ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ В ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОМУ МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена теоретичною і практичною значимістю питань удосконалення та зміцнення системи організаційно-правового забезпечення реалізації виконавчої влади української держави на сучасному етапі її розвитку.

Реалії державного будівництва останніх років переконливо свідчать, що без зміцнення порядку й організованості неможливо перебороти негативні тенденції соціально-економічного розвитку країни, ефективно вирішувати проблеми в економіці, міжнаціональних відносинах, протидіяти політичному екстремізмові, тероризмові, корупції і злочинності.

Невипадково в даний час усе помітнішим стає пошук шляхів створення науково-обґрунтованої моделі „сильної” держави, здатної в умовах демократії, розвитку інститутів цивілізованого суспільства не тільки розробляти, але й реалізовувати на всій території країни зважену державну, економічну, соціальну, правову політику, що нейтралізує й усуває негативні фактори суспільного розвитку, у тому числі в сфері безпосереднього захисту прав і законних інтересів громадян від протиправних зазіхань, беззаконня й свавілля.

Вирішення цієї проблеми неможливо без зміцнення всіх ланок та інститутів правоохоронної системи країни, у тому числі органів внутрішніх справ, які володіють широким арсеналом юридичних засобів забезпечення державно-правового порядку. Незважаючи на вжиті керівництвом країни заходи щодо поліпшення матеріально-технічної та правової оснащеності ОВС, сучасне українське Міністерство внутрішніх справ у своїй організації й діяльності багато в чому зберігає риси колишньої, радянської міліції тоталітарної держави. Це пов'язано з тим, що організаційно-правовий розвиток ОВС України довгий час відбувався під сильним впливом суб'єктивних факторів, внаслідок чого виникла недооцінка необхідності адаптації організаційних структур ОВС, правового закріплення цілей, задач, функцій, владних повноважень до нових реалій української державності та інститутів цивілізованого суспільства, що сьогодні активно формуються. Як наслідок, правова основа організації та діяльності ОВС формувалася при відсутності цілісної, законодавчо закріпленої концепції, а багато гострих питань щодо надання органам внутрішніх справ організаційної цілісності, взаємин ОВС й громадян, формування муніципальних органів охорони громадського порядку не вирішувалися, залишаючись без юридичного опосередкування.

Сьогодні знову, як і більше чотирнадцяти років тому, коли створювався перший закон України „Про міліцію”, потрібен новий погляд на місце й роль цього інституту в життєзабезпеченні суспільства, реалізації виконавчої влади. Зазначені обставини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, її мету, задачі, логічне осмислення й інтерпретацію теоретичного й емпіричного матеріалу.

Загальні проблеми реалізації виконавчої влади були предметом аналізу в працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як В. Авер’янов, О. Андрійко, Г. Атаманчук, Ю. Аврутин, С. Алексєєв, В. Афанасьєв, М. Ануфрієв, В. Бакуменко, О. Бандурка, Д. Бахрах, І. Бачило, Ю. Битяк, А. Васильєв, К. Веремеєнко, О. Джафарова, Є. Зозуля, В. Ігнатьєв, Ю. Козлов, А. Комзюк, П. Михайленко, Р. Моль В. Пєтков, Ю. Соловей, В. Сорокін, Ю. Тихомиров, О. Фандалюк,  Ю. Шемшученко, М. Шпилевский, В Шкарупа, Л. Штейн, Г. Юста та ін.

Однак нині залишається ще багато дискусійних та практично невирішених питань, що стосуються організаційно-правового механізму реалізації виконавчої влади в діяльності органів внутрішніх справ. Не применшуючи ролі і значимості доробку зазначених науковців, необхідно визнати, що в Україні на цей час відсутні спеціальні монографічні дослідження щодо місця органів внутрішніх справ в організаційно-правовому механізмі реалізації виконавчої влади в Україні.

Зазначені обставини обумовлюють безперечну актуальність аналізу місця органів внутрішніх справ в організаційно-правовому механізмі реалізації виконавчої влади в Україні, зокрема і в контексті здійснюваної в нашій державі адміністративної реформи. З огляду на це, такий аналіз має не лише суто наукове, але й практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і провадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009рр. (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ. Робота спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ України у ХХІ столітті , Концепції реформування МВС України, Програми МВС України „Народ і міліція – партнери”, багатьох відомчих програм і планів. Тема затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України 27 жовтня 2004 року, протокол № 10.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному дослідженні сукупності проблем організаційно-правового будівництва органів внутрішніх справ у сучасній Україні для обґрунтування конкретних рекомендацій і пропозицій у цій галузі.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження автором були поставлені такі основні завдання:

–  дослідити стан наукової розробленості феномена виконавчої влади в контексті формування організаційно-правового механізму її реалізації;

–  узагальнити і критично осмислити основні теоретичні підходи щодо функціональної й організаційно-правової характеристики виконавчої влади;

–  надати організаційно-правову характеристику виконавчої влади;

–  вивчити та систематизувати процес еволюції наукових досліджень про роль і місце інституту поліції (органів внутрішніх справ) у реалізації виконавчої влади,

–  простежити ґенезу місця і роль поліції (міліції) у реалізації функцій виконавчої влади, організаційно-правового будівництва і правового забезпечення на різних етапах;

–  надати аналіз становлення правового регулювання організації і діяльності ОВС в умовах формування системи виконавчої влади України та розкрити особливості;

–  узагальнити і критично осмислити сучасний стан правового регулювання організації й діяльності органів внутрішніх справ у контексті процесів зміцнення системи виконавчої влади в Україні;

–  визначити концептуальні основи організаційно-правового будівництва органів внутрішніх справ в умовах формування правової держави;

–  обґрунтувати теоретичну модель перспектив організаційно-правового будівництва МВС в Україні;

–  розглянути зарубіжний досвід будівництва поліції, на основі якого надати обгрунтовані теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності ОВС в умовах формування системи виконавчої влади України;

–  розробити теоретичні основи вдосконалення системи правових заходів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються у процесі функціонування організаційно-правового механізму реалізації виконавчої влади та обумовлюють генезис формування адміністративно-правового статусу органів внутрішніх справ.

Предмет дослідження становлять теоретичні і організаційно-правові фактори поняття ОВС, правові й організаційні механізми її функціонування на різних етапах вітчизняної історії, а також державні концепції, наукові розробки і правова практика в цій галузі.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальних та спеціальних наукових методів, що в комплексі застосовуються дисертантом для розв’язання завдань та досягнення мети дослідження. Головним з них є філософський діалектичний метод наукового пізнання державно-правових процесів та явищ.

Використовувались наступні спеціальні наукового методи пізнання: системний – в процесі аналізу всього комплексу проблем органів внутрішніх справ в правовому механізмі реалізації виконавчої влади; догматичний (формально-логічний) – при аналізі тексту законів та інших нормативно-правових актів і тлумачення їх змісту (підрозділи 2.2, 2.3); історико-правовий – для аналізу правового регулювання у ретроспективі (підрозділи 1.3, 1.4, 2.1, 2.2); порівняльно-правовий – при аналізі зарубіжного досвіду будівництва поліції (підрозділ 2.3); статистико-порівняльний – для характеристики системи органів виконавчої влади, змісту та значення їх діяльності (підрозділи 1.2., 1.3).

Нормативно-правовою базою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, чинне адміністративне законодавство, окремі документи міжнародно-правового характеру, що стосуються питань наукового дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним дослідженням діяльності органів внутрішніх справ в організаційно-правовому механізмі реалізації виконавчої влади в Україні, здійсненим з урахуванням нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у цій сфері, а також із визначенням напрямів удосконалення сучасного законодавства з метою підвищення ефективності діяльності органів державної влади.

Вивчення проблеми дало змогу обґрунтувати ряд висновків, рекомендацій і пропозицій, зокрема:

–  дістав подальшого розвитку вивчення стан наукової розробленості феномена виконавчої влади в контексті формування організаційно-правового механізму її реалізації;

–  з нових позицій наведено основні теоретичні підходи щодо функціональної й організаційно-правової характеристики виконавчої влади;

–  здійснено аналіз та надано організаційно-правову характеристику виконавчої влади;

–  вивчено та систематизовано процес еволюції наукових досліджень про роль і місце органів внутрішніх справ у реалізації виконавчої влади,

–  вперше досліджено генезису місця і роль поліції (міліції) з позиції  реалізації функцій виконавчої влади,

–  здійснено систематизацію факторів, що стосуються особливостей становлення правового регулювання організації і діяльності ОВС в умовах формування системи виконавчої влади України;

–  піддано узагальненню та класифікації сучасний стан правового регулювання організації й діяльності органі внутрішніх справ у контексті процесів зміцнення системи виконавчої влади в Україні;

–     сформульовано концептуальні основи організаційно-правового будівництва органів внутрішніх справ в умовах формування правової держави;

–  обґрунтовано теоретичну модель перспектив організаційно-правового будівництва МВС в Україні;

–  піддано узагальненню та класифікації зарубіжний досвід будівництва поліції, на основі якого надано обгрунтовані теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності ОВС в умовах формування системи виконавчої влади України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться в ньому, можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності – при аналізі соціального призначення, організації та діяльності МВС; при розробці комплексних заходів для удосконалення правового регулювання організації і діяльності органів внутрішніх справ і механізмів управління їх структурними і функціональними ланками на сучасний момент і перспективу; у навчальному процесі – при викладанні дисциплін „Адміністративне право”, „Конституційне право”, „Теорія держави та права”, „Теорія управління в органах внутрішніх справ”, „Судові та правоохоронні органи України”.

Основні положення проведеного дослідження використовуються у навчальному процесі при проведення лекційних та семінарських і практичних занять з курсу  „Адміністративне право” та „Судові та правоохоронні органи України” у Кіровоградському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ України (акт впровадження від 28.04.2006.) а також в практичній діяльності працівників УМВС України в Кіровоградській області (акт впровадження від 19.04.2006.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних правових актів та наукових джерел. Ідеї та розробки, що належать Шкарупі В.К., у співавторстві з яким було підготовлено наукову статтю, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Хід та результати дослідження на відповідних етапах неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ та на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ.

Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки оприлюднені на наукових і науково-практичних конференціях: науково-практичній конференції „Місце та роль правоохоронних органів у системі органів державної влади та місцевого самоврядування” (17-18 травня 2005 р., м. Кіровоград); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Форми діяльності державних органів та їх нормативне закріплення в сфері охорони громадського порядку (1-2 червня 2005 р., м. Кіровоград); міжвузівській науково-практичній конференції „Виконавча влада: сутність поняття в умовах розвитку демократичної держави” (22 грудня 2005 р., м. Кіровоград); регіональній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми взаємодії регіональних органів управління з органами внутрішніх справ”(23 грудня 2005 р., м. Кіровоград); науково-практичній конференції молодих та майбутніх вчених „Сутність підготовки та прийняття управлінських рішень у діяльності ОВС” (14 квітня 2006 р., м. Київ); всеукраїнській науково-практичній конференції „Роль органів місцевої влади у попередженні наркотизму серед неповнолітніх” (20-21 квітня 2006 р. м. Кіровоград); всеукраїнському симпозіумі „Державотворення та місцеве самоврядування в Україні в контексті сучасного конституційного процесу”(23 червня 2006 р. м. Одеса).

Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані автором у дисертації, знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 179 сторінок, з них – 163 сторінки основного тексту, список використаних джерел займає 16 сторінок і налічує 162 найменування.