РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ (КРИМІНАЛІСТИЧНІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ)

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми.  Розвиток транспортних засобів та доріг, засобів регулювання, вдосконалення технічних та інших засобів, що забезпечують функціонування системи „людина-автомобіль-дорога”, в цілому втілюють в собі найновіші досягнення науково-технічного прогресу та визначають рівень соціально-економічного розвитку країни.

Однак, разом з очевидними економічними благами автомобілізація приносить багаточисленні витрати та проблеми негативного характеру. Найбільш серйозною з них є проблема дорожньо-транспортних пригод. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху характеризуються широкою розповсюдженістю і мають підвищену суспільну небезпеку.

Причин та факторів, що впливають на вчинення дорожньо-транспортних пригод немало. Причини можуть бути пов’язані як з водієм, так і з людиною та дорогою. Однак їх переважна більшість пов’язана з діями особи, яка керує транспортним засобом, тобто водія. Як правило – це порушення „правил дорожнього руху” в тій чи іншій формі, які в залежності від тяжкості наслідків кваліфікуються як злочини, а винуваті притягуються до кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що не всі дорожньо-транспортні пригоди є злочинними. Певна частина з них вчиняється не по вині водія або здається такою на перший погляд. Значна кількість дорожньо-транспортних пригод є наслідком порушення правил безпеки дорожнього руху пішоходами.

На сьогоднішній день ще не забезпечена достатня якість розслідування злочинів даної категорії. В процесі роботи допускаються слідчі помилки, а збір доказів набуває тенденційного, частіше обвинувального характеру. При проведенні слідчих дій не досліджуються якісно та в повному обсязі всі обставини справи. Неповнота та односторонність розслідування призводить до недостатньо обґрунтованих рішень, в результаті чого можливе порушення загальних принципів законності та здійснення правосуддя згідно Конституції України, незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності або її незаконне звільнення.

Окремі питання, що стосуються розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів викладені в працях вчених юристів, які займалися зазначеною тематикою за відповідними науковими напрямками, а саме: М.Г. Богатирьова, В.І. Жульова, Б.Л. Зотова, В.К. Лисиченка, А.Х. Максутова, В.А. Мизнікова, В.А. Мисливого, С.Г. Новікова, В.А. Панюшкіна, М.С. Романова, В.К. Стринжі, Ш.Ш. Ярамиш’яна та ін.

Неможливо було здійснити дослідження багатьох питань теми дисертації без звернення до праць відомих учених України: О.О. Бандури, І.В. Бичка, М.Г. Братасюк, О.І. Гвоздика, Л.І. Казміренко, В.П. Казміренка, М.В. Костицького, О.Є. Манохи, В.С. Медвєдєва, О.М. Морозова, В.В. Рибалка, В.М. Синьова, О.Д. Тихомирова, С.І. Яковенка та ін.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали також роботи відомих правознавців України: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, М.Г. Богатирьова, В.П. Бойка, Т.В. Варфоломеєвої, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю. О. Гришина, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.І. Когутича, І.П. Козаченка, В.Ю. Кузьмінової, В.С. Кузьмічова, О.П. Кучинської, Л.М. Лобойка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, І.Є. Марочкіна, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Маляренка, В.Т. Нора, П.П. Підюкова, В.О. Попелюшка, М.В. Руденка, М.Я. Сегая, Н.В. Сібільової, М.І. Сірого, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, А.П. Черненка, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіка, М.Є. Шумила, В.П. Яновича та ін.

Вибір теми дисертації визначається низкою обставин, серед яких доцільно зазначити важливу роль діяльності слідчого в порушенні, розслідуванні, закінченні кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів. З огляду на те, що робота по удосконаленню кримінально-процесуальних норм постійно продовжується, з урахуванням виявлених недоліків і тих завдань, які періодично постають перед кримінальним судочинством у складних сучасних умовах боротьби зі злочинністю та постійним розширенням сфери міжнародного співробітництва, потребує вдосконалення і контрольно-наглядова діяльність за дотриманням законності в ході розслідування кримінальних справ вказаної категорії.

Невирішеність вказаних проблем при розслідуванні злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів та відсутність цілісних, системних монографічних розробок стосовно цих проблем і визначають актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрям дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Дисертація виконана відповідно до тематики, передбаченої Пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001 – 2009 роки (наказ МВС України від 5 липня 2004 року № 755), планів науково-дослідних і дослідно конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки, Концепції розвитку органів внутрішніх справ у ХХІ столітті, багатьох державних і відомчих програм.

Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 1 від 27 січня 2004 року) та схвалена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертації полягає у розробленні теоретичних та практичних положень розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів, розробці й обґрунтуванні відповідних пропозицій щодо подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

-          узагальнити теоретичні позиції з приводу визначення поняття та криміналістичної характеристики дорожньо-транспортних пригод та провести їх класифікацію;

-          виявити найбільш складні й суперечливі питання теорії і практики застосування кримінально-процесуальних норм при розслідуванні злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів;

-          визначити порядок взаємодії осіб, що приймають участь у зборі матеріалів до порушення кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди;

-          виявити помилки та порушення норм КПК, що негативно впливають на повноту та об’єктивність розслідування злочинів вказаної категорії та визначити шляхи для їхнього усунення;

-          визначити форми, завдання та межі прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю за дотриманням законності в ході розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів;

-          внести та обґрунтувати пропозиції, спрямовані на вдосконалення норм КПК України, що регламентують діяльність по розслідуванню злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.

Об’єктом дослідження є комплекс суспільних відносини, які виникають, змінюються та припиняються між суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності в ході розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.

Предметом дослідження є розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження використана сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології.

Методологічну підставу дослідження складають положення діалектико-матеріалістичного методу пізнання соціальних явищ та загальнонаукові методи: історико-правовий – для дослідження поглядів вчених на визначення основних понять вказаної категорії кримінальних справ; логіко-юридичний – для дослідження правової природи дорожньо-транспортних пригод; порівняльно-правовий – для дослідження та порівняння кримінально-процесуального законодавства України та зарубіжних країн з питань проведення деяких слідчих дій; формально-логічний – при розробці та обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів; статистичний – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження.

Під час дослідження проаналізовано проект Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 0952).

Соціологічний метод (анкетування) застосовувався під час анкетування працівників органів внутрішніх справ за спеціально розробленою анкетою, яке дозволило з’ясувати їх уявлення про особливості розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.

Названі методи дослідження використовувались в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило повноту, всебічність та об’єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, Закони України, Кримінально-процесуальний кодекс та інші кодекси України, проект КПК (реєстр. № 0952), відомчі нормативно-правові акти МВС України, а також Постанови Пленуму Верховного суду України. Під час роботи проаналізовано законодавство Республіки Білорусь, Казахстану, Латвії, Російської Федерації.

Емпіричну базу дослідження склали результати дослідження 236 кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів, 132 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і 47 постанов прокурора про скасування постанов про закриття справи; статистичні дані Департаменту ДАІ МВС України за 2002-2005 рр.; дані, отримані протягом 2004-2005 рр. при опитуванні за спеціально розробленою анкетою 126 слідчих, що працюють в слідчих підрозділах МВС України. Враховано також емпіричні дані, одержані іншими авторами. Використовувався й особистий досвід дисертанта, що був набутий за час роботи у слідчому підрозділі УМВС України в Хмельницькій області упродовж 2001-2003 рр.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана праця є одним із перших в українській кримінально-процесуальній науці монографічним дослідженням, в якому комплексно розглядаються процесуальні та організаційні особливості розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.

За результатами проведеного комплексного дослідження на захист виносяться такі найбільш значущі положення, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

Вперше:

- запропоновано закріпити в КПК України норму, яка б встановлювала строки проведення експертизи з метою недопущення безпідставного затягування розслідування кримінальної справи; а також норму, яка встановлює кримінальну відповідальність за дачу спеціалістом завідомо неправдивої письмової консультації;

- обґрунтовано висновок про необхідність закріпити у відомчих документах обов’язок чергового ОВС повідомляти начальника слідчого підрозділу поряд з начальником міськрайліноргану про тяжкі та про особливо тяжкі злочини, підслідні слідчим (зокрема, злочини про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів), і результати вжитих заходів із організації виїзду на місце події, його охорони, переслідування злочинців тощо;

- аргументовано думку про прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи слідчим, а не органом дізнання, за результатами перевірки по факту дорожньо-транспортної пригоди;

- сформульовано низку пропозицій відносно проведення освідування у стадії порушення кримінальної справи, а також у разі необхідності проведення примусового освідування водія, та освідування пасажирів, що перебували у салоні автомобіля, який причетний до дорожньо-транспортної пригоди;

- вказано на доцільність повернення речових доказів - транспортних засобів, які приймали участь у дорожньо-транспортній пригоді їх володільцям тільки за рішенням суду.

На підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до проекту КПК України (реєстр. № 0952): ч. 1, 2 ст. 40, ч. 2 ст. 56, ч. 4 ст. 70, п. 3 ч. 2 ст. 69, ч. 5 ст. 70, ч. 1 ст. 258, ч. 5 ст. 258, що стосуються проблем розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.

Удосконалено:

-                     визначення поняття механізму дорожньо-транспортної пригоди та її структури, поняття злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху;

-                     положення про необхідність надання начальнику слідчого відділення права дачі вказівок слідчому та органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи про злочини щодо порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів;

Набули подальшого розвитку:

- питання взаємодії слідчого та інших суб’єктів доказування при розслідуванні злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів;

- положення щодо вдосконалення та законодавчого врегулювання відомчого та судового контролю, прокурорського нагляду за діяльністю слідчого у вказаній категорії кримінальних справ;

- пропозиції з розширення прав потерпілого в період проведення досудового слідства та врегулювання процесу відшкодування йому збитків на досудових стадіях кримінального процесу;

- аргументовано пропозицію про виключення із КПК України статті щодо повернення справи на додаткове розслідування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані під час розроблення нового кримінально-процесуального законодавства України; у практичній діяльності осіб, що здійснюють кримінально-процесуальні функції; у навчальному процесі під час підготовки науково-практичних посібників, методичних вказівок; при підготовці і викладанні лекцій з тем: «Слідчі дії», «Цивільний позов у кримінальній справі», «Прокурорський нагляд, відомчий та судовий контроль за розслідуванням злочинів».

Результати дослідження впроваджені у практичну діяльність органів досудового розслідування МВС України (Акт впровадження в практику Головного слідчого управління МВС України від 26 серпня 2005 року № 13/6 – 647) та навчальний процес вищих навчальних закладів МВС України у межах викладання навчальної дисципліни «Кримінальний процес» (Акт впровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 25 березня 2006 року);

Окрім того, за результатами дослідження надані пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про внесення змін та доповнень до проекту КПК України (реєстр. № 3456 - Д) у частині, що стосується досудового провадження (акт впровадження № 06 – 19/15 – 345 від 13 березня 2006 року);

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ і обговорена на спільному засіданні названої кафедри та кафедри криміналістики, схвалена ними і рекомендована до захисту.

Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема „Входження України в Європейський простір” (14-15 травня 2004 р., м. Київ); „Актуальні проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства” (28 травня 2004 р., м. Дніпропетровськ); „Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (15 квітня 2005 р.), на міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів і слухачів “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (22 квітня 2005 року, м. Донецьк); на міжвузівській студентській науково-теоретичній конференції “Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (17-18 травня 2005 року, м. Київ); на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (10 червня 2005 року, м. Львів); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (30 вересня – 1 жовтня 2005 року, м. Івано-Франківськ).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у одинадцяти одноосібних публікаціях, 4 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та у 7 тезах на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлена її метою, завданнями та предметом дослідження, відповідає вимогам ВАК України. Робота композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг рукопису дисертації становить 200 сторінок, із яких обсяг основного тексту 170 сторінок, список використаних джерел - 19 сторінок (267 найменувань), 8 додатків на 14 сторінках.