ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВА, ПОВ’ЯЗАНОГО З ВІДЧУЖЕННЯМ ПРИВАТНОГО ЖИТЛА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З прийняттям у 1996 році нової Конституції України у законодавчому порядку було закріплено право приватної власності на таку непересічну для людини цінність, як житло (ст. 47 Конституції). Сьогодні кількість і вартість приватного житла законодавцем не обмежуються і, відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України, власник житла має право на свій власний розсуд його відчужувати, тобто продавати, дарувати, заповідати, укладати інші угоди, не заборонені законом. Водночас, чимало таких угод укладається через обман та зловживання довірою, що завдає шкоди нормальному функціонуванню обігу житла та майновим інтересам громадян і порушує встановлений порядок здійснення правочинів.

За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, у 1999 році правоохоронними органами було зареєстровано 17693 шахрайств, у 2000 р. – 16050, у 2001 р. – 16516, у 2002 р. – 15192, у 2003 р. – 16027, у 2004 р. – 15233, у 2005 р. – 18331, у 2006 – 16160, серед яких найбільшу складність у розслідуванні представляють кримінальні справи за фактами шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла. Так, узагальнення судово-слідчої практики показало, що 62,5% кримінальних справ по злочинах вказаної категорії зупиняється за різними підставами, 2,5% – закрито за ст. 6 КПК України і лише 35% направляється для судового розгляду. Чимало кримінально-караних діянь взагалі підлягає цивільно-правовій оцінці, а кримінальні справи за фактом шахрайства не порушуються. Це пояснюється низкою чинників, якими є: недосконалість чинного законодавства у сфері житлових правовідносин, відсутність у більшості слідчих досвіду розслідування шахрайств, учинених у сфері житла; використання шахраями при вчиненні злочину цивільно-правових угод, що надає шахрайству вигляду цивільно-правових спорів; відсутність фундаментальних наукових досліджень щодо розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла.

Загальним питанням розслідування шахрайства в різні періоди були присвячені праці таких вітчизняних і зарубіжних криміналістів, як: І.В. Александров, С.І. Анненков, І.О. Антонов, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Д. Берназ, М.М. Букаєв, А.Ф. Волобуєв, І.О. Возгрін, В.І. Гаєнко, І.Ф. Герасимов, Ю.Ф. Карелов, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, О.Н. Колесниченко, В.Д. Ларичев, В.Г. Лукашевич, А.Д. Маргуновський, Т.А. Пазинич, М.В. Салтевський, В.Ю. Шепітько та інші. Названі автори зробили чималий внесок у теорію і практику боротьби зі злочинами вказаної категорії, створили значне наукове підґрунтя для подальших досліджень. Однак у більшості праць питання розслідування шахрайств, учинених у сфері житла, розглядаються фрагментарно, у межах загальних видів шахрайств.

Деякі вчені, зокрема В.В. Альошин, Д.В. Астаф’єв та О.В. Шаров охоплюють досить широкий спектр проблем розслідування шахрайств у сфері житлових правовідносин, але вказані праці виконані російськими авторами, а тому чимало висловлених ними положень певною мірою втрачають свою актуальність через відмінності у законодавстві та особливості суспільних правовідносин, які воно регулює. Водночас, вітчизняних наукових праць, присвячених методиці розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, на сьогодні немає, що зумовлює пробіли і суттєві труднощі процесу доказування та встановлення об’єктивної істини у кримінальних справах досліджуваної категорії. Названі обставини обумовили вибір теми і формулювання завдань цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає Тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004 – 2009 роки, затвердженої Наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755, Програмі реформування в системі МВС України наукової та науково-технічної діяльності у сфері боротьби із злочинністю, затвердженої Наказом МВС України від 15 травня 2003 року № 491 (п. 3.3). Тема дослідження зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України, а його проведення включене до Плану науково-дослідницьких робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (затверджено рішенням Вченої ради університету 31 січня 2005 р., протокол № 5).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягала у визначенні особливостей криміналістичної характеристики шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла, формулюванні теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо їх розслідування. Для її досягнення були визначені такі взаємопов’язані завдання:

–  визначити криміналістично значущі особливості обігу приватного житла;

–  виявити та класифікувати способи вчинення шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла;

–  визначити особливості об’єкту та предмету зазначеного злочину, часу та місця його вчинення;

–  з’ясувати та систематизувати ознаки особи шахрая та потерпілого у справах щодо шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла;

–  визначити особливості порушення кримінальної справи стосовно шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла;

–  виділити типові слідчі ситуації, що складаються на різних етапах розслідування зазначених шахрайств та розробити алгоритми їх вирішення;

–  розкрити особливості проведення окремих слідчих дій, зокрема обшуку, виїмки, слідчого огляду документів, допитів (потерпілого, свідків, підозрюваного, обвинуваченого), призначення експертиз і сформулювати відповідні рекомендації.

Об’єктом дослідження є злочинна діяльність у сфері обігу приватного житла, а також діяльність правоохоронних органів щодо розслідування шахрайств у названій сфері та відносини, що складаються при цьому.

Предметом дослідження виступають елементи механізму шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла, а також організаційно-тактичні засоби, прийоми і методи, що застосовуються під час їх розслідування.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, у рамках якого всі явища досліджено у взаємозв’язку, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, а також спеціальні методи, зокрема: методи логіки (індукції, дедукції, аналогії, аналізу, синтезу тощо) дозволили визначити особливості розслідування шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла, виділити основні елементи криміналістичної характеристики названого шахрайства, розробити криміналістичні класифікації способів його вчинення, а також потерпілих, свідків, злочинців, виділити типові слідчі ситуації та відповідні ним алгоритми розслідування, сформулювати висновки тощо; системно-структурний метод використовувався при розгляді різновидів способів вчинення шахрайства у сфері приватного житла та їх класифікації, розробленні типових слідчих ситуацій, тактичних завдань та засобів їх вирішення тощо; порівняльно-правовий метод дозволив проаналізувати положення кримінально-процесуального, цивільного та житлового законодавства, постанови Пленуму Верховного Суду України, наукові публікації тощо; історико-правовий метод застосовувався для розкриття генезису шахрайства у сфері приватного житла; статистичні методи використано в процесі збору, обробки та аналізу інформації, отриманої в Департаменті інформаційних технологій, під час вивчення матеріалів кримінальних справ; соціологічні методи використано при зборі додаткової інформації про механізм вчинення шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла та особливості їх розслідування.

Правову основу дослідження складають Конституція України, Закони України, чинне кримінально-процесуальне, цивільне та житлове законодавство, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти тощо.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій визначається емпіричною базою дослідження, яку склали результати аналізу 160 кримінальних справ щодо шахрайств у сфері приватного житла, які вчинялися на території Київської, Дніпропетровської та Донецької областей за період з 1999 по 2006 рік; матеріали анкетування 200 працівників органів дізнання та досудового слідства, що проводилося у 24 областях України та в Автономній Республіці Крим протягом 2003-2005 років; статистичні матеріали Департаменту інформаційних технологій МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні дослідженням, в якому на підставі вивчення слідчої практики та криміналістичної теорії комплексно та цілісно розглянуті положення розслідування шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла. При цьому було отримано такі результати, які мають певний ступінь новизни:

–     вперше визначені криміналістично значущі особливості обігу приватного житла в Україні, на підставі чого встановлено фактори, що сприяють вчиненню шахрайств;

–  вперше обґрунтовано, що для шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, важливим криміналістичним елементом є не лише предмет злочинного посягання, а й об’єкт;

–  вперше сформульовано положення про те, що на відміну від інших різновидів, шахрайства у сфері обігу житла «розтягнуті» у часі та просторі;

–  одержали подальший розвиток положення щодо способів вчинення шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла, удосконалено їх класифікацію;

–  одержали подальший розвиток положення щодо криміналістичної характеристики шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, у частині таких її елементів, як особа злочинця та особа потерпілого;

–  одержали подальший розвиток положення щодо особливостей перевірки заяв та повідомлень про шахрайства у сфері приватного житла на стадії порушення кримінальної справи;

–  одержали подальший розвиток положення щодо типових слідчих ситуацій, що складаються на початковому та подальшому етапах розслідування шахрайств у сфері приватного житла;

–  удосконалено алгоритми дій слідчого відповідно до типових слідчих ситуацій у справах щодо шахрайства у сфері приватного житла, що полягають у використанні комплексів слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів;

–  одержали подальший розвиток положення щодо особливостей проведення окремих слідчих дій у справах досліджуваної категорії, зокрема: обшуку, виїмки, слідчого огляду документів, допитів та призначення експертиз.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висвітлені в роботі положення та рекомендації можуть використовуватися у практичній діяльності ОВС з метою удосконалення практики розслідування шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла (акт впровадження СУ УМВС України в Дніпропетровській області від 29.03.2005 р., акт впровадження УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області від 07.04.20005 р.); у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Криміналістика», під час підготовки навчально-методичних матеріалів для курсантів, студентів, слухачів факультету заочного навчання та курсів підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.05.04 р. ).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, на міжкафедральних засіданнях і дістали позитивну оцінку. Окремі положення дисертації були оприлюднені на таких міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми профілактики злочинності органами і підрозділами громадської безпеки: міжнародний та вітчизняний досвід» (м. Дніпропетровськ, 28 квітня 2004 р.), «Актуальні проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства» (м. Дніпропетровськ, 28 травня 2004 р.), «Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства» (м. Луганськ, 7-8 жовтня 2005 р.), «Застосування кримінального законодавства органами внутрішніх справ: проблеми теорії і практики» (м. Дніпропетровськ, 17 травня 2005 р.), «Актуальні проблеми кримінального процесу» (м. Дніпропетровськ, 26 травня 2006 р.), «Захист прав людини: національний та міжнародний досвід» (м. Дніпропетровськ, 6 грудня 2006 р.). Окремі наукові висновки та рекомендації щодо профілактики злочинів, вчинених у сфері приватного житла, висвітлювалися під час проведення автором циклу радіопередач на телерадіокомпанії «Альфа» у м. Дніпропетровську.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у восьми наукових статтях, із яких 6 – у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 224 сторінки, із яких 176 – основний текст, 19 – список використаних джерел (223 найменування), 29 – додатки.