ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХИСТУ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ НА ЗАСАДАХ ЗМАГАЛЬНОСТІ ТА ДИСПОЗИТИВНОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Закріплюючи пріоритет прав та свобод людини і громадянина у всіх сферах суспільного життя і визнаючи їх утвердження та забезпечення як головний обов'язок держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України), Україна спрямовує свої зусилля на приведення у відповідність до обраного демократичного курсу розвитку норм усіх без винятку галузей права.

Проведення в Україні судово-правової реформи обумовило перехід від розшукових засад кримінального процесу до змагальних, внаслідок чого відбувся перегляд системи принципів, на яких він ґрунтується. До їх числа вітчизняний законодавець включив змагальність і диспозитивність, які, з урахуванням їх значення для врегулювання процесуальних правовідносин, віднесено до основних засад судочинства (п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України). Нормативне закріплення основних положень змісту принципів змагальності та диспозитивності у кримінально-процесуальному законі (ст. 16-1 КПК України) вимагає визначення напрямків їх реалізації у правозастосовчій практиці.

Істотний внесок у розробку питань реалізації засад змагальності та диспозитивності в діяльності учасників кримінального процесу, які виконують функцію захисту, зробили як вітчизняні вчені: Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, В.Д. Басай, Т.В. Варфоломеєва, І.Ю. Гловацький, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, С.Л. Деревянкін, Я.П. Зейкан, В.С. Зеленецький, Л.Б. Ісмаілова, Т.В. Корчева, М.В. Костицький, М.І. Костін, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, М.А. Маркуш, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, М.О. Ноздріна, В.Т. Hop, В.О. Попелюшко, П.І. Репешко, Б.В. Романюк, К.Р. Сейтназаров, М.І. Сірий, С.М. Стахівський, В.М. Тертишник, А.М. Титов, Д.В. Філін, П.Л. Фріс, Ю.В. Хоматов, М.І. Чверткін, О.О. Чепурний, В.П. Шибіко, О.Г. Шило, В.І. Шишкін, М.Є. Шумило, так і зарубіжні: Т.М. Добровольська, В.З. Лукашевич, A.І. Макаркін, Я.О. Мотовіловкер, І.Л. Петрухін, М.С. Строгович, І.Л. Трунов, М.А. Фомін та ін. Окремі криміналістичні аспекти удосконалення діяльності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та їх захисника у стадіях досудового слідства, попереднього розгляду справи суддею та її судового розгляду досліджували вітчизняні вчені: В.П. Бахін, В.Д. Берназ, П.Д. Біленчук, B.І. Галаган, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, І.І. Котюк, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, В.В. Тіщенко, Л.Д. Удалова, П.В. Цимбал та ін. Незважаючи на значну кількість наукових розробок, низка питань, пов'язаних як з окресленням поняття, сутності та змісту принципів змагальності та диспозитивності в кримінальному процесі України, так і з визначенням кола прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та їх захисника, спрямованих на виконання функції захисту, змісту і механізму їх реалізації, залишаються дискусійними, що негативно впливає на правозастосовчу практику.

Нині, з огляду на підготовку проекту КПК України, проблемні питання здійснення захисту на засадах змагальності та диспозитивності набувають особливої актуальності та вимагають комплексного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Указу Президента України «Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» від 18.02.2002 р. № 143/2002, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006, Державної програми розвитку вищої освіти на 2005 - 2007 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1183.

Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника як складова теми «Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності». Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол від 04.03.2003 р. № 6) та уточнена рішенням вченої ради університету (протокол від 31.10.2006 р. № 3).

Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертації полягає у комплексному науковому аналізі теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо здійснення захисту в кримінальних справах на засадах змагальності та диспозитивності, розробці й обґрунтуванні пропозицій із внесення змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на вдосконалення механізму реалізації засад змагальності та диспозитивності в діяльності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та їх захисника

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність постановки та вирішення таких основних задач: 1) дослідити поняття, сутність і зміст засади змагальності; 2) дослідити поняття, сутність і зміст засади диспозитивності; 3) на основі норм кримінально-процесуального законодавства і праць вчених — процесуалістів уточнити поняття захисту як самостійної кримінально-процесуальної функції; 4) визначити способи виявлення та збирання захисником відомостей про факти, порядок їх фіксації та подання для приєднання до матеріалів кримінальної справи; 5) з'ясувати можливості захисника із встановлення обставин, які повністю або частково спростовують підозру, обвинувачення, виключають чи пом'якшують кримінальну відповідальність його підзахисного, за участі у допиті підозрюваного, при пред'явленні обвинувачення, у слідчих діях; 6) розкрити порядок визнання доказів недопустимими та їх виключення з дослідження у судовому розгляді справи за клопотанням обвинуваченого та його захисника; 7) визначити можливості сторони захисту із доведення перед судом переконливості виправдувальних доказів, досліджених у ході судового розгляду справи; 8) розробити пропозиції із внесення

змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства, спрямовані на вдосконалення механізму реалізації засад змагальності та диспозитивності в діяльності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та їх захисника.

Об'єктом дослідження є діяльність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та їх захисника, спрямована на повне або часткове спростування підозри, обвинувачення та виявлення обставин, які виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, виключають або пом'якшують його кримінальну відповідальність.

Предмет дослідження складають норми кримінально-процесуального законодавства України, що закріплюють принципи змагальності та диспозитивності, регулюють процесуальні аспекти здійснення захисту у кримінальних справах, а також слідча і судова практика.

Методологічну основу дисертації складає система сучасних загальнонаукових і спеціальних методів пізнання правових явищ.

Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, застосування якого дозволило подати проблеми, що розглядаються в дисертації, в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

Зі спеціальних методів у дисертації використано логіко — семантичний метод (у підрозділах 1.1., 1.2., 1.3. і 2.2. для поглиблення понятійного апарату шляхом уточнення понять «змагальність», «диспозитивність», «захист», розмежування понять «охорона» та «захист», визначення поняття «неповторювані слідчі дії»); системно-структурний метод (у підрозділах 1.1. і 1.2. для дослідження системи елементів, що входять до змісту принципів змагальності та диспозитивності); формально-логічний метод (у підрозділах 1.1. і 1.2. для визначення юридичної природи прав, обумовлених засадою змагальності, та дій, зумовлених засадою диспозитивності); порівняльно-правовий метод (у підрозділі 3.1. для визначення рівня урегульованості у кримінально-процесуальному законодавстві України і Російської Федерації порядку визнання у стадії попереднього розгляду справи суддею доказів недопустимими та їх виключення з дослідження під час судового розгляду справи); логіко — нормативний метод (у підрозділах 1.2., 2.1., 3.1. і 3.2. для формулювання пропозицій із доповнення КПК України ст. 16-2 «Диспозитивність», ст. 66-1 «Проведення захисником опитування громадян», ст.. 66-2 «Приєднання до справи доказів, поданих підозрюваним, обвинуваченим, підсудним та їх захисником», ст. 253-1 «Вирішення суддею клопотань обвинуваченого та його захисника про виключення з дослідження у судовому розгляді справи доказів, отриманих з порушенням норм кримінально-процесуального закону», ст. 315-2 «Відтворення обстановки та обставин події»).

При вивченні матеріалів кримінальних справ використано соціологічний метод аналізу документів (проаналізовано 153 кримінальні справи). У процесі дослідження застосовано метод анкетування (опитано 57 слідчих прокуратури,

органів внутрішніх справ і служби безпеки, 53 судці місцевих та апеляційних судів і 48 адвокатів). Для опрацювання отриманих результатів анкетування практичних працівників використано статистичні методи обробки даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень теоретичних і практичних аспектів виконання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним та їх захисником кримінально-процесуальної функції захисту з урахуванням реалізації в їх діяльності засад змагальності та диспозитивності.

У межах дослідження одержані такі результати, що складають наукову новизну та виносяться на захист:

уперше:

розмежовано сутність і зміст принципу змагальності. Сутність принципу змагальності полягає у виконанні сторонами кримінального процесу дій, спрямованих на реалізацію наданих їм прав щодо участі у доказуванні та відстоювання своєї процесуальної позиції. Під змістом принципу змагальності необхідно розуміти сукупність закріплених у законі процесуальних приписів, способів їх виконання, завдань та інтересів, що забезпечують змагальні засади у діяльності сторін кримінального процесу;

розмежовано сутність і зміст принципу диспозитивності. Сутність принципу диспозитивності полягає у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, їх захисником і законним представником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представником і прокурором (у випадках підтримання ним державного обвинувачення в суді) дій, які мають диспозитивний характер, тобто передбачають їх можливість вільно розпоряджатися наданими КПК України правами. Зміст принципу диспозитивності складає сукупність закріплених у законі правових приписів, способів їх виконання, завдань та інтересів, що забезпечують диспозитивні засади у діяльності зазначених учасників кримінального процесу;

обґрунтовано доцільність обов'язкової участі захисника у слідчих діях, повторне або додаткове проведення яких при подальшому провадженні у кримінальній справі є неможливим з огляду на ті чи інші обставини: хворобу або тілесні ушкодження, які можуть потягти за собою смерть особи, тощо — «неповторюваних слідчих діях». Запропоновано закріпити обов'язок особи, яка провадить дізнання, та слідчого повідомляти захисника про день, час і місце проведення таких слідчих дій (призначати захисника тимчасово, на час їх проведення);

розроблено порядок заявления обвинуваченим та його захисником у стадії попереднього розгляду справи суддею клопотань про виключення з дослідження в її судовому розгляді доказів, отриманих з порушенням норм КПК України. Визначено підстави для заявления суб'єктами захисту таких клопотань і вимоги до їх змісту. Окреслено порядок розгляду та вирішення суддею клопотань про виключення з

дослідження у судовому розгляді справи доказів, отриманих з порушенням норм кримінально-процесуального закону;

отримали нового розвитку та удосконалення:

визначення поняття захисту як кримінально-процесуальної функції. Захист є однією з основних кримінально-процесуальних функцій, що реалізується у кожній кримінальній справі та являє собою напрямок діяльності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та їх захисника, спрямований на повне або часткове спростування підозри, обвинувачення, виявлення обставин, які виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, виключають або пом'якшують його кримінальну відповідальність, порушення питання про перевірку законності та обґрунтованості підозри, обвинувачення, а також реалізацію на цій основі комплексу прав, які забезпечують охорону інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

теоретичні положення щодо порядку реалізації захисником права збирати відомості про факти, які можуть використовуватися як докази у кримінальній справі. Розвинуто положення про можливість виявлення захисником відомостей про факти шляхом проведення огляду місцевості та вжиття заходів щодо встановлення свідків. На основі науково - обґрунтованої позиції, підтвердженої більшістю практичних працівників (слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ і служби безпеки, суддів місцевих та апеляційних судів, адвокатів), визначено порядок проведення захисником опитування громадян та запропоновано законодавчо його закріпити;

дослідження теоретичних проблем використання захисником спеціальних знань спеціаліста у ході судового слідства Запропоновано надати підсудному та його захисникові право самостійно залучати спеціаліста для участі у будь-яких судових діях, проведення яких пов'язане з використанням спеціальних знань (допиті осіб, показання яких можуть містити відомості, що відносяться до спеціальних знань, призначенні експертизи у суді, дослідженні висновку експерта, допиті експерта, огляді та оголошенні документів, огляді місця події).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладений матеріал, наведені висновки, положення та пропозиції можуть бути використані в науково-дослідній, правотворчій та правозастосовчій діяльності. У науково-дослідній сфері результати дисертації можуть бути основою для подальших наукових розробок проблем реалізації підозрюваним, обвинуваченим, підсудним та їх захисником комплексу прав, обумовлених дією принципів змагальності та диспозитивності, у стадіях досудового слідства, попереднього розгляду справи суддею та її судового розгляду. Сформульовані за результатами дисертації пропозиції можуть бути використані при розробці проекту КПК України (Акт впровадження результатів дослідження у роботу Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України

від 09.06.2005 p. № 06-19/15-795), а також при підготовці інтерпретаційно-правових актів щодо роз'яснення змісту ст. 16-1 КПК України. У правозастосовчій діяльності результати дослідження можуть використовуватися в діяльності осіб, що провадять дізнання, слідчих, прокурорів, суддів у відповідних стадіях кримінального процесу, а також адвокатів та інших фахівців у галузі права при здійсненні ними захисту.

У навчальному процесі матеріал дисертації використовується викладачами кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес від 20.12.2006 р.) та викладачами кафедри кримінального процесу та криміналістики Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ (Акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес від 23.11.2006 p.).

Апробація результатів дослідження. Основні висновки, положення та пропозиції дисертанта обговорювалися на розширеному засіданні кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Окремі положення дисертації оприлюднені під час обговорення проблем кримінального процесу на: міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 21-22.05.2004 p.), міжнародній науковій конференції молодих вчених «Треті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 05-06.11.2004 p.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи» (м. Івано-Франківськ, 30.09-01.10.2005 p.), міжнародній науковій конференції молодих учених і здобувачів «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 01-02.03.2006 р.), регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, 28.04.2006 p.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України» (м. Запоріжжя, 25-26.05.2006 p.), регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку державності та правової системи України» (м. Львів, 08-09.02.2007 p.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 14 наукових статтях, 7 з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, 7 - в інших виданнях.

Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і шести додатків. Загальний обсяг дослідження складає 221 сторінку, з яких: 180

сторінок - основний текст дисертації, 41 сторінка - список використаних джерел (416 найменувань).