ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ПРИМИРЕННЯМ ВИННОГО З ПОТЕРПІЛИМ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історично кримінальне право виникло, щоб захистити своїми особливими засобами особу, суспільство і державу від злочинних посягань. Охоронну функцію кримінальне право традиційно виконувало за допомогою притягнення осіб, що скоїли злочин, до кримінальної відповідальності, яка ототожнювалась із покаранням і розглядалась як кара за спричинену злочином шкоду.

Із розвитком доктрини кримінального права стало зрозумілим, що охоронна функція не повинна забезпечуватися тільки заходами примусу, оскільки за допомогою заходів заохочення можна досягти бажаного результату в значно коротший термін. Наявність зазначених норм у кримінальному законодавстві є показником рівня цивілізованості суспільства. Це підтверджується значною кількістю міжнародно-правових актів, прийнятих у цьому напрямку. Тому і в кримінальному законодавстві України почали з’являтися норми, які передбачають можливість звільнення осіб, що скоїли злочин, від кримінальної відповідальності, норми профілактичного характеру та інші заохочувальні норми. Однією з таких норм, є норма, яка передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

Вітчизняними та зарубіжними вченими приділялась увага деяким концептуальним питанням, пов’язаним із примиренням потерпілого та злочинця, і, як правило, у процесуальному сенсі. Відомі праці із цієї проблематики належать       С.С. Алексеєву, С.А. Альберту, Л.В. Багрій-Шахматову, Ю.В. Бауліну,              Ю.Д. Блувштейну,  Я.М. Брайніну,  В.К. Грищуку, О.В. Давидову,                      Т.А. Денисовій, І.І. Карпецю, В.М. Кудрявцеву, О.С. Козаку, Т.І. Літваку,         П.С. Матишевському, М.М. Михеєнку, А.А. Музиці, В.О. Навроцькому,          О.М. Павліку, О.В. Перепаді, Т.І. Присяжнюку, П.М. Рабіновичу,                     М.В. Сенаторову, В.В. Скибицькому, В.В. Сташису, О.О. Сімонову,                   Є.Л. Стрельцову, В.Я. Тацію, В.О. Тулякову, О.Я. Цвєтіновичу,                         М.Д. Шаргородському, В.І. Шакуну, В.В. Ценєвій, С.С. Яценку, Г.М. Якобшвілі,  К. Роксіну, Р. Циппеліусу.

Дослідження окремих аспектів проблеми примирення у руслі вивчення кримінально-правового компромісу міститься в наукових працях                         Х.Д. Алікперова, М.І. Бажанова, М.А. Бєляєва, Л.В. Брусніцина,  І.М. Гальперіна, М.І. Гошовського, О.М. Джужі, Л.О. Доліненко,  С.І. Канькала, С.Г. Келіної,    Л.Л. Круглікова, О.П. Кучинської, В.З. Лукашевича, В.О. Ломака,                      О.Р. Михайленка, І.С. Ноя, С.В. Полубінської,  С.Н. Сабаніна, О.Я. Тупіци,        Г.О. Усатого, Є.В. Фесенка, О.І. Чучаєва, Б. Банненберг, У. Браунса, К. Хорна,            Г. Кайзера, Ф. Лооса та багатьох інших науковців.

Незважаючи на значний інтерес науковців до умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ст. 46 КК Кримінального кодексу України 2001 р., механізм застосування цієї норми є недостатньо відпрацьованим. Комплексного теоретичного дослідження кримінально-правових аспектів примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим  в Україні, після прийняття нового кримінального законодавства, особливо в рамках доктрини, що спрямована на захист прав та інтересів потерпілих від злочину у кримінальному праві України, не здійснювалося. Дисертаційні дослідження О.В. Перепаді та М.В. Сенаторова були присвячені лише окремим питанням загального та порівняльного аналізу стану потерпілих від злочину в кримінальному праві України.

Відкритим залишається питання щодо обумовленості, сутності, доцільності та перспектив розширення меж дій інституту примирення у кримінальному праві України.

Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на реалізацію положень Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2004 р. № 1560/2004 р. Робота виконана відповідно до планів наукових досліджень, що здійснюються Одеською національною юридичною академією у відповідності до теми „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави” (реєстраційний номер 0101U5001195) і є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 роки „Забезпечення соціальної справедливості нормами кримінального права”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення проблеми примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим, внесення конкретних пропозицій щодо перспектив розвитку зазначеного інституту і формування на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства і правозастосовчої практики.

Виходячи з обумовленої мети було поставлено такі задачі:

з’ясувати ґенезу інституту примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим;

з’ясувати юридичну природу та місце інституту примирення в системі норм кримінального права;

визначити зміст поняття „звільнення від кримінальної відповідальності”;

визначити зміст поняття „примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим”;

проаналізувати підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності;

визначити соціально-кримінологічні та юридичні наслідки примирення винного з потерпілим;

викласти конкретні пропозиції щодо перспектив розвитку інституту примирення у кримінальному праві України;

сформулювати рекомендації стосовно практичного застосування норми про примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим.

Об’єктом дослідження є кримінально-правові відносини, що виникають між потерпілим та особою, яка вчинила злочин. 

Предметом дослідження є  кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальні закони наукового пізнання, фундаментальні положення теорії та історії держави і права, соціології, кримінального права, кримінології, міжнародного права й інших юридичних наук. Методологія зазначеної роботи ґрунтується також на загальних і спеціальних методах наукового пізнання. Так, за допомогою історико-правового методу стало можливим простежити ґенезу правового оформлення інституту примирення винного з потерпілим. Формально-логічні методи використовувалися при формуванні ключових понять і визначень роботи, їх реалізації в сучасному законодавстві. За допомогою системного методу було досліджено положення чинного КК України та інших законодавчих актів у контексті аналізу передумов звільнення від кримінальної відповідальності, що надало можливість предметно висвітлити особливості реалізації положень  пануючої доктрини у конкретній правовій формі.  Порівняльно-правовий метод надав можливості визначити основні напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства щодо відновлення прав потерпілого.

Емпіричною базою дослідження є результати особистого авторського аналізу даних експертного опитування (працівників суду, прокуратури, міліції) з різних регіонів України (Одеської, Миколаївської, Черкаської, Київської областей та Автономної Республіки Крим) загальною кількістю 500 осіб та анкетування контрольної групи (мешканці цих областей, які не мають юридичної освіти) загальною кількістю 700 осіб, аналізу даних кримінальної статистики та матеріалів кримінальних справ.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці монографічних досліджень умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим за сучасним кримінальним законодавством. У результаті здійсненого дослідження надано пропозиції, сформульовано нові положення і висновки, до найбільш значущих з яких належать:

уперше:

обґрунтовано, що примирення винного з потерпілим є самостійним міжгалузевим інститутом права, який було сформовано на підставі основних напрямків розвитку сучасної міжнародної та національної кримінальної політики, які сприяють відновленню порушених прав та інтересів потерпілого; відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди; обмеженню негативного впливу подвійної віктимізації; зниженню рівня рецидиву злочинності; економії заходів протидії злочинності.

встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як складова інституту примирення винного з потерпілим сприяє підвищенню ступеня реалізації принципів кримінального права, а саме: принципу справедливості, гуманності, презумпції не винуватості, доцільності та індивідуалізації відповідальності, невідворотності кримінальної відповідальності;

ґрунтуючись на з ідеї гуманізації кримінального законодавства запропоновано нову доктринальну редакцію ст. 46 КК України та відповідні редакції ст.ст. 45, 47, 48, 97 КК України, які спрямовані на поширення випадків та підстав застосування цих норм;

розвинуто положення щодо існування обов’язкових, безумовних підстав звільнення від кримінальної відповідальності, та факультативних умовних підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, які залежать від стану та характеристики попередніх відносин потерпілого зі злочинцем;

удосконалено:

  правові характеристики інституту примирення винного з потерпілим, який може бути як підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, підставою для звільнення від покарання або обставиною, яка впливає на пом’якшення покарання;

надано розгорнутий аналіз правомірної поведінки у випадку звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, а саме – встановлено її суб’єктно-об’єктні характеристики та взаємозв’язки;

набули подальшого розвитку:

 доктринальні положення  стосовно того, що звільнення від кримінальної відповідальності за своєю природою та значенням у правовому регулюванні не належить до форм реалізації кримінальної відповідальності, а є відмовою держави в особі відповідного органу (суду) від застосування до винного заходів кримінально-правового примусу, що призначаються не інакше, як за обвинувальним вироком суду;

гуманістичні пропозиції щодо обов’язковості відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди потерпілому як умови звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, визначають концептуальні проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим та можуть бути використаними у:

науково-дослідницької діяльності – при вирішенні проблем, пов’язаних із розвитком положень щодо захисту прав потерпілого в криміналь-но-правовій доктрині;

навчальному процесі – при читанні лекцій, проведенні занять по курсам з  кримінального права, кримінології, та кримінальної віктимології, а також при підготовці відповідних навчальних видань, коментарів та методичних рекомендацій;

правотворчості – при підготовці змін і доповнень до чинного законодавства кримінально-правового, профілактичного та віктимологічного профілю. Сформульовані висновки і пропозиції були направлені до Верховної Ради України. Практичне значення полягає також у тому, що отримані результати можуть бути використані судовими і правоохоронними органами як рекомендації по реалізації діючого законодавства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження було повідомлено на науково-практичних конференціях у             2003 – 2005 рр.: 6 (58) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2003 р., м. Одеса);  7 (59) звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2004 р., м. Одеса);       8 (60) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2005 р., м. Одеса); науково-практичному семінарі „Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (вересень 2004 р., м. Одеса); науково-практичному семінарі „Ефективність правових мір протидії організованим формам злочинності” (січень 2005 р., м. Одеса); міжнародній конференції „Впровадження відновного правосуддя в Україні: висновки та перспективи” (20 – 21 квітня 2006 р., м. Київ).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у п’яти наукових статтях, три з яких опубліковані у збірниках наукових праць, що входять до переліку фахових наукових видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, які поєднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (249 найменувань) і двох додатків. Загальний обсяг роботи складає 209 сторінок, із них обсяг основного тексту – 180 сторінок, обсяг використаних джерел – 20 сторінок, додатків – 9 сторінок.