СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні, супроводжуються кількісними і якісними змінами злочинності – проявами нових злочинів, у тому числі з використанням зброї. Сьогодні вчинення злочинів з використанням різних видів зброї – явище буденне для багатьох регіонів нашої держави. Зростає кількість актів тероризму, вбивств, розбійних нападів, які скоюються через злочинний перерозподіл державного та суспільного майна, ринків збуту, зон кримінального впливу тощо. Значно зросла озброєність кримінального середовища.

Криміногенна ситуація в Україні залишається складною і напруженою і це випливає не лише з показників статистики, а й з конкретних фактів, що характеризують як кількісні, так і якісні аспекти цієї обстановки, підкреслюють її гостроту і загрозу, яку вона несе нашому суспільству, кожному законослухняному громадянинові. Так, за даними МВС України, тільки за 2006 рік зареєстровано 357 злочинів, що вчинені з використанням вогнепальної зброї, 8597 випадків незаконного поводження зі зброєю, у тому числі вогнепальною – 300. Вчинено умисних вбивств та замахів на вчинення умисних вбивств з використанням вогнепальної зброї – 97, умисних тяжких тілесних ушкоджень – 13. Вилучено 2900 одиниць вогнепальної зброї, з них 62 одиниці по злочинах, вчинених організованими групами.

Географічне розташування України на Сході Європи є досить зручним для транзиту контрабандної зброї та боєприпасів як у Росію, Білорусь та Молдову, так і в країни Західної Європи. Велике занепокоєння викликає ставлення до зберігання зброї у військових частинах. Необхідно підкреслити, що реальна кількість фактів крадіжок значно більша, ніж вказано в статистичних даних, оскільки за різних причин реєструють тільки очевидні злочини даної категорії. Неочевидні злочини залишаються латентними и виявляються правоохоронними органами лише при розкритті інших злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї.

Організована та професійна злочинність починає домінувати у кримінальному середовищі. Особлива жорстокість скоєння злочинів, формування типу нових злочинних авторитетів, значні матеріальні цінності, які знаходяться в їх розпорядженні, висока технічна озброєність злочинних формувань, – ось далеко не повний перелік ознак сучасної української злочинності, що перетворилася на серйозну загрозу суспільству і державі.

Тому не є випадковою та обставина, що криміналізація суспільства серед існуючих загроз посідає чільне місце. Це ставить перед наукою, законодавчою та правоохоронною практикою завдання негайної розробки та реалізації нових підходів до боротьби із злочинністю, пошуку нових методів протидії, що відповідають реаліям сьогодення. Такі вимоги висуває і Комплексна програма профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376/2000. У цьому напрямі здійснювана в нашій країні судово-правова реформа покликана гармонізувати діючі правові відносини, привести їх у відповідність до вимог міжнародних стандартів, переглянути низку положень національного законодавства, зокрема, й кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого, що має привести до вдосконалення процедури розкриття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави – визнання людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, недоторканості й безпеки найвищою соціальною цінністю. Питому вагу в забезпеченні нормального існування суспільства і кожної його особи становлять дії правоохоронних органів щодо забезпечення охорони людини, її життя й здоров'я як найвищої соціальної цінності, що і закріплено у ст. 3 Конституції України.

Правоохоронні органи, як відомо, займають в системі державних інституцій своє специфічне місце. Вони працюють над створенням сприятливого правового клімату, який би забезпечив успішну реалізацію курсу, спрямованого на розбудову демократичного суспільства та економічно сильної держави. Це викликає необхідність пошуку нових рішень і активних заходів щодо вирішення проблем удосконалення діяльності правоохоронних органів по захисту прав і свобод людини і громадянина, охороні правопорядку і забезпечення суспільної безпеки. Безперечно, що наука, яка вивчає злочинність і заходи боротьби з нею, не може залишатися осторонь вирішення цього завдання. Значне місце у вирішенні цих проблем посідає криміналістика, соціальною функцією котрої є озброєння органів розслідування і правосуддя сучасними методами пошуку істини.

Пріоритетним напрямом досліджень на сучасному етапі є проведення судово-балістичних експертиз, особливо проведення ідентифікаційних досліджень куль та гільз, які вилучені з огляду місць скоєння злочинів з використанням вогнепальної зброї.

Науковими дослідженнями в галузі криміналістичної балістики займалися М.І.Авдеєєв, М.С.Артамонов, М.М.Басов, В.Є.Бергер, І.В.Віноградов, В.Ф.Гущин, І.А.Дворянський, О.Б.Жук, М.М.Зюськін, В.А.Комаха, Ю.М.Кубицький, С.Д.Кустанович, О.С.Лазарі, І.В.Макаров, С.М.Матвеєв, Ю.Л.Носко, В.А.Ручкін, І.О.Сапожніков, Е.І.Сташенко, Х.М.Тахо-Годі, Є.М.Тіхонов, О.І.Устінов, В.Ф.Черваков та багато інших вчених-криміналістів.

Помилковим було б вважати, що в Україні та за її межами протягом останніх десятиліть не проводилися наукові дослідження з питань судової балістики. За окремими напрямами цієї проблеми захищені кандидатські дисертації криміналістами В.М.Большаковим, В.В.Зиряновим, А.В.Кофановим, фахівцями в галузі судової медицини Ю.О.Крапівкіним, І.М.Козаченком, С.В.Куценком. Проте, поглибленому вивченню поняття вогнепальної зброї, її сучасної класифікації, місця криміналістичної балістики у криміналістичному зброєзнавстві та проблемам, що пов’язані з появою нових, раніше не відомих видів зброї, особливо комбінованої дії, достатньої уваги не було приділено. Зазначене свідчить про актуальність комплексного, системного дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та слідів її застосування. Це й зумовило вибір теми дисертації та основні напрями дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана для дослідження тема відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженій Указом Президента України №1376 /2000 від 25 грудня 2000 р. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України, на 2001–2009 роки. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ України (протокол № 2 від 28 лютого 2006 р.)

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у пізнанні закономірностей об’єктивної дійсності, що пов’язані з неправомірним використанням та застосуванням вогнепальної зброї, дослідженням такої зброї, слідів її застосування та боєприпасів фахівцями експертно-криміналістичних підрозділів. Ця мета зумовила і конкретні завдання, які полягають у такому:

-         визначення місця і завдань криміналістичного дослідження вогнепальної зброї в системі криміналістичного зброєзнавства;

-         розкриття сутності, змісту та доцільності використання спеціальних знань в галузі судової балістики в разі проведення слідчих дій, що пов’язані з дослідженням вогнепальної зброї та слідів її застосування;

-         узагальнення сучасної експертної практики ведення криміналістичних обліків балістичного напряму та розроблення рекомендацій щодо підвищення ефективності їх використання оперативними та слідчими підрозділами;

-         обґрунтування необхідності стандартизації існуючих експертних методик з дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів її застосування та розроблення на цій підставі рекомендацій щодо такої стандартизації;

-         уточнення поняття „судової балістики” з урахуванням завдань, що ставить перед нею сучасна практика боротьби із злочинністю.

Об’єктом дослідження є: діяльність органів внутрішніх справ з розкриття і розслідування злочинів, вчинених із застосуванням вогнепальної зброї.

Предметом дослідження є: сучасний стан та перспективи криміналістичного дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та слідів її застосування.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектико-матеріалістичний метод як всезагальний метод наукового пізнання, що відбиває взаємозв’язок теорії та практики. Також застосовані інші загальнонаукові методи, зокрема системний, для пізнання кількісних характеристик цілісного сприйняття об’єкта і предмета дослідження та окремих видів сучасної вогнепальної зброї і боєприпасів. Використання структурно-функціонального аналізу як методу дослідження дало змогу дослідити зовнішні та внутрішні зв’язки, простежити їх динаміку та взаємодію при вивченні слідів, характерних для певних видів вогнепальної зброї. Основні методи – спостереження, експеримент, аналіз результатів діяльності дали змогу вивчити зміст та сутність криміналістичної балістики, її місце в системі криміналістичного зброєзнавства. Порівняльно-правовий метод був використаний для дослідження кримінального, кримінально-процесуального законодавства України та інших країн, а також відомчих нормативних актів, що регулюють слідчу та оперативно-розшукову діяльність. Дисертантом активно використовувались закони і категорії: аналіз і синтез, узагальнення, абстракція.

Наукова новизна роботи. Новизна дослідження визначається насамперед постановкою і розглядом вперше в Україні на монографічному рівні проблеми поняття і змісту криміналістичної балістики у зв’язку з якісними змінами злочинності та умов, у яких здійснюється і розвивається злочинна діяльність; класифікації видів сучасної вогнепальної зброї, обґрунтуванням можливості і необхідності використання результатів дослідження способів вчинення злочинів як теоретичного і практичного інструментарію пізнання явищ, що вивчаються у криміналістиці та у сфері боротьби зі злочинністю.

Найбільш суттєві наукові результати, що отримані автором, полягають у наступному:

- уперше визначено місце і завдання криміналістичного дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів її застосування в цілісній системі криміналістичного зброєзнавства;

- уточнено критерії віднесення вогнепальної зброї до спеціальної та поліцейської;

- дістало подальший розвиток визначення змісту та розмежування понять „криміналістичне зброєзнавство”, „криміналістична балістика”, „криміналіс-тичне дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів її застосування”;

- додатково обґрунтовано необхідність використання спеціальних знань в галузі судової балістики у розкритті й розслідуванні злочинів, що вчинені із застосуванням вогнепальної зброї;

- узагальнено практику використання кулегільзотеки і сучасних інформаційно-пошукових систем „Баліст”, „Рикошет” в інтересах боротьби зі злочинами, що скоюються із застосуванням сучасної вогнепальної зброї, та запропоновані рекомендації щодо підвищення ефективності такої практики;

- вперше висловлено пропозицію і обґрунтовано доцільність стосовно створення міжвідомчого підрозділу в системі експертної служби МВС, до завдань якого входила б ревізія та стандартизація існуючих експертних методик з дослідження балістичних об’єктів.

Практичне значення отриманих результатів. Практична значущість роботи зумовлена тим, що її результати базуються на значному за обсягом соціологічному матеріалі і відбивають практику правоохоронних органів. Уявляється, що впровадження сформульованих автором рекомендацій у практику позитивно вплине на підвищення ефективності пошуково-пізнавальної діяльності відповідних органів внутрішніх справ.

Основні положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі юридичних ВНЗ та правових факультетів навчальних закладів України при викладанні курсу криміналістики (розділ Криміналістична техніка) та для підвищення кваліфікації слідчих і оперативних працівників органів внутрішніх справ, а також при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників з відповідних тем.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені в доповідях дисертанта: на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи XXI ст.» (м. Біла Церква, квітень 2006 р.); на науково-практичній конференції: «Сучасні правові проблеми українського державотворення» (м. Біла Церква, квітень 2005 р.); «Засоби кримінально-правового впливу в правовому забезпеченні реформування земельних та аграрних відносин» (м. Біла Церква, 2004 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 7 наукових публікаціях в Україні, 4 статті опубліковані у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 3 розділів, які охоплюють 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 201 сторінку, з яких 173 основного тексту. Бібліографія складає 256 найменувань.