КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ З МЕТОЮ ВИКОРИСТАННЯ, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ ШКІДЛИВИХ ПРОГРАМНИХ ЧИ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ, А ТАКОЖ ЇХ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інформатизація всіх сфер життєдіяльності людини, проникнення електронно-обчислювальної техніки у процеси виробництва, освіти, медицини, авіації, зв’язку поставили перед суспільством низку проблемних питань. Це пов’язано, насамперед, з тим, що застосування засобів комп’ютерної техніки не лише дозволило опрацьовувати значні інформаційні масиви та полегшило пошук даних і роботу з ними, а й негативно позначилось на криміногенній ситуації, спричинивши виникнення та стрімкий розвиток нового виду злочинності, а саме, злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Перші злочинні посягання такого роду було зафіксовано в 70-х роках у США. З часом їх кількість лише збільшувалась, що на сучасному етапі призвело до набуття ними ознак масового явища на території майже всіх країн світу.

 Не оминула така тенденція й Україну. І хоча кількість злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку є відносно низькою порівняно з іншими видами протиправних посягань (наприклад, проти життя, здоров’я, власності), але викликає занепокоєння постійна тенденція до їх збільшення, тоді як злочини інших видів схильні до періодичних коливань у більший чи менший бік. Так, за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України у 2001 р. виявлено 10 інформаційних злочинів, у 2002 р. – 30, у 2003 р. – 66, у 2004 р. – 52, у 2005 р. – 60. У 2006 р. на території України було зареєстровано вже 583 злочини у сфері високих технологій, у 2007 р. – 656 (що на 12,5% більше), у 2008 р. – 691 (динаміка 5,3%), у 2009 р. – 707 (динаміка 2,3%). А лише за перше півріччя 2010 р. було зареєстровано вже 487 злочинів. Все зазначене у повній мірі стосується і створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, оскільки кількість таких злочинних посягань збільшується пропорційно зростанню загальної кількості  злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. А отже виникає нагальна потреба як у попередженні суспільно-небезпечних діянь, передбачених диспозицією ст.361-1 КК України, так і у протидії злочинним проявам даної категорії. Значну роль у вирішенні цих завдань відіграє кримінальне законодавство, оскільки необхідний та достатній перелік криміналізованих діянь, чіткість та однозначність диспозицій, адекватність вчиненим посяганням видів та мір покарання обумовлює ефективність боротьби з будь-яким видом злочинів.

Зазначені чинники свідчать про необхідність наукової розробки питань кримінальної відповідальності за діяння, передбачені диспозицією ст.361-1 Кримінального кодексу (далі КК) України, що виражається в проведенні низки досліджень. Але необхідно враховувати той факт, що більшість з них здійснювалась до внесення змін у 2004 р. до КК України. Крім того, невирішеними залишаються такі проблеми, як низький рівень юридичної техніки, що відбивається у формулюванні диспозицій відповідних правових норм; неоднозначне тлумачення значної кількості юридичних термінів та конструкцій; неврахування технологічних особливостей інформаційних процесів при створенні правових норм, що унеможливлює або значно ускладнює їх подальше застосування; невідповідність системи покарань суспільній небезпечності досліджуваних злочинних посягань; недостатня індивідуалізація покарань, що суттєво впливає на реалізацію їх превентивної функції.  Перелічені обставини обумовлюють актуальність теми в теоретичному й практичному значенні.