КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ НАЛЕЖНОСТІ АБО СТАВЛЕННЯ ДО РЕЛІГІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; кожен має право на свободу світогляду і віросповідання (ст.ст. 24 і 35 Конституції України).

З метою надійного захисту цих прав і свобод вітчизняний законодавець встановив кримінальну відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (далі – порушення рівноправності громадян) у ст. 161 КК України. Незважаючи на те, що такого роду норма існує у вітчизняному кримінальному законодавстві нашої країни понад століття, за ознаками цього злочину у період 1991–2008 рр. в Україні було зареєстровано лише 34 злочинів (ст. 161 КК України (2001), ст. 66 КК УРСР (1960)), тоді як 1962–1991 рр. в УРСР було зареєстровано всього 17 фактів вчинення таких злочинів. Отже, при фактичній наявності значної кількості випадків порушень рівноправності громадян в України ст. 161            КК України на практиці застосовується вкрай епізодично, що можна пояснити високим рівнем латентності цього виду злочинів. Переважна більшість порушених кримінальних справ та винесених постанов про відмову у порушенні кримінальної справи припадає на період виборчих перегонів в країні. У згадані періоди застосовуються «брудні» політичні технології, що межують з порушенням законодавства у сфері міжнаціональних стосунків у державі. Третина таких справ була призупинена на підставі п. 3 ст. 206 КПК України (коли не встановлено особу, яка вчинила злочин). 23 кримінальні справи було направлено до суду та по 18 з них винесено вироки (при цьому особи, які вчинили злочин, що передбачений ст. 161 КК України, були, як правило, звільнені судом від покарання на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України). Наведені данні свідчать про те, що питання ефективного забезпечення рівноправності громадян в Україні існує за сучасних умов, маючи тенденцію до загострення.

Практика застосування кримінального закону впродовж досить тривалого часу свідчить про наявність у ньому низки недоліків, що перешкоджають чи ускладнюють протидію порушенню рівноправності громадян. Зокрема, для описування об’єктивних і суб’єктивних ознак цього складу злочину законодавець використав досить складні для кримінального права оціночні звороти такі як «розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті», «приниження національної честі та гідності», «образа почуттів громадян...» тощо. Відповідні постанови Пленуму Верховного Суду України з цього приводу відсутні, а в науці кримінального права питання кримінально-правової характеристики складу цього злочину висвітлювалися у підручниках, науково-практичних коментарях й окремих працях недостатньо глибоко, особливо, враховуючи зміни та доповнення до КК України від 05.11.09.

Суттєвим внеском у теоретичну розробку даної проблеми є праці таких відомих вітчизняних вчених у галузі кримінального права як П.П. Андрушка,      М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, О.М. Джужи,              О.О. Дудорова, В.К. Грищука, А.П. Закалюка, І.О. Зінченко, О.Г. Колба,             М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, С.Я. Лихової, О.А. Мартиненка,  М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.В. Палія, М.І. Панова, А.В. Савченка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.П. Тузова, Є.В. Фесенка, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, С.Д. Шапченка, Н.В. Шепелєвої, С.С. Яценка, а також зарубіжних науковців: Ю.М. Демидова, Р.І. Джафарова, С.В. Дьякова, Л.Д. Єрмакової, Л.І. Заліханової, М.П. Карпушина, Н.Ф. Кузнєцової, А.І. Рарога, М.Д. Шаргородського, С.Ф. Шмідта, Дж. Якобса та інших. Проте на рівні окремого дисертаційного дослідження, що б комплексно враховувало історично-правові, міжнародні, порівняльно-правові аспекти та сучасні науково-теоретичні розробки, питання кримінально-правової характеристики порушення рівноправності громадян не розроблялися.

До числа найменш досліджуваних моментів цієї проблеми слід також віднести і відсутність системного аналізу елементів та ознак складу порушення рівноправності громадян, дослідження його кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих обставин, з’ясування місця даного злочину у системі Особливої частини КК України, співвідношення із суміжними злочинами, що негативно впливає на правозастосування і досягнення мети кримінального законодавства. Ці та інші аспекти обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.