, їх обліку та систематичної перевірки умов утримання і виховання в них дітей, забезпечення притягнення до відповідальності батьків за неналежне виховання і розвиток дитини, здійснення контролю за виконанням вимог законодавства щодо захисту майнових прав неповнолітніх, вжиття заходів щодо переорієнтації телебачення стосовно демонстрації сцен жорстокості, цинізму і насилля, на  прищеплення дітям загальнолюдських цінностей, національних, духовних традицій.

Кримінальний закон покликаний захищати суспільні відносини у сфері забезпечення нормального розвитку неповнолітніх, складовими частинами якого є фізичний і моральний розвиток, свобода особистості і матеріальні права неповнолітніх. Складна криміногенна ситуація вимагає розробки комплексу науково обґрунтованих соціально-правових заходів, направлених на забезпечення прав і законних інтересів неповнолітніх та захисту їх від злочинних посягань.

Проблемам попередження злочинів проти неповнолітніх  присвячені окремі дослідження вчених колишнього Радянського Союзу. На початку 70-х років ХХ століття доктором юридичних наук М.І.Трофімовим була розроблена кримінологічна характеристика злочинних діянь, які посягають на моральний та фізичний розвиток неповнолітніх, розглянуті причини та умови вчинення цих злочинів і шляхи їх нейтралізації. Протягом останніх років робота в цьому напрямку практично не проводилася. У 1999 році до цієї теми звернулася Н.С.Юзікова у своєму дисертаційному дослідженні “Кримінально-правові проблеми відповідальності за злочини проти неповнолітніх”. Розв’язання вказаної проблеми автор побачила в підвищенні відповідальності батьків за неналежне виховання дітей та за вчинення злочинів щодо власних дітей.

Проблемам кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері нормального розвитку неповнолітніх були присвячені роботи М.М.Биргеу, М.А.Бондаренка, В.І.Вєтрова, Л.Л.Гоголєвої,  В.Т.Дзюби, Л.В.Дорош,  В.І.Женунтія, А.Н.Ігнатовича, М.М.Корчового, Г.Г.Криволапова, П.С.Матишевського, В.К.Негоденка,  С.М.Рахметова,  В.М.Смитиєнка,  В.В.Сташиса, Н.В.Шость, Я.М.Яковлєва, О.С.Якубова, С.С.Яценка, Н.С.Юзікової.

Роботи цих авторів мали велике наукове і практичне значення. Але у зв’язку з прийняттям нового кримінального законодавства, низки законів з охорони прав і інтересів неповнолітніх, зазначені у них положення частково втратили свою актуальність. Все це потребує уточнення, доповнення раніше сформульованих висновків і пропозицій, побудови нової системи профілактики злочинів проти морального і фізичного розвитку неповнолітніх.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розглядуваний напрямок дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженій Указом Президента України від 25.12.2000 року № 1376/2000. Дисертація виконана  відповідно до плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.4.3 Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на 1995-2000 рр.; п.7 Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період 2001-2005 рр.).