Організаційно-правові аспекти інформаційної культури в управлінській діяльності

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інформаційно-технологічна революція визначає рух до нового типу суспільства – інформаційного. Однією з основних характеристик такого суспільства є його глобальний характер. Інформація і знання стають одним із стратегічних ресурсів держави, а доступ до них – одним з основних факторів соціально-економічного розвитку. У зв’язку з цим до найбільш важливих завдань кожної держави відносяться формування та розвиток інформаційної інфраструктури та інтеграція у глобальне інформаційне суспільство.

В інформаційному суспільстві формується інформаційна культура. Сучасні інформаційні технології, проникаючи у всі сфери суспільного життя, генерують не тільки нові можливості, але і загрози. Серед них можна виділити цифровий розрив між країнами та в межах однієї держави, дотримання свободи слова, збереження національної культури та мови, захист інтелектуальної власності, боротьба з комп’ютерними та високотехнологічними злочинами, а також питання цензури в глобальних комп’ютерних мережах.

Аналіз нормативно-правової бази України та правозастосовної практики показує, що поряд із формуванням нових відносин у суспільстві виникають проблеми адекватного реагування з боку держави щодо питань державного управління процесами, протидії деліктним правовідносинам, приватноправового регулювання окремих відносин у віртуальному світі Інтернет, захисту авторських прав і багато інших правових неврегульованих питань.

Практично відсутні державні програми щодо розвитку гуманітарного сегмента формування інформаційного суспільства, а ті поодинокі нормативні акти, які зобов’язані це робити, практично не працюють. (Наприклад, 6 грудня 2001 року Указом Президента України №1193 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року „Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України”. Пунктом 9 цього Указу Міністерству освіти і науки України було доручено розробити заходи щодо введення у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни „Інформаційна культура”.

Цією проблемою безпосередньо займалися вітчизняні науковці В.Б. Аверьянов, В.М. Антонов, І.В. Арістова, К.І. Бєляков, В.М. Брижко, В.Д. Гавловський, В.М. Глушков, І.О. Здеба, Р.А. Калюжний, Б.А. Кормич, В.В. Костицький, Д.В. Ланде, П.В. Мельник, Н.Р. Нижник, В.А. Саницький, В.П. Пєтков, В.М. Попович, О.Г. Фролова, В.М. Фурашев, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа, які мають значний вплив на формування вітчизняної науки – інформаційного права, а також зарубіжні вчені Ю.М. Батуріна, І.Л Бачило, Д. Белл, А.Б. Венгеров, О.А. Гаврилов, Н.С. Польовий, Г.Г. Абрамкін, В.С. Кудрявцев, Ю. Хаяші. Проте організаційно-правове забезпечення формування інформаційної культури в управлінській діяльності на монографічному рівні ще не досліджувалося.

Викладене свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень нагромадженого адміністративно-правовою, інформаційно-правовою та іншими юридичними науками теоретичного і емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце, і обґрунтування на цій підставі способів вирішення зазначених проблем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у контексті наукового супроводу організаційно-правового забезпечення реалізації основних положень Національної програми інформатизації (затверджена Законом України “Про Національну програму інформатизації” № 74/98 – ВР від 4 лютого 1998 року). Дисертація виконана в межах плану досліджень Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національної академії державної податкової служби України на 2005–2007 роки як частина науково-дослідної роботи за темою “Організаційно-правові основи протидії податковим та суміжним правопорушенням при здійсненні господарських операцій з використанням Inte
et” (державний реєстраційний номер УкрІНТІ 0105U003868); як частина науково-дослідної роботи за темою “Розробка методики моніторингу громадської думки щодо стану корумпованості податкових органів та впливу на ці процеси модернізації ДПС України” (державний реєстраційний номер УкрІНТІ 0105U003866).

Мета дослідження полягає у розробці системи теоретичних знань і  практичних рекомендацій, пов’язаних із удосконаленням організаційного та правового забезпечення розвитку інформаційної культури в управлінській діяльності.

Для досягнення мети було визначено такі завдання:

·           Обґрунтувати передумови становлення інформаційного суспільства як чинника формування інформаційної культури в управлінській діяльності;

·           дослідити стан формування та уточнити зміст поняття ”інформаційна культура”;

·           проаналізувати функції органів державної влади України щодо формування інформаційної культури;

·           дослідити особливості формування культури управлінських правовідносин із використанням Інтернет та лінгвістичного забезпечення інформаційних відносин;

·           з’ясувати можливі напрями удосконалення організаційно-правового забезпечення розвитку інформаційної культури в управлінській діяльності шляхом впровадження та використання комп’ютерних правових інформаційних систем документообігу та забезпечення широкого впровадження електронного підпису в управлінській діяльності;

·           визначити шляхи формування культури сучасних інформаційних відносин державної влади та громадян через реалізацію програми “електронного уряду”;

·           дослідити міжнародний досвід організаційно-правового забезпечення розвитку інформаційної культури суспільства з метою розробки рекомендацій щодо удосконалення законодавства України у сфері інформатизації.

Об’єктом дослідження визначено суспільні відносини в управлінській сфері, пов’язані з формуванням інформаційної культури.

Предметом наукового дослідження є сукупність правових норм, що регулюють організаційно-правовий механізм діяльності суб’єктів інформатизації держави, та практика їхнього застосування; система наукових поглядів і розробок стосовно теоретичних засад становлення інформаційного суспільства та формування інформаційної культури в управлінській діяльності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів дослідження, які використовуються не ізольовано, а в поєднанні з іншими.

З метою одержання найбільш достовірних результатів у дослідженні застосовувалася система принципів, прийомів і підходів, побудована на філософських, загальнонаукових та спеціальних методах. Використання загальнофілософських принципів і методів дозволило дослідити загально-юридичні особливості правового забезпечення розвитку інформаційного суспільства та формування інформаційної культури (підрозділ 1.1, 1.2) .

Системний, структурно-функціональний, історико-порівняльний та інші методи використовувалися для досягнення розуміння діалектичного зв’язку між функціями та структурою, правовою діяльністю та правовими відносинами при широкому впровадженні елементів інформаційної культури (розділ 2). Для дослідження світового досвіду щодо організаційно-правового забезпечення інформаційної культури використовувалися методи порівняння та системного аналізу (підрозділ 3.1).

Застосування спеціальних методів як формально-юридичного, порівняльно-правового, тлумачення правових норм і узагальнення юридичної практики дозволило проаналізувати особливості організаційно-правового забезпечення інформаційної культури в управлінській діяльності (розділ 3). Використання статистичного методу дало змогу прослідкувати динаміку росту кількості користувачів Інтернет і співвідношення між різними соціальними групами, проблеми та перспективи зменшення цифрового розриву між громадянами держави (підрозділ 2.1 ).

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі, інші нормативно-правові акти, видані Президентом України, Кабінетом Міністрів України, відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування в Україні, аналітичні матеріали, звіти Міністерства транспорту, Міністерства зв’язку (Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації) та Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Національної ради з питань телебачення та радіомовлення; публікації вітчизняних і закордонних наукових організацій і вчених, присвячені дослідженню інформаційно-комунікаційної сфери.

Емпіричну базу дисертаційної роботи складають нормативні акти, статистичні дані, матеріали опитувань, підбірка спеціальної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, публікацій у періодичних виданнях і довідкова література.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що не зменшуючи ролі та значущості вже опублікованих праць науковців Дана дисертаційна робота є першим монографічним дослідженням регулювання інформаційної культури в управлінській діяльності в Україні.

Визначення і всебічний аналіз процесів правового забезпечення становлення інформаційного суспільства і відповідно формування інформаційної культури в управлінській діяльності в Україні дозволили обґрунтувати ряд висновків, рекомендацій і пропозицій. Зокрема:

-           вперше розкрито зміст дефініції поняття “інформаційна культура в управлінській діяльності” це система базових компонентів культури суспільства, пов’язаних з інформатизацією управлінської діяльності, що включає культуру правил організації подання, сприймання та використання інформації, культуру правил суспільних відносин із використанням мережі Інтернет і культуру суспільних правовідносин із застосуванням нових комп’ютеризованих інформаційних технологій;

-                    обґрунтовано, на підставі порівняльного аналізу міжнародного досвіду, вирішальну роль інформаційної культури в процесі прийняття управлінського рішення;

-                    аргументовано необхідність вирішення питання щодо введення нового заходу адміністративного впливу – блокування сайта, що дозволить урегулювати деліктні правовідносини в мережі Інтернет на адміністративному рівні;

-                    доведено необхідність викладання навчальної дисципліни та запропоновано програму навчального курсу “Інформаційна культура” у вищих навчальних закладах;

-                    обґрунтовано необхідність запровадження системи офіційного оприлюднення актів законодавства України в електронних інформаційно-правових системах;

-                    сформульовано пропозиції до чинного законодавства України з питань розвитку інформаційної культури в управлінській діяльності в умовах переходу до інформаційного суспільства;

дістали подальшого розвитку:

-                    класифікація факторів побудови інформаційного суспільства, основними з яких є інформація та знання;

-                    обґрунтування необхідності державної підтримки та ініціативи щодо запровадження та широкого застосування електронного підпису державними службовцями.

запропоновано:

-           координуючим органом, який буде займатися питаннями щодо формування, підтримки та розвитку інформаційної культури та буде визначати основні напрями її подальшого розвитку і координувати роботу інших державних та недержавних органів у даному напрямі, визначити орган, створений на базі Міністерства транспорту і зв’язку (Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації) та Державного комітету телебачення і радіомовлення України із Національною радою з питань телебачення та радіомовлення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення, висновки та пропозиції проведеного дослідження, викладені автором у конкретних рекомендаціях щодо покращення організаційно-правового забезпечення формування та розвитку інформаційної культури в управлінській діяльності, створюють основу для його подальшого поглибленого теоретичного вивчення і можуть бути використані:

у науково-дослідницькій діяльності – матеріали дисертації можуть бути використані у подальших загальнотеоретичних дослідженнях адміністративно-правових проблем інформаційних відносин, при визначенні основних напрямів прогнозованого розвитку науково-практичних досліджень проблем інформаційних відносин;

у правозастосовній сфері – сформульовані у дисертації положення щодо інформаційної культури в управлінській діяльності, а також конкретні рекомендації щодо вдосконалення чинного інформаційного законодавства можуть стати основою для внесення змін до законодавчих актів, підготовки законопроектів із цих питань, при розробці та удосконаленні законодавства України;

у сфері практичної діяльності – використання одержаних результатів дозволить забезпечити єдність розуміння і правильного застосування в управлінській діяльності норм, що регулюють інформаційні відносини, а також допоможе вдосконалити роботу органів і посадових осіб у сфері інформаційних відносин шляхом впровадження елементів інформаційної культури: електронного документообігу, цифрового підпису, електронного урядування;

у навчальному процесі – результати дослідження можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з інформаційного, адміністративного права, при підготовці навчальних курсів із дисциплін “Інформаційна культура”, “Інформаційні технології в прокурорській діяльності”, а також при викладанні цих дисциплін.

Особистий внесок. Наукове дослідження виконане здобувачем особисто, усі результати даної роботи, сформульовані в ній висновки, положення і рекомендації обґрунтовані особистими дослідженнями автора. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших учених, на які обов’язково зроблено посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, разом із якими були опубліковані наукові праці, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації, розроблені в процесі дослідження, обговорювалися на розширеному засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України. Результати дослідження були використані при викладанні спеціальних навчальних курсів “Інформаційні технології в прокурорській діяльності” (акт впровадження від 26 грудня 2006 року). Окремі положення було використано при підготовці звіту науково-дослідної роботи за темою “Організаційно-правові основи протидії податковим та суміжним правопорушенням при здійсненні господарських операцій з використанням Inte
et” (державний реєстраційний номер УкрІНТІ 0105U003868); як частина науково-дослідної роботи за темою “Розробка методики моніторингу громадської думки щодо стану корумпованості податкових органів та впливу на ці процеси модернізації ДПС України” (державний реєстраційний номер УкрІНТІ 0105U003866 – акт впровадження від 29 грудня 2006 року. Окремі пропозиції дисертанта були використані в практичній діяльності органів місцевого самоврядування (акт впровадження від 19 січня 2007 року) та у діяльності правоохоронних органів (акт впровадження від 21 грудня 2006 року).

Окремі положення дисертації доповідалися автором на: Міжнародній науково-практичній конференції “Розбудова державності в Україні (досвід Польщі)”(9–10 вересня 2004 р., Київ), Третіх Ірпінських міжнародних педагогічних читаннях “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (12–13 травня 2005 р., Ірпінь), Науково-практичній конференції “Економічна безпека України: сучасний стан, проблеми, шляхи вирішення” (23 квітня 2005 р.), Науково-практичній конференції “Податкова політика України та механізми її реалізації в Податковому кодексі ” (23–24 травня 2005 р., Ірпінь), Міжнародній науково-практичній конференції “Теория и практика менеджмента и маркетинга” (30–31 травня 2005 р., Мінськ), Науково-практичній конференції “Професійна етика працівника державної податкової служби України як складова етики державного службовця України” (15 грудня 2005 р., Ірпінь), Міжнародному круглому столі “Актуальні проблеми правового регулювання суспільних відносин у сфері інформаційно-комунікативних технологій” (28 вересня 2006 р., Ірпінь), Міжнародній науково-практичній конференції “Информационная культура личности: вызов информационного общества” (2–3 листопада 2006 р., Москва).

Публікації. Основні результати дослідження – положення, висновки, пропозиції, практичні рекомендації – відображено у 10 публікаціях, надрукованих у збірниках, журналах і тезах доповідей, виданих за результатами науково-практичних конференцій, 6 із них у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дослідження за планом складається із вступу, трьох розділів та дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.