КРИМІНОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ І ЇХ ПРОЕКТІВ: НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Набуття Україною незалежності ознаменувало нову віху в її розвитку. Трансформаційні процеси, що тривають вже більше вісімнадцяти років, відбуваються майже в усіх сферах соціально-економічного життя держави. Однак, попри незаперечні успіхи у державно-суспільному будівництві суверенної України, існує й низка проблем, одна з яких – недосконалість механізмів запобігання злочинності і недостатність наукового інструментарію вивчення та нейтралізації детермінант злочинності.

Саме ускладнення національного спектра детермінант злочинності ставить перед українським суспільством нові завдання в організації кримінально-превентивної діяльності, які передбачають єдність наукової платформи, політичної волі, ідеології «верховенства права» та конкретної кримінологічної практики. Необхідно зауважити, що на сьогодні конкретні заходи з протидії злочинності здійснюються в основному на рівні правозастосування, тоді як законодавча та інша нормотворча діяльність все ще залишаються недостатньо залученими до цього процесу як форми реалізації кримінологічної практики.

Україна як одна з країн Центрально-Східної Європи, що знаходяться на перехідному етапі, наразі формує якісно нові соціальні пріоритети та вектори політичної діяльності. Ця обставина об’єктивно робить соціально-правові перетворення у правовій системі своєрідним фактором ризику суспільного розвитку, що притаманно для більшості європейських країн пострадянської формації. На думку багатьох учених-правників, зазначені перетворення в Україні характеризуються певною безсистемністю та конфліктністю. Правові помилки, допущені у процесі позитивно-правової нормотворчості, можуть посилити соціальну напруженість у суспільстві, створити можливості для зловживання правом та набути, таким чином, криміногенно небезпечного характеру.

У цій ситуації набуває своєї специфічної значущості наукове супроводження процесу протидії злочинності, що повинно здійснюватись на всіх його рівнях – від проектування норм права до їх реалізації. Ось чому серед найбільш актуальних у вітчизняній кримінології питань постає необхідність з’ясування механізму нормативно-правової детермінації злочинності, вироблення рекомендацій щодо удосконалення процесу підготовки, прийняття та вчасного коригування нормативно-правових актів з урахуванням завдання щодо протидії злочинності. Вирішення зазначених питань вбачається у розробці й впровадженні у процес нормотворчості окремого інституту кримінологічної експертизи нормативно-правових актів і їх проектів.

Цей напрямок наукової розробки на рівні самостійного дослідження є принципово новим на теренах нашої держави.

Вищевикладене і обумовлює актуальність обраної теми дисертації.

Теоретичні дослідження різних аспектів правової детермінації злочинності та способів протидії їй провадила низка видатних кримінологів. У радянський період зазначена проблематика різною мірою розроблялась у працях Б. С. Волкова, М. П.Дубиніна, І. І. Карпеця, В. М. Кудрявцева, Н. Ф Кузнєцової та деяких інших учених. Однак, з огляду на певні ідеологічні особливості наукових досліджень того часу, кримінологічна обґрунтованість системи права сумнівам не піддавалася. Тому правова детермінація злочинності розглядалася в основному лише з позицій недоліків правової свідомості окремих індивідів.

У пострадянський період вивчення проблем нормативно-правової детермінації злочинності та кримінологічної експертизи почалося під дещо інакшим ракурсом і провадилося такими авторами, як М. О. Барановський, С. В. Бородін, В .В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. І. Долгова, В. О. Дятлова, С. В. Задиран, А. П. Закалюк, О. Г. Кальман, А. В. Кирилюк, О. М. Костенко, О. М. Литвак, В. В. Лунєєв, Е. Ф. Побегайло, В. І. Поклад, В. М. Попович, В. І. Шакун, Д. А. Шестаков та ін.

У 1991 році з ініціативи та під керівництвом А. П. Закалюка було розгорнуто дослідження концептуальних та методологічних проблем кримінологічної експертизи. Перша публікація цього вченого стосовно методологічних проблем підвищення якості законотворення в Україні засобами науково-кримінологічної експертизи з’явилась у 1996 р. Цього ж року стало відомо про розробку правових і методологічних засад кримінологічної експертизи нормативно-правових актів та проекту відповідного закону вченими під керівництвом проф. А. І. Долгової (РФ). У 2001 році вийшла монографія В. М. Поповича «Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки», одним із завдань якої було дослідження інституту економіко-кримінологічної експертизи як засобу адаптації економіко-правового середовища України до ринкових фінансово-господарських відносин. У 2008 р. під редакцією А. П. Закалюка побачив світ «Курс сучасної кримінології», у третьому томі якого окрему главу присвячено методології, методиці та організаційно-правовому забезпеченню кримінологічної експертизи. Загалом упродовж 1998–2009 рр. із зазначеної проблематики було опубліковано низку наукових статей, авторами яких були А. П. Закалюк, О. М. Джужа, В. М. Попович, А. В. Кирилюк, М. О. Барановський, С. В. Задиран, В. І. Поклад, Є.В. Богданов, В. О. Дятлова, С.А. Калінін.

Деякі аспекти нормативно-правової детермінації окремих видів злочинів (злочинності) висвітлювались також і у працях Л. М. Давиденка, О. А.Мартиненка, М. І. Мельника, В. В. Пивоварова та інших.

Однак варто зауважити, що фундаментальних наукових розробок монографічного характеру стосовно науково-методичного забезпечення кримінологічної експертизи нормативно-правових актів і їх проектів у вітчизняній науці дотепер не здійснено.