ЗАХИСТ ПРАВА НА КОМП\'ЮТЕРНУ ПРОГРАМУ (АВТОРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається економічними і юридичними чинниками.

Економічні чинники. Як відомо, на створення комп'ютерних програм витрачаються великі кошти, що не йдуть в порівняння з витратами на їх незаконне копіювання. Організація Business Software Alliance (BSA) підрахувала, що обсяг продаж комп'ютерних програм у 2000 році склав 148,9 млрд. доларів США. В Україні ця цифра становить близько 300 000 доларів США (0,001% світового обсягу). При цьому незаконне використання комп'ютерних програм принесло світовій економіці збитки на суму 11,75 млрд. доларів США. Регіоном з найвищим рівнем незаконного використання програмного забезпечення є Східна Європа. Цей регіон держить “лідерство” у звітах BSA з 1994 року. Самими “піратськими” країнами в ньому вважаються Росія й Україна, де за рік було незаконно установлено відповідно 88 і 89 % комп'ютерних програм.

Наведені цифри красномовно говорять, що виробники комп'ютерних програм зазнають багатомільярдних збитків від незаконного копіювання, а значить мають потребу в правовому захисті своїх інтересів.

Юридичні чинники. Принципово здійснення захисту прав на комп'ютерні програми є можливим на підставі одного з інститутів права: авторського, патентного, договірного, ділових секретів (ноу-хау), недобросовісної конкуренції, товарних знаків, або на так називаній множинній охороні (multiple protection), тобто шляхом паралельного використання юридико-технічних засобів низки інститутів права.

Відомо, що для авторів і фірм-виробників комп'ютерних програм була б бажаною охорона на основі інституту патентного права, оскільки в цьому випадку в них виникало б виключне право безпосередньо на алгоритм (ідею), а не на одну з окремих форм його прояву - комп'ютерну програму. Однак вирішення даної проблеми на рівні вимог патентного права пов'язано з пошуком аналогів заявленого алгоритму, зі встановленням юридичного механізму виявлення його прототипу, із вмінням описати формулу алгоритму, із визначенням його новизни, із наявністю класифікації алгоритмів подібно міжнародній класифікації винаходів і, нарешті, зі встановленням факту протиправного використання алгоритму. Дотепер перераховані вище окремі задачі залишаються практично не розв’язаними.

Тому розвиток охорони комп'ютерних програм у світі інтенсивно пішов шляхом застосування норм авторського права. Авторське право, маючи предметом своєї охорони форму, а не зміст, охороняє форму комп'ютерної програми, а не сам алгоритм (ідею), що лежить у її основі. Відповідно, законодавець і правозастосовча практика виходять із правил: 1) якщо той самий алгоритм виражений на зовні у різних формах, доступних для сприйняття третіми особами, то кожна з цих форм одержує охорону авторським правом; 2) запозичивши чужу ідею (алгоритм) і надавши їй іншої форми, можна законно її використовувати.

У цьому зв'язку виникла низка проблем, які вимагають більш тонкого юридико-технічного аналізу форм творів в авторському праві в цілому і форм, у яких виражаються прирівняні до літературних творів комп'ютерні програми, зокрема.

Рівень наукових розробок за даною темою на базі діючого в Україні цивільного законодавства є недостатнім. Більшість із наявних публікацій засновані на законодавстві, яке діяло в Україні  раніше, – Основах цивільного законодавства Союзу РСР і ЦК Української РСР. До числа аналогів цієї роботи варто віднести публікації І.Е.Маміофи, А.Б.Гельба, В.І.Жукова, Л.І.Подшибіхіна, І.В.Савельєвої, А.П.Безсонової. Однак слід зазначити, що всі ці роботи проводилися на базі законодавства СРСР. Тому постає висновок, що серед аналогів немає жодного прототипу даної роботи на основі законодавства України.

Крім цього, слід зазначити, що на сьогодні джерела права з даної проблеми оновлені. Україна приєдналася до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право. Йде процес інтеграції і гармонізації національного законодавства з законодавством країн Європейського Союзу (насамперед приведення у відповідність до Директив Ради ЄС) і Всесвітньої торгової організації (Угода про торгові аспекти права інтелектуальної власності – TRIPS). Верховною Радою прийнято новий Цивільний кодекс України (далі - ЦК України). Відповідно до книги IV “Право інтелектуальної власності” ЦК України будуть внесені зміни і доповнення в спеціальні закони, які регулюють відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю, у тому числі і комп'ютерними програмами. Це зумовлює і зміну Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Відповідно, на сьогодні в Україні необхідно розв’язати проблеми:

1)            приведення спеціального національного законодавства України в галузі охорони прав авторів і виробників комп'ютерних програм у відповідність до вимог нового ЦК України, угоди TRIPS, Директив ЄС, міжнародних стандартів, угод, учасником яких є або має намір стати Україна;

2)            внесення змін і доповнень до процесуального законодавства України з урахуванням особливостей розв’язання спорів, пов'язаних із захистом прав на комп'ютерні програми, і вимог TRIPS.

У силу зазначених вище причин тема дослідження видається нам дуже актуальною.