РЕЧОВІ ПРАВА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА МАЙНО КУЛЬТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Утвердження свободи совісті і віросповідання в Україні призвело до бурхливого відродження релігійно-церковного життя. Ця, безумовно, позитивна тенденція розвитку українського суспільства в умовах становлення правового регулювання релігійної діяльності супроводжувалася й певними проблемами, що вносили напругу в релігійне середовище, а інколи переростали у відкриті конфлікти за участю релігійних громад. Спори з приводу майна культового призначення, насамперед культових будівель та земельних ділянок, а також майна, яке раніше використовувалось як культове, тривають донині.

Специфічні риси майна культового призначення, зокрема його символічність, а також специфіка діяльності релігійних організацій визначають особливості їх речових прав щодо такого майна. Однак, на наше глибоке переконання, ці особливості жодним чином не впливають на цивільно-правову природу речових прав релігійних організацій, а відтак, відповідні правовідносини підпадають під дію не лише актів спеціального законодавства про релігійні організації, зокрема Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а й правових актів загального характеру, насамперед Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), а також Господарського кодексу України (надалі – ГК України), Земельного кодексу України (надалі – ЗК України) тощо. При цьому спостерігається певна неузгодженість між окремими положеннями зазначених вище актів законодавства, а також наявні певні прогалини, що вимагає вироблення цілісного підходу до законодавчого регулювання вищевказаних речових відносин.

Забезпечення належного законодавчого регулювання речових відносин за участю релігійних організацій щодо майна культового призначення надасть змогу вирішити низку проблемних питань та зняти соціальну напругу з приводу набуття, володіння, користування та розпорядження таким майном, а також запобігти виникненню спорів щодо майна культового призначення у майбутньому. Однак це, безумовно, має ґрунтуватись на всебічному науковому дослідженні речових прав релігійних організацій на майно культового призначення.

Варто розуміти, що теоретична основа для такого дослідження є обмеженою, оскільки за радянських часів релігійні громади не визнавались учасниками правовідносин, а тому їх правовий статус радянськими науковцями фактично не досліджувався. З огляду на це наукові розробки проблем правового регулювання правовідносин за участю релігійних організацій, в тому числі й речових відносин, були започатковані лише після утвердження у незалежній Україні свободи совісті та надання у зв’язку з цим релігійним організаціям статусу юридичних осіб.

Останніми роками в Україні з цієї проблематики було захищено кілька дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, але лише праці В. Д. Фучеджі «Релігійні організації як суб’єкти цивільного права» (2006 р.), Ю. В. Кривенко «Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні» (2007 р.) та В. Ф. Піддубної «Релігійні організації як суб’єкти цивільних правовідносин» (2008 р.) мають цивілістичне спрямування. Однак у цих дисертаціях проблеми речових прав релігійних організацій та їх цивільно-правового захисту розглянуті лише в загальних рисах. Крім того, в них фактично не приділяється увага питанню про передачу (повернення) релігійним організаціям майна культового призначення, визнаного державною власністю за радянських часів, що детально розглянуто у цій праці. Вищевказані обставини визначають актуальність і необхідність дослідження на дисертаційному рівні проблем речових прав релігійних організацій на майно культового призначення.

Теоретичним підґрунтям цього дисертаційного дослідження стали цивілістичні доробки таких радянських, вітчизняних та іноземних вчених: С. С. Алексєєва, Ю. В. Білоусова, І. Е. Берестової, В. І. Бобрика, Д. В. Бобрової, В. І. Борисової, Ю. Л. Бошицького, С. М. Братуся, В. А. Васильєвої, М. В. Венецької, В. П. Грибанова, В. С. Гопанчука, О. В. Дзери, І. О. Дзери, А. С. Довгерта, Ю. О. Заіки, О. С. Іоффе, І. Р. Калаур, Н. Р. Кобецької, В. М. Коссака, В. М. Кравчука, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, Р. А. Майданика, М. С. Малєїна, О. А. Підопригори, З. В. Ромовської, Н. О. Саніахметової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. М. Співака, Р. О. Стефанчука, М. С. Суворова, Г. П. Тимченка, С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, В. В. Цюри, Я. М. Шевченко, А. С. Яковлєва та інших.