ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Широке впровадження в Україні сучасних систем управління економікою, культурою, освітою, наукою, медициною, рухом літаків у повітрі, поширення телекомунікаційної мережі, впровадження системи електронних платежів, використання комп'ютерів у діяльності правоохоронних органів та у військовій справі тощо породили таке негативне явище, як комп'ютерна злочинність різних видів.

Вказана тенденція привела до збільшення кількості злочинів, що становлять загрозу демократичним перетворенням в Україні та її безпеці. Ст. 17 Конституції України проголошує, що забезпечення економічної та інформаційної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього українського народу. Ст. 1 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” від 20.04.2003 р. передбачає серед інших видів технологічний тероризм як злочин, що здійснюється з терористичною метою із застосуванням комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, які створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру. У ст. 7 Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р. серед загроз її національним інтересам і національній безпеці в інформаційній сфері йдеться про комп'ютерну злочинність та комп'ютерний тероризм. Небезпечність злочинних дій із застосуванням комп’ютерних технологій обумовила введення нового розділу XVI Кримінального кодексу України „Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку”.

Аналіз статистичних даних щодо кримінальних справ, порушених за статтями розділу XVI КК України та рішень по них за матеріалами МВС України, дав наступні результати. Всього на території України з 1997 року порушено 167 кримінальних справ, з яких направлено до суду – 40%, припинено – 33%, призупинено – 27%. Основні підстави припинення справ: п.2 ст.6 КПК України – за відсутністю ознак злочину (40,4 %); ч.2 ст.100 КПК України – у зв’язку з незаконністю порушення (21,3%). Підстави призупинення: п.3 ст.206 КПК України – не встановлена особа злочинця (86,8%); п.1. ст.206 КПК України – місцезнаходження обвинуваченого не встановлено (13,2%).

Одною з причин низької ефективності розкриття та розслідування злочинів, вчинених із використанням комп’ютерних технологій, є те, що працівники слідчих та оперативних підрозділів все ще не готові до ефективного розкриття та розслідування подібних злочинів, недостатньо використовують спеціальні знання, не точно визначають предмет комп’ютерного злочину та елементи, що підлягають доказуванню.

Проблема розслідування злочинів, вчинених із застосуванням комп’ютерних технологій, обумовлена в першу чергу необхідністю використання спеціальних знань, засобів, методів збирання та дослідження слідів, що утворюються безпосередньо в електронних засобах ЕОМ та їх системах, на носіях інформації, у віртуальному середовищі. Теоретичні та практичні основи використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із застосуванням комп’ютерних технологій, розроблені недостатньо. Підставу для такого висновку дає аналіз криміналістичної літератури з вказаних питань.

В різні часи в Україні деякі аспекти цієї проблеми як елементи методики розслідування комп’ютерних злочинів висвітлювались у працях таких українських вчених як: П.Д. Біленчук, М.С. Вертузаєв, А.Ф. Волобуєв, В.Д. Гавловський, В.О. Голубєв, В.Г. Гончаренко, М.В. Гуцалюк, Г.О. Душейко, М.А. Зубань, О.І. Котляревський, В.Г. Лукашевич, О.І. Мотлях, П.І. Орлов, Л.П. Паламарчук, Б.В. Романюк, М.В. Салтевський, О.П. Снігерьов, В.С. Цимбалюк, М.Г. Щербаковський та ін. Багато вчених країн СНД також присвятили свої дослідження цим злочинам: Т.В. Авер’янова, Б.В. Андрєєв, А.А. Васильєв, В.Б. Вєхов, Ю.В. Гаврилін, О.С. Єгоришев, А.В. Касаткін, В.Є. Козлов, В.В. Крилов, В.О. Мещеряков, В.О. Мілашев, П.Н. Пак, В.Ю. Рогозін, С.А. Смірнова, Г.В. Семьонов, В.П. Хомколов, В.П. Хорст, Н.Г. Шурухнов, О.М.  Яковлєв та інші. Спеціальні роботи з питань комп’ютерно-технічної експертизи розглядались А.А. Васильевим, О.Р. Россинською, А.І. Семікалєновою, О.І. Усовим.

Аналіз спеціальної літератури та практики розслідування комп’ютерних злочинів свідчить, що існує низка проблем, пов’язаних із використанням спеціальних знань з метою пошуку, виявлення, фіксації, вилучення та дослідження слідів даної категорії злочинів у відповідності до способів їх утворення, стадії порушення кримінальної справи, при проведенні слідчих дій, розробкою спеціальних методів, засобів збирання та дослідження комп’ютерних слідів. Спеціалізовані монографічні наукові праці присвячені вказаним питанням відсутні.

Вказані обставини зумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження як у практичному, так і в теоретичному аспектах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження ґрунтується на основних положеннях Наказу МВС України № 755 від 05.07.2004 р. „Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” та Наказу МВС України №491 від 15.05.2003 р. „Про  вдосконалення науково-дослідної діяльності в системі МВС України”. Тема дослідження відповідає тематиці рекомендованих Академією правових наук України пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки (постанова №2/04-2 від 18.06.2004 р.) та пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., затвердженим Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 13 від 23.12. 2005 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка системи наукових положень і рекомендацій по збиранню та дослідженню слідів злочинів, вчинених із застосуванням комп’ютерних технологій, що містяться на носіях комп’ютерної інформації. Відповідно до мети дослідження автор поставив перед собою такі завдання:

-       визначити поняття „комп’ютерна технологія”, „злочини, вчинені із застосуванням комп’ютерних технологій” та провести їх криміналістичний аналіз;

-       визначити та класифікувати основні способи використання комп’ютерних технологій в злочинній діяльності та відповідні сліди, що містяться на комп’ютерних носіях інформації;

-       проаналізувати структуру та форми застосування спеціальних знань при розслідуванні вказаних злочинів;

-       проаналізувати та надати найбільш ефективну систему методів та засобів виявлення, фіксації, вилучення та дослідження слідів злочинів,  вчинених із застосуванням комп’ютерних технологій;

-       уточнити структуру та предмет судової комп’ютерно-технічної експертизи. 

Об`єктом дослідження є злочинна діяльність у сфері використання комп’ютерних технологій та діяльність слідчого по збиранню та дослідженню слідів злочинів вказаної категорії.

Предметом дослідження є зміст спеціальних знань і форми їх використання при розслідуванні злочинів, вчинених із застосуванням комп’ютерних технологій.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становили принципи та основні категорії діалектичного пізнання соціальних явищ та процесів, розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі гуманітарних, у тому числі й юридичних наук. Поряд із загальнонауковими та іншими універсальними методами дослідження, такими як діалектична логіка, аналіз і синтез, індукція і дедукція, і т. ін., в дисертації, з урахуванням специфіки теми дослідження, застосовувались наступні методи: системно-структурний метод дозволив дослідити взаємозв’язки між елементами механізму комп’ютерних злочинів як систему джерел доказової інформації про злочин; формально-логічний метод дав можливість визначити поняття й характеристику окремих даних предмета дослідження та дати їм криміналістичну оцінку; статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) для обґрунтування висновків за результатами узагальнення матеріалів кримінальних справ і опитування окремих груп респондентів; конкретно-соціологічні методи: аналіз, порівняння, анкетування, узагальнення дали можливість виявити поінформованість осіб, які забезпечують розслідування цих злочинів, що визначило емпіричну базу дослідження; порівняльний метод, за допомогою якого здійснювалося дослідження різних правових джерел, а також точок зору дослідників в сфері комп’ютерної злочинності.

Теоретичною основою дисертації є монографії, підручники і навчальні посібники, збірники наукових статей, матеріали періодичної преси, що відносяться як до науки криміналістики, так і кримінального права, кримінального процесу, кримінології, теорії оперативно-розшукової діяльності.

Емпіричну базу дослідження складають результати вивчення 167 кримінальних справ, порушених за статтями 361-363¹ КК України; 271 висновок судових комп’ютерно-технічних експертиз; анкетування 135 слідчих внутрішніх справ; 37 експертів НДЕКЦ МВС України та НДІСЕ МЮ України, які проводять комп’ютерно-технічні дослідження. Крім того, в процесі дослідження вивчено зарубіжну практику боротьби з комп’ютерною злочинністю (Росія, Білорусія, США, країни Європи тощо). У процесі дисертаційного дослідження також використовувались знання та освіта автора в галузі комп’ютерних технологій, як бакалавра за спеціальністю „Інформаційні системи в менеджменті”.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні на монографічному рівні проведено наукове дослідження проблем використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із застосуванням комп’ютерних технологій. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати та сформулювати наукові положення, висновки та рекомендації, які, на думку дисертанта, становлять новизну:

Вперше:

-     дано визначення поняття „комп’ютерної технології” як засобу вчинення злочину та  „комп’ютерних слідів”,  що виникають при вчиненні комп’ютерних злочинів;

-     розроблена логічна схема механізму злочину, вчиненого із застосуванням комп’ютерних технологій, з виділенням потенційних носіїв комп’ютерних слідів;

-     встановлено взаємозв’язок між комп’ютерними технологіями, як засобами вчинення злочину, та слідами їх застосування;

-     залежно від стану засобів комп’ютерної техніки розглянуті слідчі ситуації, що обумовлюють вибір тактичних прийомів використання спеціальних знань для збирання та дослідження комп’ютерних слідів.

Набуло подальшого розвитку:

-     криміналістична класифікація комп’ютерних злочинів;

-     криміналістична класифікація способів вчинення комп’ютерних злочинів та приховання відповідних ним комп’ютерних слідів;

-     поняття та властивості комп’ютерної інформації як різновиду доказової інформації;

-     система, принципи розробки та функціональність спеціальних засобів збирання і дослідження слідів комп’ютерних злочинів.

Удосконалено:

-     тактичні прийоми збирання комп’ютерних слідів при проведенні слідчих дій;

-     структуру та форми використання спеціальних знань при збиранні та дослідженні слідів комп’ютерних злочинів;

-     предмет судової комп’ютерно-технічної експертизи;

-     пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.

Теоретична і практична значимість отриманих результатів. Висновки, пропозиції та рекомендації, наведені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:

– у практичній діяльності слідчих підрозділів як рекомендації та пропозиції, спрямовані на вдосконалення розслідування злочинів, вчинених із застосуванням комп’ютерних технологій (акт впровадження Слідчого управління Головного управління МВС України Автономної республіки Крим від 9.01.2007 р.), а також судовими експертами при проведенні комп’ютерно-технічних експертиз (акт впровадження Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.02.2007 р.);

–  у науково-дослідницької роботи як основа для подальшої розробки процесуальних й тактичних положень щодо методики розслідування комп’ютерних злочинів;

-  у навчальному процесі при викладанні курсу криміналістики і спеціальних курсів з розслідування комп’ютерних злочинів у вищих юридичних навчальних закладах, а також закладах підвищення кваліфікації (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 15.12.2006).

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, викладено на ІІ Звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького і курсантського складу Кримського факультету Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2000 р.); Міжнародному семінарі „Проблеми протидії комп’ютерній злочинності” (Запоріжжя, 2003 р.); Міжнародному семінарі „Світове співтовариство проти комп’ютерної злочинності та кібертероризму” (Запоріжжя, 2004 р.), VІ звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького і курсантського складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми протидії комп’ютерній злочинності” (Запоріжжя, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Виявлення, фіксація і використання доказів в ході досудового слідства” (Луганськ,  2004 р.).

Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Кримського юридичного інституту ХНУВС, Харківського національного університету внутрішніх справ, а також у науково-дослідній роботі слухачів та курсантів.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 12 наукових статей, 6 з яких в спеціалізованих виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура зумовлена її метою та поставленими завданнями. Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, із яких 165 – основний текст, 25 – список використаних джерел (260 найменування), 38 – 9 додатків.