Правова регламентація відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику в Україні

Краткое содержание

ЗА­ГА­ЛЬ­НА ХА­РА­К­ТЕ­РИ­С­ТИ­КА РО­БО­ТИ

Ак­ту­а­ль­ність те­ми дослідження. В умовах становлення в агропромисловому комплексі ринкових аграрних відносин, що супроводжуються зміною форм власності, правового становища аграрних товаровиробників, здійснення ними господарської діяльності, зростає необхідність подальшого вдосконалення законодавства, що регулює відносини по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику. Усе це сприятиме зміцненню економічного становища аграрних товаровиробників, поліпшенню добробуту громадян, підвищенню рівня продовольчої безпеки України.

Україна є світовим лідером з виробництва насіння соняшнику. Однак держава не забезпечує як на законодавчому, так і на організаційному рівні належних процесів вирощування та реалізації цієї культури.

При все більшому розширенні посівних площ під цією сільськогосподарською культурою, спостерігається зниження врожайності й рівня рентабельності. Усе це є результатом недосконалих економічних зв’язків у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику. Розширення посівних площ під культурою зумовило порушення сівозмін, а недостатня забезпеченість сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними і фінансовими ресурсами спричинила недотримання технологічної схеми вирощування. Невнесення в ґрунт потрібної кількості мінеральних добрив і використання посівного матеріалу невисокої якості, суттєво виснажує ґрунти сільськогосподарських товаровиробників, що позначається на їх продуктивності. Унаслідок чого в Україні спостерігається різке зниження родючості ґрунтів сільськогосподарських угідь.

Усе викладене підкреслює необхідність комплексного аналізу правової регламентації відносин, що виникають у процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику, визначення їх специфіки, змісту, принципів, а також розробки й запровадження правових заходів підвищення їх ефективності.

До цього часу в українській юридичній науці комплексні дослідження з питань правової регламентації відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику на рівні дисертації або монографії не провадилися. Саме наведені обставини й зумовили вибір теми цієї дисертаційної роботи.

Теоретичною базою для вирішення поставлених завдань і формулювання висновків дисертації послужили праці представників вітчизняної і зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, цивільного, господарського, земельного, екологічного права та інших юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці С.С. Алексєєва, В.М. Батуріна, Г.Ю. Бистрова, Ц.В. Бичкової, Н.А. Боровікова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, А.П. Гетьмана, О.В. Дзери, В.М. Єрмоленка, О.С. Йоффе, М.І. Козиря, Т.В. Курман, С.М. Лур’є, Л.В. Лушпаєвої, В.В. Луця, В.К. Мамутова, І.Б. Новицького, О.О. Погрібного, О.А. Поліводського, В.І. Семчика, А.М. Статівки, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученка, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, В.М. Яковлєва, В.З. Янчука та інших провідних вчених – юристів.

У дисертаційній роботі здійснювався також аналіз праць із цієї проблематики у сфері економіки Н.А. Іванової, В.В. Крестьянінової, С.М. Бойка, О.І. Платуна, О.М. Бовсуновського, Р.М. Осадчого, А.В. Карпенка та ін.

Емпіричну основу дослідження склали аграрне, господарське, цивільне, земельне законодавство України, законодавство інших країн, практика застосування чинного законодавства з регламентування відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику.