ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА НАЯВНОСТІ ОБСТАВИН, ЩО ЙОГО ПОМ’ЯКШУЮТЬ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Призначення покарання – один із центральних (базових) інститутів кримінального права. Складовим його елементом є обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Серед робіт монографічного характеру, які безпосередньо присвячені пом’якшуючим покарання обставинам, найбільш відомими є праці Л.А. Доліненко, О.В. Євдокімової, А.Т. Іванової, Т.І. Іванюк, Т.І. Нікіфорової та Г.І. Чечеля. В основу дисертації лягли також праці таких українських та зарубіжних вчених: М.І. Бажанова, Л.С. Бєлогриця-Котляревського, В.І. Борісова, Л.Е. Владімірова, В.К. Грищука, А.Е. Кістяківського, О.Г. Колба, І.В. Красницького, В.О. Меркулової, В.О. Навроцького, М.І. Панова, В.В. Полтавець, Т.В. Сахарук, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка, П.Л. Фріса, О.С. Яцуна, Я.М. Брайніна, А.Ю. Буланова, І.І. Карпеця, Н.Ф. Кузнєцової, Б.О. Куріного, Л.Л. Круглікова, М.І. Качан, О.А. Мяснікова та інших.

Незважаючи на значну кількість праць з досліджуваної проблематики, слід зазначити, що на сьогоднішній день у науці кримінального права єдиний підхід існує тільки щодо питання віднесення обставин, що пом’якшують покарання, до загальних засад призначення покарання та їх розташування за межами складу злочину. Водночас, судді та працівники прокуратури у вище зазначених питаннях не одностайні: 45% опитаних суддів вважають, що пом’якшуючі обставини належать до ступеню тяжкості вчиненого і особи винного, ще 17% суддів відносять пом’якшуючі обставини до особи винного. І лише 38% суддів стверджують, що досліджуванні обставини належать до загальних засад призначення покарання. Серед працівників прокуратури цієї ж думки дотримуються тільки 75%. Решта відносять обставини до ступеню тяжкості вчиненого злочину і особи винного (25%). Крім того, 11,1% опитаних суддів та 8,3% працівників прокуратури не розрізняють різної правової природи пом’якшуючих покарання обставин та ознак привілейованих складів злочинів. Таким чином, вище зазначені питання у судовій практиці продовжують бути дискусійними.

В свою чергу, в науці продовжується обговорення поняття та правової природи пом’якшуючих покарання обставин, їх змісту, кримінально-правового значення, переліку, місця в системі загальних засад призначення покарання, врахування обставин при призначенні покарання, в тому числі з позиції співвідношення пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. Окремі вчені аналізують питання доповнення та зміни норм закону щодо призначення покарання (визначення його розміру чи строку) у випадку наявності в справі як пом’якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин. Однак конкретні пропозиції з цього приводу не наводяться. О.В. Євдокімова на дисертаційному рівні у 2007 р. вивчала питання призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують, зосередившись, однак, лише на одному аспекті цього інституту – призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Крім того, позиції, наведені у її дослідженні, бачаться достатньо дискусійними.

На нормативному рівні перша спроба визначення впливу пом’якшуючих обставин на покарання була закріплена у ст. 44 Кримінального кодексу Української РСР 1960 року і продовжена у ст. ст. 69, 69¹ чинного Кримінального кодексу України (далі – КК України). Однак наведені норми, як показала досліджувана судова практика, далеко не досконалі. Позиції авторів щодо нормативного вираження ст. 69 КК України неоднозначні. Водночас, проблемні питання застосування норми ст. 69¹ КК України у науці кримінального права України на монографічному рівні взагалі не досліджувались.

Зазначене обумовило актуальність проблеми, яка стала предметом дослідження.