ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українська державність за роки своєї незалежності вже набула незворотній та нездоланний характер. Досягнення цього ставить наступні достатньо складні завдання нашого розвитку. Одним з таких, мабуть, найбільш складних напрямків, є подальше вдосконалення демократії, розвиток прав і свобод людини, ствердження загальнолюдських та вітчизняних основ моральності в суспільстві, збереження особистої моралі кожною людиною. Але ті значні зміни, які відбуваються у світі у зв’язку з процесами глобалізації, перманенті реформи, які проводяться у нашому суспільстві, уточнення або зміна ідеологічних пріоритетів та цінностей, призводить до певної невизначеності як основ суспільної моральності, так і особистої моралі, що за останні часи дуже часто негативно проявляється в нашому суспільному житті. Взагалі можливо зазначити, що проблема захисту духовних та моральнісних підвалин суспільства, моралі кожної людини може бути віднесене до найбільш важливих аспектів державної політики з питань національної безпеки.

Про серйозну занепокоєність органів державної влади станом моральності в суспільстві свідчить ціла низка нормативних актів, прийнятих тільки в останні роки, у тому числі: Закон України від 14 червня 2003 р. «Про основи національної безпеки України», Закон України від 20 листопада 2003 р. «Про захист суспільної моралі», Укази Президента України: від 27 квітня 1999 р. «Основні напрями розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України», від 15 березня 2002 р. «Про невідкладні додаткові заходи щодо здійснення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя», від 4 лютого 2003 р. «Про  серйозні  недоліки  у  здійсненні  заходів  щодо  захисту моральності   та   утвердження   здорового   способу   життя   в   суспільстві»,   від  24 листопада 2005 р. «Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства» тощо. Складність цієї ситуації потребує не тільки правового регулювання, а й правового, в тому числі кримінально-правового, захисту основ суспільної моральності.

Діючий Кримінальний кодекс (далі КК) України, враховуючи складність такого положення і необхідність більш ефективного правового захисту, повернувся, в певній мірі, до традицій, які існували раніше, коли злочини проти моральності мали самостійний статус у системі Особливої частини. Але такий підхід вітчизняного законодавства викликає необхідність подальшого наукового дослідження цієї групи злочинів у історичній ретроспективі та у сучасний час, порівняльно-правовій площині з метою більш детального дослідження широкого кола питань як власного досвіду, так і з корисного досвіду щодо регламентації відповідальності за злочини проти моральності у зарубіжних країнах.

Потрібно відмітити, що проблемам кваліфікації злочинів проти моральності, розмежування цих суспільно-небезпечних діянь з суміжними складами у кримінально-правовій літературі приділялася і приділяється досить чільна увага, зокрема в працях таких українських та зарубіжних вчених, як М.М.Абрашкевич, Ю.М.Антонян, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.М.Броннер, В.О.Владимиров, П.А.Воробей, С.Б.Гавриш, В.О.Глушков, В.Г.Грищук, А.А.Габіані, І.М.Даньшин, С.Ф.Денисов, Т.А.Денисова, В.П.Ємельянов, М.А.Єфімов, В.О.Іваненко, О.М.Костенко, В.П.Лановенко, Ч.Ломброзо, В.І.Лебеденко, П.С.Матишевський, М.І.Мельник, А.А.Музика, В.І.Осадчий, В.О.Навроцький, О.В.Наден, Ю.Є.Пудовочкін, В.М.Попович, А.Плешаков, В.М.Смітієнко, А.А.Станська, В.В.Сташис, Є.Л.Стрельцов, І.А.Топольськова, Є.В.Фесенко, В.Л. Чубарєв, С.В.Шлик, С.Щерба, Н.С.Юзікова, С.С.Яценко та ін. Треба додати також, що наукові дослідження у зазначеній сфері у останні часи значно активізувалися. Були захищені кандидатські дисертації А.В.Ландіною «Кримінально-правова охорона моральності в Україні» (2005 р.), Н.О.Горб «Наруга  над  могилою:  Кримінально-правовий  та  кримінологічний аналіз» (2005 р.), П.П.Сердюком «Кримінологічні та кримінально-правові проблеми ввезення, виготовлення або розповсюдження  творів,  що  пропагують  культ   насильства   і   жорстокості»  (2005 р.),  О.П.Рябчинською «Боротьба з розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості» (2003 р.), В.В.Вітвицькою «Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх» (2002 р.).

Слід також підкреслити, що категорії «мораль» та «моральність» неодноразово виступали об’єктом дослідження з загальнотеоретичних, філософських та етичних позицій. Ця проблематика знайшла відображення у працях В.О.Бачиніна, М.В.Ведяхіна, В.Т.Ганжина, Г.Гегеля, О.Г.Дробницького, А.І.Некрасова, С.М.Пласкіна, Є.О.Позднякова, В.О.Рукавишнікова, Н.В.Рибакової, Є.Ю.Соловйова, О.К.Ульодова, Ю.Хабермаса, Л.Хельмана, Я.Шаппа, К.О.Шварцмана, П.Естер та ін.

Зусиллями цих вчених сформоване достатньо солідне теоретичне підгрунтя, на базі якого може будуватися кримінальна правова охорона моральності. Однак на системному рівні злочини цієї групи ще не досліджувалися, проте саме цей підхід дозволяє реформувати законодавчі дефініції щодо деяких злочинів проти моральності з метою позбавлення певного перетинання їх ознак як між собою, так і з ознаками інших видів злочинів; правильно вирішити питання щодо розмежування злочинів проти моральності з іншими злочинами, а також кваліфікації за сукупністю злочинів; проаналізувати техніко-юридичні та змістовні компоненти окремих складів злочинів проти моральності з позицій виявлення прогалин правового регулювання, колізій кримінально-правових норм, адекватності відображення системою діючих складів злочинів реальної кримінологічної обстановки в країні тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри кримінального права, кримінального процесу і криміналістики Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова № 1251-20 від 24.04.2006 р. «Наукове забезпечення розслідування, кваліфікації та попередження злочинів».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний кримінально-правовий аналіз злочинів проти моральності, розроблення на його основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства в зазначеній сфері та підвищення ефективності кримінально-правових заходів охорони моральності від злочинних посягань.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

-провести ретроспективний аналіз відповідальності за злочини проти моральності;

- провести порівняльно-правовий аналіз системи злочинів проти моральності за національним та зарубіжним кримінальним законодавством;

- визначити поняття моральності як об’єкта кримінально-правової охорони;

- провести системний аналіз сучасних злочинів проти моральності;

- виявити проблеми забезпечення кримінально-правової охорони моральності в Україні;

-підготувати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення статей кримінального закону, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти моральності, з метою підвищення ефективності захисту моральності в Україні.

Об’єктом дослідження є система злочинів проти моральності за кримінальним правом України.

Предмет дослідження – підстави і умови криміналізації такіх суспільно небезпечних діянь, статті вітчизняного (ст.ст. 297-304 КК України) та зарубіжного законодавства, що встановлюють   кримінальну    відповідальність   за   злочини  проти моральності,  низка міжнародних та вітчизняних нормативних актів, положеннями яких забезпечується охорона моральності.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань дисертаційного дослідження, з урахуванням особливостей його об’єкта і предмета, були використані наступні методи:

1) історичний метод використовувався при ретроспективному аналізі відповідальності за злочини проти моральності у вітчизняному кримінальному праві;

2) порівняльно-правовий метод використовувався для дослідження законодавчої регламентації відповідальності за злочини проти моральності в кримінальному законодавстві Російської Федерації, Республіки Казахстан, Грузії, Литовської Республіки, Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії, Данії, Швейцарії, Швеції, Китайської Народної Республіки, Голландії, Японії, Республіки Сан-Марино, штату Нью-Йорк;

3)  метод системного аналізу використовувався як при дослідженні сукупності злочинів проти моральності у цілому, так і при характеристиці елементів і ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України;

4)  догматичний (формально-юридичний) метод (заснований на використанні правил формальної логіки для пізнання права) використовувався при аналізі юридичних конструкцій складів злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, а також при аналізі положень зазначених статей і визначенні змісту юридичних термінів, що в них вживаються.

Методологічною основою дисертаційної роботи виступають також загальні закони наукового пізнання, фундаментальні положення теорії держави та права, соціології, філософії, етики, кримінології, кримінального права та інших юридичних наук.

   Емпіричну базу дослідження складають 150 кримінальних справ цієї категорії (переважно ст. ст. 297, 302, 303 і 304), розглянутих судами м. Одеси та Одеської області за період з 2000 по 2006 рік.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням злочинів проти моральності на системному рівні. Внаслідок цього запропоновано розв’язання низки дискусійних теоретичних і практичних питань, а також сформульовані пропозиції щодо законодавчого корегування як системи цих злочинів у цілому, так і її окремих елементів, тобто конкретних складів злочинів, з метою уникнення певного перетинання їх ознак з ознаками інших видів злочинів та розмежування складів злочинів проти моральності з суміжними складами. У дослідженні відображені такі наукові положення:

вперше

запропоновано поняття видового об’єкту злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, як моральнісних устоїв суспільства, під якими слід розуміти сукупність суспільних відносин, що забезпечують певний паритет (узгодження) інтересів суспільства та окремих його членів при задоволенні їх потреб та інстинктів на підставі існуючих моральнісних норм, принципів та правил поведінки;

зроблено висновок, що моральнісні устої суспільства, які охороняються розділом  ХІІ  КК  України,  включають  до  себе  три  групи  суспільних відносин: 1) моральнісні устої, що забезпечують збереження та існування національних, релігійних та загальнолюдських традицій, на які посягають злочини,  передбачені  ст.  ст.   297-299    КК    України:     2)    моральнісні     устої    у    статевій  сфері   (ст.  ст.  301-303  КК);  3)  моральнісні   устої   у   сфері   розвитку  неповнолітніх  (ч. 2  ст. 299; ст. 300; ч. 2 і 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3 ст. 303; ст. 304);

запропоновано доповнення системи злочинів   проти    моральнісних   устоїв   суспільства   такими   злочинами,   як:  1) осквернення релігійних святинь (ст. 179 КК); 2) посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 281 КК); 3) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст.. 155 КК); 4) розбещення неповнолітніх (ст. 156); 5) злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК);

на підставі існуючих у теорії кримінального права принципів криміналізації діянь проаналізовано декриміналізацію проституції та зроблено висновок, що це поспішний та недостатньо аргументований крок, у зв’язку з чим пропонується доповнити КК ст. 302¹  «Заняття проституцією»;

зроблено висновок, що примушування, яке поєднано із застосуванням чи погрозою застосування насильства є конститутивною ознакою зґвалтування або задоволення статевої пристрасті неприродним способом, тому цю форму об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 303 КК з тексту закону треба виключити;

обґрунтовано положення про те, що сутність сутенерства головним чином полягає у звідництві для розпусти, яке вчинюється повторно з метою наживи, в зв’язку з чим запропоновано доповнити ст. 302 КК частиною четвертою відповідного  змісту,  а  вказівку  на  сутенерство  у  ч. 1 ст. 303 та примітку 1 до ст. 303 КК скасувати;

зроблено висновок, що дії пов’язані із знищенням, руйнуванням або пошкодженням пам’яток – об’єктів культурної спадщини є злочином проти власності, відповідальність за який повинна передбачатися у межах розділу VI КК (шляхом його доповнення ст.194²);

запропоновано нову редакцію ч. 1 ст. 298 КК України, як „осквернення пам’яток – об’єктів культурної спадщини ...»

удосконалено:

критерії віднесення діянь до кола злочинів проти моральнісних устоїв суспільства;

критерії розмежування злочинів проти моральнісних устоїв суспільства з суміжними складами;

юридичну конструкцію окремих злочинів проти моральнісних устоїв  суспільства;

набули подальшого розвитку:

окремі положення загальної концепція об’єкту злочину як суспільних відносин, що охороняються законом про кримінальну відповідальність;

положення, згідно якого ані мораль, яка залягає у суб’єктивній площині та відображає внутрішній світ людини, ані моральнісні засади чи принципи, громадська чи суспільна моральність, які є специфічними засобами регулювання суспільних відносин, не можуть бути об’єктом злочинів, передбачених ст. 297-304 КК;

ідея про необхідність розташування злочинів проти моральності у межах самостійного розділу КК та запропоновано його назву «Злочини у сфері моральнісних устоїв суспільства»;

теза про зв’язок кримінальної відповідальності за жорстке поводження з тваринами  з  публічним  характером  цих  дій  та запропоновано нову редакцію ст. 299 КК;

порозуміння втягнення у злочинну чи іншу антигромадську діяльність як діяння, яке не може супроводжуватися мордуванням, катуванням, заподіянням тілесних ушкоджень, погрозою вбивством, знищення або пошкодженням майна;

теза про те, що викрадення предметів, які знаходяться у місці поховання або на трупі, спрямовані на заподіяння шкоди не моральнісним устоям суспільства, а відносинам власності, у зв’язку з чим вказівку на цю форму об’єктивної сторони наруги над могилою з тексту ст. 297 КК пропонується виключити;

думка про те, що суспільна небезпека втягнення у злочинну діяльність набагато більша, аніж суспільна небезпека втягнення у пияцтво або у заняття жебрацтвом, у зв’язку з чим пропонується розподілити ст. 304 КК на дві: ст. 304 «Втягнення неповнолітніх у вчинення злочину» і ст. 304¹ «Втягнення неповнолітніх у вчинення антигромадських дій». У ст. 304¹ пропонується включити і таку форму об’єктивної сторони цього злочину як втягнення у бродяжництво.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки, пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального законодавства про злочини проти моральності можуть бути використані:

-у законотворчій діяльності при подальшому вдосконаленні чинного кримінального законодавства України;

- у правозастосовчій діяльності при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України з питань відповідальності за злочини проти моральності, у слідчій та судовій практиці;

- у науково-дослідній діяльності з метою подальшого здійснення теоретичних розробок і досліджень проблем систематизації та кваліфікації злочинів проти моральності;

-у навчальному процесі при викладенні навчальної дисципліни «Кримінальне право України», при підготовці відповідних розділів науково-практичних коментарів кримінального законодавства, підручників, навчальних і методичних посібників.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на семи наукових та науково-практичних конференція, зокрема: 58-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2003 р.); 59-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави» (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості» (Львів, 2005 р.); 61-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання» (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній семинар «Боротьба зі злочинністю та права людини» (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правова спадщина Нюрнберзького процесу: історія та сучасність. Другі юридичні питання»  (Одеса, 2006 р.)  

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у шести статтях та трьох тезах доповідей  на науково-практичних конференціях. П`ять  статтей опубліковані у наукових фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок: основний текст – 193 сторінки, обсяг, що займає список використаних джерел і літератури (226 найменувань) - 17 сторінок.