| Краткое содержание: |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасні економічні відносини, розвиток підприємництва, інтенсивність нарощування обсягів виробництва дають не лише позитивні соціально-економічні результати, але мають і певні негативні наслідки, зокрема, порушення трудових прав працівників, у тому числі й передбаченого ст. 43 Конституції України права на безпечні умови праці. У прагненні досягти найвищих економічних показників, збільшити доходи своєї діяльності роботодавці не завжди приділяють достатньо уваги безпеці та гігієні праці, їх забезпеченню та фінансуванню. Як наслідок, рівень виробничого травматизму в Україні залишається досить високим, про що свідчить аналіз статистичних даних: зокрема, у 2002 р. офіційно зафіксовано 26168 випадків травмування працівників (із них смертельно – 1285), у 2003 р. – відповідно 24847 (1230), у 2004 р. – відповідно 22691 (1164) випадок, у 2005р. – 23106 (1200) випадківвідповідно. Очевидно, що офіційна статистика не повністю відбиває реально існуючий стан умов праці, якщо враховувати високий рівень латентності цього явища. Це вимагає більш виваженого ставлення до питань виробничої безпеки і охорони праці в країні, обумовлює необхідність вдосконалення системи соціальних та правових (у тому числі й кримінально-правових) заходів забезпечення охорони праці в Україні.
Реформування кримінального законодавства України в частині регламентації відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці було здійснене у 2001 р. з прийняттям нового Кримінального кодексу України (далі – КК). Перш за все, на рівні самостійного розділу Х Особливої частини КК сформована нова система норм, що передбачають відповідальність за злочини проти безпеки виробництва, у яку увійшли й норми, закріплені ст. 271 КК. Зазнав змін і зміст ст. 271 КК порівняно з відповідною ст. 135 КК 1960 р.: зокрема, здійснена декриміналізація делікту створення небезпеки, отримав певну конкретизацію кваліфікований склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 271 КК. Суттєвих змін зазнали й санкції ст. 271 КК.
Законодавчі новели були спрямовані на підвищення ефективності застосування зазначених норм КК, але доводиться констатувати, що вона є недостатньою. За даними судової статистики, у 2004 р. у провадженні органів досудового слідства перебувало 492 кримінальні справи про злочини проти безпеки виробництва, у 2005 р. – 477, у 2006 р. – 384. Судами України у 2004 р. розглянуто 384 (з постановленням вироку – 244), у 2005 р. – 398 (з постановленням вироку – 191). Показники щодо призначеного покарання свідчать про досить ліберальний підхід судів до обрання заходів кримінально-правового впливу за порушення вимог безпеки праці та безпеки виробництва: у 2004 р. з 249 засуджених за вироками, що набрали законної сили, 156 осіб звільнені від відбування покарання, що становить 62,7%; у 2005 р. – з 200 засуджених 130 осіб від відбування покарання були звільнені (65%).
Співставлення показників про стан виробничого травматизму з даними судової статистики показує невисоку результативність боротьби з порушеннями вимог законодавства про охорону праці у всіх галузях виробництва та невиробничої сфери в Україні, що обумовлюється, зокрема, недосконалістю законодавчої регламентації такої боротьби, неузгодженістю норм різних галузей законодавства.
У зв’язку з цим актуальності набувають наукові дослідження питань кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці, які недостатньо опрацьовані в теоретичному плані, не дістали належного нормативного вирішення, потребують розв’язання на рівні правозастосовчої практики.
В науці кримінального права завжди приділялася значна увага питанням кримінально-правової охорони безпеки праці. Особливості кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці розглядалися або як самостійний об’єкт дослідження, або в межах вивчення проблем кримінально-правової охорони трудових прав громадян, чи як елемент питань відповідальності за окремі злочини проти безпеки виробництва, багатьма відомими вітчизняними та зарубіжними вченими. Серед них В.І.Антипов, В.І.Борисов, А.П.Бороданков, М.С.Брайнін, З.А.Вишинська, В.К.Глістін, М.С.Гринберг, Е.Н.Зінченко, В.М.Іванов, С.А.Квелідзе, С.П.Келіна, П.В.Кобзаренко, Е.А.Коренкова, І.Ф.Крилов, І.П.Лановенко, В.Т.Маляренко, Ю.Б.Мельникова, В.О.Навроцький, В.І.Павликівський, В.Д.Пакутін, О.О.Пащенко, А.Б.Сахаров, С.І.Свінкін, О.А.Смик, Г.І.Слуцький, І.М.Тяжкова, М.І.Федоров, М.І.Хавронюк, Г.І.Чангулі, В.А.Широков, Н.С.Шостак, А.К.Щедріна, Н.П.Яблоков та інші науковці.
Необхідно зазначити, що значна частина наукових робіт з проблем кримінально-правової охорони безпеки праці написана в радянський період. Водночас ці питання не були самостійним об’єктом кримінально-правових дисертаційних досліджень в Україні з моменту прийняття нового КК. Особливості відповідальності за злочин, передбачений ст. 271 КК, висвітлюються сучасними авторами на рівні коментування і, як правило, є дещо фрагментарними. Окремі питання залишаються недостатньо вивченими. Потребують з’ясування проблеми співвідношення змісту родового та безпосередніх об’єктів вказаного злочину, встановлення змісту ознак суспільно небезпечних наслідків, а також суб’єкта злочину, співвідношення злочину, передбаченого ст. 271 КК, з іншими злочинами тощо.
Вищезазначене зумовлює необхідність проведення комплексного дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочину, передбаченого ст. 271 КК, та спірних питань його кваліфікації, окремих проблем вдосконалення норм кримінального законодавства України та практики їх застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005-2010 рр. “Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженого рішенням кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 12 від 17 березня 2005 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного наукового аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочину, передбаченого ст. 271 КК, а також формулювання пропозицій щодо удосконалення окремих положень чинного кримінального законодавства і практики його застосування. Для досягнення цієї мети були визначені такі основні завдання:
- дослідити специфічний кримінально-правовий зміст об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочину, передбаченого ст. 271 КК;
- проаналізувати чинне законодавство України про охорону праці з метою встановлення конкретизованого змісту бланкетних ознак ст. 271 КК України;
- визначити співвідношення злочину, передбаченого ст. 271 КК України, з деякими іншими злочинами;
- виявити позитивний досвід законотворчості окремих зарубіжних країн щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці з метою вдосконалення вітчизняного кримінального закону;
- вивчити та узагальнити практику застосування судами ст. 271 КК України, провести аналіз статистичних даних про поширеність порушень вимог законодавства про охорону праці і його питому вагу у системі однорідних правопорушень;
- на підставі проведеного дослідження внести пропозиції щодо вдосконалення положень кримінального законодавства України та практики його застосування.
Дисертант не розглядає питання караності та застосування окремих заходів кримінально-правового впливу за вчинення досліджуваного злочину.
Об’єктом дослідження виступає порушення вимог законодавства про охорону праці як кримінально-правове явище.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочину, передбаченого ст. 271 КК України.
Методи дослідження. Для досягнення поставлених мети та завдань дослідження у роботі було використано наступні методи: діалектичний – при визначенні правових механізмів охорони безпеки праці як об’єкта кримінально-правової охорони та об’єкта злочинного посягання; історико-правовий – при вивченні поглядів щодо об’єкта дослідження, а також при здійсненні порівняльного аналізу окремих положень КК 1960 та 2001 рр.; формально-догматичний – при встановленні змісту юридичних термінів та формулювань, вжитих у КК України та деяких зарубіжних країн; системно-структурний та функціональний – при здійсненні аналізу юридичних складів злочину, передбаченого ст. 271 КК, визначенні місця цієї статті в системі норм КК; порівняльно-правовий – при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці у кримінальному законодавстві зарубіжних країн; статистичний – при проведенні узагальнення матеріалів практики застосування судами м. Києва та Київської області норм про кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці та інших порушень вимог безпеки виробництва, а також при здійсненні аналізу статистичних даних про структуру та динаміку виробничого травматизму в Україні.
Дисертаційне дослідження проведено з урахуванням положень загальної теорії права, науки кримінального, цивільного, трудового права, економічної теорії, філософії та деяких інших наук.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять матеріали 34 кримінальних справ про злочин, передбачений ст. 271 КК України, та інші злочини проти безпеки виробництва, розглянуті судами м. Києва та Київської області в період з 2001 по 2005 роки, статистичні дані Генеральної прокуратури України по вказаній категорії справ за 2004-2006 рр., узагальнення практики застосування судами ст.ст. 135, 218-220 КК 1960 р., проведене Верховним Судом України у 2001 р., статистичні дані про стан виробничого травматизму в Україні, одержані в Державному комітеті України з нагляду за охороною праці.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні після набуття чинності КК 2001 р. на дисертаційному рівні проведене комплексне дослідження змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочину, передбаченого ст. 271 КК. Зокрема, виносяться на захист наступні положення, висновки та пропозиції:
1. Визначено, що безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 271 КК, є безпека праці, як соціальна цінність, що являє собою вираз соціального зв’язку між учасниками правовідносин у сфері забезпечення конституційного права громадян на належні, безпечні та здорові умови праці. Запропоновано дефініцію поняття «безпека праці».
2. На основі співвідношення змісту обумовленого назвою розділу Х Особливої частини КК родового об’єкта злочинів проти безпеки виробництва та безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого ст. 271 КК, обґрунтовується, що зміст останнього є ширшим, оскільки включає безпеку праці не лише у виробничій, а й у невиробничій сфері суспільних відносин.
3. Отримало подальший розвиток положення про потерпілого від злочину, передбаченого ст. 271 КК; запропонована авторська класифікація потерпілих від порушення вимог законодавства про охорону праці за таким критерієм, як характер правового зв’язку особи з підприємством, установою, організацією чи фізичною особою, що використовує найману працю, при здійсненні такою особою трудової (службової) діяльності.
4. З урахуванням змісту та цільового призначення відповідних приписів нормативно-правових актів про охорону праці, обгрунтовується, що вжите у ст. 271 КК формулювання “вимоги законодавства про охорону праці” вимагає обмеженого тлумачення, оскільки порушенням не всіх нормативних приписів іманентно властива можливість спричинення шкоди здоров’ю чи життю потерпілого, і тому не всі нормативно-правові акти про охорону праці мають однакове значення для встановлення кримінальної протиправності діяння. У зв’язку з цим запропоновано відповідне вдосконалення ст. 271 КК.
5. Наводяться додаткові аргументи на користь пропозиції про декриміналізацію заподіяння легкого тілесного ушкодження як різновиду суспільно небезпечних наслідків у злочині, передбаченому ст. 271 КК, та підтверджується висновок, що «мінімальним» проявом шкоди здоров’ю потерпілого внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці треба вважати середньої тяжкості тілесне ушкодження.
6. Отримала подальший розвиток і додаткову аргументацію думка про те, що поняттям «інші тяжкі наслідки», передбаченим ч. 2 ст. 271 КК, може охоплюватися тільки шкода здоров’ю особи, проявом якої є тяжке тілесне ушкодження.
7. З урахуванням положень трудового та господарського законодавства України, обґрунтовується, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 271 КК, (окрім службової особи підприємства, установи, організації) є будь-яка фізична особа, що використовує найману працю з укладенням трудового договору, – така, що зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, й така, що залучає найману працю без державної реєстрації її як підприємця.
8. Обґрунтовується доцільність безпосереднього закріплення у диспозиції ч. 1 ст. 271 КК ознаки, яка визначає суб’єкт цього злочину як спеціальний.
9. На підставі проведеного дослідження запропонована нова редакція назви ст. 271 КК України та диспозицій її першої та другої частин (див. Висновки).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації висновки та рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності – для подальших теоретичних розробок питань кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці; у законотворчості – для вдосконалення кримінального законодавства (довідки Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Комітету Верховної України питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією про врахування пропозицій дисертаційного дослідження в подальшій законотворчій роботі); у практичній діяльності судових та правоохоронний органів – зокрема, Пленуму Верховного Суду України щодо застосування норм про кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці; у начальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина», при підготовці коментарів, підручників, навчальних та методичних посібників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на: Х регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні», яка проводилася 5-6 лютого 2004 р. у Львівському національному університеті імені Івана Франка; IV міжнародній науково-практичній конференції «Соотношение преступлений и иных правонарушений: современные проблемы», присвяченій 250-й річниці створення Московського державного університету імені М.В.Ломоносова, яка проводилася 27-28 травня 2004 р. на юридичному факультеті МДУ імені М.В.Ломоносова; міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування та перспективи удосконалення», яка проводилася 13-15 квітня 2007 р. у Львівському державному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у шести статтях, п’ять з яких опубліковані у фахових виданнях ВАКу, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації – 235 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 31 сторінка, додатки – 9 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 195 сторінках.
|
