ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В результаті радикальних соціально-економічних перетворень початку 90-х років минулого сторіччя в Україні правовий режим майна державної форми власності та правовий статус державних підприємств як основних суб’єктів, що здійснюють свою діяльність на базі такого майна,  зазнали суттєвих змін як позитивного, так і негативного характеру. При цьому більшою мірою негативні наслідки торкнулись  державних підприємств, які  повинні були стати в один ряд із усіма іншими суб'єктами господарювання змішаної економіки, проте  через низку чинників не змогли цього зробити, а ті, що сприйняли нові умови господарювання, були корпоратизовані чи приватизовані. Як свідчать статистичні дані, якщо за станом на 1 квітня 1997 р. кількість підприємств державного сектора економіки складала 13692, то за станом на 1 квітня 2009 р. їх кількість склала 6988. Водночас на відносно невелику частку підприємств цього сектора економіки обсяг продукції, що виготовляється та реалізується ними, залишається достатньо вагомим. Разом з тим аналіз діяльності державних підприємств вказує на наявність багатьох проблем, причинами яких є незавершеність рішення таких аспектів їх правового статусу, як місце і роль цих підприємств в системі суб'єктів господарювання, майнова основа їх створення та функціонування, їх господарська компетенція, відповідальність тощо.

Правова основа статусу державних підприємств в даний час представлена  Господарським кодексом України (далі – ГК України), Законом України «Про управління об'єктами державної власності» та безліччю підзаконних нормативно-правових актів. Проте в ГК України визначено тільки загальні положення статусу цих підприємств, закріплено окремі особливості та передбачена необхідність прийняття спеціального закону про їх статус, який до цього часу не прийнято.

У науковій літературі питанням правового статусу державних підприємств надавалася увага в роботах: В.К. Андрєєва, І.М. Бондаренко, С.М. Братуся, А.В. Венедіктова, Л.В. Винара, О.М. Вінник, О.В. Дзери, І.В. Дойникова, І.В. Єршової, З.М. Заменгоф, М.Г. Ісакова, Н.І. Косякової, І.М. Кучеренко, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, Б.Г. Розовського, І.А. Селіванової, В.В. Хахуліна, B.C. Щербини, В.С. Якушева та інших, проте раніше проведені наукові дослідження щодо правового статусу таких підприємств частково застаріли, а в нових економічних умовах та після прийняття новітнього господарського законодавства зазначеному питанню в Україні приділялась незначна увага, тоді як кількість проблемних питань у діяльності таких підприємств не зменшується.

Вищевикладене вказує на актуальність і доцільність обраної теми дисертаційного дослідження.