МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ЇХ РОЛЬ В РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Пріоритет прав і свобод людини  на початку ХХІ ст. є доктринальною аксіомою та системоутворюючим принципом,  що конструює основи правопорядків демократичних правових держав сучасності. Більшість держав об’єднали зусилля для вироблення критеріїв визначення обсягу і змісту прав людини, засобів їх забезпечення та захисту, створивши потужну наднаціональну систему відповідних механізмів в рамках ООН, РЄ, ЄС тощо. Разом з тим, події (політичні, економічні) останніх десятиліть ставлять перед юридичною наукою  низку  гострих питань. Мова йде про  дієвість контрольно-наглядової функції міжнародних установ,  індикативність та справедливість їх рішень стосовно дотримання державами взятих на себе зобов’язань, юридичну силу цих рішень та характер внутрішньої юрисдикції щодо них, співвідношення принципу пріоритетності прав людини із принципом суверенітету, компенсаторну функцію наддержавних структур у випадках невиконання національними державами функцій гаранта прав і свобод людини на своїх територіях. Розв’язання вказаних проблем спрямоване на вдосконалення механізмів втілення людиноцентристської концепції права в сучасних політико-правових та економічних реаліях.

У зв’язку з тим, що саме рівень забезпечення та захисту прав людини  є основним критерієм оцінки демократичності сучасної держави, країни, які повертаються до правової сім’ї, де сповідуються загальнолюдські цінності, мають виконати низку заходів з приведення у відповідність внутрішньодержавної практики забезпечення прав і свобод людини із загальноцивілізаційними стандартами.

Україна пов’язала розбудову своєї державності з поверненням до континентальної правової сім’ї. Цей процес відбувається на фоні поширення  посткласичної правосвідомості, зміцнення позицій критиків правової глобалізації, інтеграції та євроцентристських цінностей. Це, безумовно, ускладнило і без того болісний процес переходу від радянського та пострадянського позитивізму, а також державного етатизму до сучасних моделей праворозуміння, що проявляється як у недоліках законодавчого регулювання,  так і у  діяльності правоохоронних органів, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Цим обґрунтовується необхідність виявлення універсальних правових цінностей, найбільш ефективних засобів взаємодії правових систем та з’ясування реалістичних сценаріїв подолання існуючих перешкод.

Проблематика  прав людини має міждисциплінарний характер, а тому є предметом зацікавленості представників різних юридичних наук: загальної теорії права та держави (включаючи теорію прав людини), конституційного права, міжнародного публічного права прав людини, галузевих юридичних наук тощо.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційної роботи склали наукові праці із філософії та теорії держави і права, розробки фахівців у галузі конституційного та міжнародного права. Вагомий внесок у розробку даної проблеми зробили праці таких вітчизняних авторів як: В. Авер’янов, В. Бабкін, М. Баймуратов, Ю. Барабаш, О. Батанов, А. Георгіца, В. Горбатенко, Л.Г. огли Гусейнов, В. Євентов, В. Журавський, А. Заєць, А. Коваленко, М. Козюбра, А. Колодій, Костицький, І. Кресіна, А. Мартинов, О. Марцеляк, А. Олійник, Н. Оніщенко, М. Орзіх, О. Панкевич, О. Петришин, В. Погорілко, Н. Раданович, П. Рабінович, В. Селіванов, І. Сенюта, О. Скакун, О. Скрипнюк, А. Сіленко, В. Сіренко, В. Тацій, Ю. Тодика, М. Хавронюк, Г. Чанишева, В. Цвєтков, В. Шаповал, С. Шевчук Ю. Шемшученко, І. Яковюк, О. Ярмиш

Значну увагу дослідженню теорії і практики прав і свобод людини і громадянина приділяють і зарубіжні вчені, зокрема Ж.-Ф.Аканджі-Комбе, С. Алексєєв, Ф.Алстон, М.Белл, М. Бондарь, К. Браун, Р. Брілла, К. Бут, Г. Горі, Д. Гом’єн, Л. Гордон, Л. Глухарєва, Д. Донеллі, Л. Зваак, В. Іваненко, І. Іваненко, Д. Куїнн, О. Лукашова, Б. Парех, Г. Стайнер, С.Фабре, Д. Харріс, Т. Херві та інші.

Незважаючи на доволі велику кількість сучасних публікацій, зазначена проблематика, у тому числі через постійний її розвиток і нові виклики практики, не дістає свого повного та всебічного висвітлен­ня. Зокрема, відсутнє комплексне загальнотеоретичне дослідження міжнародних стандартів прав людини під кутом зору  їх ролі у формуванні правової системи України. Між тим, саме таке дослідження є необхідною складовою розвитку загальної теорії прав людини і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту прав людини в Україні.

Вищезазначене  визначає актуальність  теми дисертаційного дослідження, його мету, завдання  та структурно-логічну побудову.