ПРАВОВА ПРИРОДА ОРЕНДИ МАЙНА ЯК ФОРМИ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток економіки багатьох країн спирається на співробітництво державно-владних структур з недержавними суб’єктами господарювання. Якщо їхній альянс побудовано на договірних засадах, а інвестиційна діяльність організується на принципах публічно-приватного партнерства (далі – ППП)/державно-приватного партнерства (далі – ДПП), то складається сучасна форма ефективного управління державним або комунальним майном, а оренда зазначеного майна стає інструментом здійснення довгострокових господарських проектів. Але адаптація господарського правопорядку до нових соціально-економічних умов є суперечливою, тому у законотворчій та правозастосовчій практиці виникає багато проблем при вирішенні питань правової природи регулювання оренди як форми ДПП. Розпочатий в Україні процес формування нових законів та підзаконних актів про ДПП зазнав невдачі. Засвідчено низький рівень законотворчих робіт з цього питання, зокрема, і внаслідок недостатності наукових правових досліджень із запровадження сучасних форм ППП/ДПП. Водночас декларативність, нашарування та колізії низки норм ЦК України, ГК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна” призводять до порушення прав сторін договору оренди, породжують відсутність реальних гарантій їх поновлення, унеможливлюють захист. Як наслідок – не вдається досягти збалансованості цілей партнерів у досягненні реального результату щодо забезпечення соціальної спрямованості економіки. Досі не подолано стан нерозвиненості популярних правових форм ДПП в Україні (оренди, концесії, угод про розподіл продукції тощо).

У зв’язку з цим виникає нагальна потреба в поглибленні кодифікації законоположень про оренду державного та комунального майна як форми ДПП. Також розвиток оренди як правової форми ДПП вимагає модернізації, деталізації і компактизації наявних господарських норм, а також обґрунтування нових у складі ГК України, що в цілому потребує розробки концепції деталізації й компактизації відповідних законоположень.

Наукові дослідження щодо питань оренди державного та комунального майна здійснювалися в основному К. І. Апанасенко, М. І. Брагінським, О. А. Беляневич, В. В. Вітрянським, Р. Ф. Гриньком, Р. А. Джабраїловим, В. С. Мілаш, В. В. Мусієнком, І. С. Перетерським, Ю. О. Серебряковою, С. О. Теньковим, В. А. Устименком, В.С. Щербиною та ін. Окремі питання досліджуваної теми щодо правової проблематики ППП / ДПП розглядалися А. Г. Бобковою, Р. П. Бойчуком, О. М. Вінник, Г. Л. Знаменським, І. М. Кравець, В. В. Лаптєвим, В. В. Луцем, В. К. Мамутовим, В. С. Мартем’яновим, І. В. Побірченком, Н. О. Саніахметовою, О. О. Чувпилом, О. В. Шаповаловою та ін., однак комплексного дослідження правових засад ДПП як аналітико-правової основи поглиблення кодифікації господарського законодавства не здійснювалося.

Отже, залишається низка проблем, які потребують подальших досліджень, присвячених аналізу теоретичних засад і практичних аспектів оренди як форми ДПП, реалізації договірного права партнерами, уточнення складу правового режиму оренди майна Збройних сил України, правового стимулювання забезпечення соціальної спрямованості економіки. Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність дослідження за темою дисертаційної роботи.