ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (ВІДМИВАННЯ) ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ІНШОГО МАЙНА, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ (ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічна криза су­час­ного українського суспільства зумовила загострення морально-право­вих проблем, появу помил­кових уявлень про економічну, політичну й мо­ральну вседозволе­ність. За цих умов розв’язання конкретних кримінально-правових суперечнос­тей усе більше ускладнюється і виникає необхідність удоскона­лення нормотво­рчості у сферах кримінальної, господарської, ци­вільної та інших га­лузей зако­нодавства.

Істотного значення набуває поглиблене дослідження норм, поклика­них протидіяти організованій злочинності, котра становить небезпеку для соціа­льно-економічного розвитку держав, які переживають перехідний пе­ріод. Слід відзначити особливу важливість створення правових основ по­передження, ви­явлення й припинення діяльності кримінальних формувань з метою забезпечення становлення нормальних ринкових відносин і функціо­нування легальних форм господарювання. Ця проблема незмінно актуальна, і невипад­ково у країнах з ринковою економікою в інтересах бо­ротьби з ор­ганізованою зло­чинністю підвищена увага приділяється захо­дам, спрямова­ним на протидію ви­користанню кримінальних доходів.

Відмивання майна, отриманого злочинним шляхом, уже має глобальний характер і викликає стурбованість міжнародного співтова­риства. В Україні, де на тлі реформування економічної, політичної, право­вої системи від­бувається збільшення масштабів кримінальної діяльності, про­блема вжиття не­відкладних заходів щодо запобігання використанню в кре­дитно-фінансовій сфері протиправних доходів є надзвичайно актуаль­ною. Наявна в Україні ті­ньова економіка, що складає 40-60 % від частки ВВП, сприяє роз­виткові орга­нізованої злочинності, легалізації незаконно здобутого майна тощо. Доводиться ви­знати, що політична й економічна криза, яка охопила республіки пострадянсь­кого прос­тору, спричинила активіза­цію злочинних угруповань, котрі, маючи від неза­кон­ного бізнесу величез­ний прибуток, прагнуть одержати доступ до банківських та інших фінан­сових установ, щоб використовувати економічний сектор у своїх інтересах.

Визнаючи пріоритет міжнародного права, Україна йде шляхом гармо­ні­за­ції національного законодавства з нормами міжнародного права. Ратифікація Верхо­вною Радою Віденської конвенції 1988 р. "Про боротьбу проти неза­кон­ного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" і Страсбурзь­кої кон­венції 1990 р. "Про відмивання, виявлення, вилучення та конфіска­цію доходів від зло­чинної діяльності" створила передумови для подаль­шого розвитку фі­нан­сового, адміністративного, податкового й криміналь­ного права. Важливим кроком на зазначеному напрямку було прийняття 5 кві­тня 2001 р. Верховною Ра­дою Кримінального кодексу України, який мі­стить кримінально-пра­вову норму, що перед­бачає відповідальність за лега­лізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. У Верховній Раді про­ходить обговорення про­ект За­кону України "Про запобігання та про­тидію легалізації ("відмиванню") доходів, отриманих зло­чинним шляхом".

Видається, що перешкоджання проникненню "брудних" грошей у лега­льну економіку є значним фактором зниження активності злочинних фо­р­му­вань. Установлюючи кримінальну відповідальність за відмивання гро­шей, за­конода­вець тим самим створює необхідні умови для того, щоб заняття неза­конним біз­не­сом було невигідним, оскі­льки для криміналітету обмежується можливість вільного вико­рис­тання здо­бутого майна.

У юридичній літературі питанням протидії легалізації злочинних до­хо­дів приділялась увага в роботах П.П. Андрушка, В.І. Борисова, М.В. Бондарєвої, Б.С. Болотсь­кого, О.О. Дудорова, Е.А. Іва­нова, Ю.В. Короткова, В.В. Лаврова, А.А. Музики, В.О. Навроцького, І.Б. Осмаєва, В.М. По­повича, Б.Г. Розовського, Є.Л. Стрельцова, О.О. Ча­ричанського, А.А. Шебунова й ін­ших віт­чизняних і за­рубіжних авторів. Однак комплекс­ного теоретичного до­слі­дження складу легалізації (відмивання) гро­шових ко­штів та іншого майна, здобутих зло­чинним шляхом, кваліфікації да­ного зло­чину та його відмежування від су­міжних складів не проводилося. Ана­ліз су­дово-слідчої практики застосу­вання норми, яка передбачає відповідаль­ність за відми­вання злочинних до­ходів, а також опитування фахівців показали, що пра­возастосовчі ор­га­ни зазнають труднощів у розумінні ознак легаліза­ції, що не сприяє успішному вирішенню завдань криміна­льно-правової кваліфіка­ції, унаслідок чого ускладнюється притягнення винного до кримінальної відпові­дальності.

Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та ви­значили необхідність її детального дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисе­р­та­ційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафе­дри кри­міна­льного права та кримінології Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України та є складовою частиною загальної науково-дослідницької  програми академії "Наукове забезпечення боротьби з тіньовою економікою та легалізацією (відмиванням) злочинних доходів" на 2000-2005 рр. (п. 4.1). Дослідження здійснене згі­дно з основ­ними напрямками, визначеними Указом Президента України             № 143 від 18 лютого 2002 р. "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопо­рядку, охорони прав і свобод громадян" (п. 1), Наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. "Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років"  (п. 7), та ґрунтується на основних положеннях Ком­плек­сної програми про­філак­тики злочинно­сті на 2001-2005 рр., затвердже­ної Указом Президента України             № 1376 від 25 грудня 2000 р.