ПРАВОЗАСТОСОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ФОРМИ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми правозастосовчої діяльності завжди посідали одне із центральних місць в юридичній науці. Особливо актуальними стали проблеми правозастосовчої діяльності при розбудові правової держави та громадянського суспільства в Україні, що вимагає насамперед встановлення панування права в державі й суспільстві, ефективного застосування правових норм у всіх сферах державного й суспільного життя. 

Ефективна правозастосовча діяльність у значній мірі сприяє процесу забезпечення суспільних та особистих інтересів, прав і свобод громадян. Якість правозастосовчої діяльності як державних органів, так і недержавних організацій є одним з важливих факторів, що визначають рівень правової культури, стан законності та правопорядку в державі.

У процесі дослідження здобувачем опитано 600 громадян різної статі, віку та з різним освітнім рівнем. Із числа опитаних близько 95 % респондентів зазначили, що перед ними досить часто поставали проблеми щодо реалізації права, в тому числі й щодо правозастосування. Із числа опитаних 124 чол. (20,6 %) вважають, що прийняті правозастосовчі рішення в більшості випадків є законними, обґрунтованими, доцільними та справедливими; 196 чол. (32,7 %) вважають, що такими вони є в основному, ще 157 (26,2 %) вважають, що зазначені рішення є такими досить часто. Проте, насторожує той факт, що 95 чол. (15,8 %) схиляються до думки, що зазначені рішення є законними, обґрунтованими, доцільними та справедливими досить рідко. 28 чол. (4,7 %) не змогли дати чіткої відповіді. Про існуючі проблеми з правозастосовчою діяльністю свідчать і матеріали статистики. Зокрема, за даними Київського міського апеляційного суду із 5120 справ, які були розглянуті судом за 2008 рік, лише по 3089 справах (60,3 %) судові рішення за апеляційними скаргами відхилені і залишені без змін. По 1819 справах (35,5 %) рішення скасовано, а по 212 справах (4,1 %) рішення змінено. Подібна ситуація мала місце в діяльності зазначеного суду і в 2007 та 2006 роках.

Наведені результати анкетування, статистичні дані свідчать про те, що питання правозастосовчої діяльності потребують подальшого теоретичного осмислення, яке в значній мірі повинно сприяти забезпеченню режиму законності та правопорядку в нашій державі.

Дослідженню проблем правозастосовчої діяльності як на загальнотеоретичному рівні, так і на рівні галузевих юридичних наук, було присвячено ряд дисертацій, монографій, наукових статей, в яких дана проблематика розглядалась у різних аспектах. 

Окремі питання правозастосовчої діяльності досліджувались у працях С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, Б.Т. Базилєва, В.М. Баранова, С.Н. Братуся, М.Н. Вопленка, О.С. Іоффе, В.П. Казимирчука, В.В. Копєйчикова, В.В. Лазарєва, О.Е. Лейста, П.О. Недбайла, І.С. Самощенка, М.Х. Фарукшина, Л.С. Явича та інших.

На сучасному етапі проблематиці правозастосовчої діяльності та її місця в системі правової діяльності приділялась значна увага у працях таких учених як М.В. Вітрук, С.Д. Гусарєв, М.І. Козюбра, А.М. Колодій,  С.Л. Лисенков, А.В. Малько, Г.В. Мальцев, Н.І. Матузов, О.Г. Мурашин, Н.М. Оніщенко, П.М. Рабінович, М.Б. Рісний, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, Т.І. Тарахонич, О.І. Ющик та ін.

Однак, незважаючи на значну кількість наукової літератури із цієї проблематики, слід зазначити, що й досі залишається чимало дискусійних, недостатньо розроблених питань і аспектів, що пояснюється складністю й багатогранністю правозастосовчої діяльності, значним оновленням законодавства України, розширенням кола суб’єктів правозастосування, інтеграцією нашої держави до європейського співтовариства, збільшенням кількості форм правозастосовчої діяльності.

Саме вибір належної форми правозастосовчої діяльності, прийняття законних, справедливих, доцільних та обґрунтованих правозастосовчих рішень повинно сприяти зміцненню режиму законності в Україні. Наукова розробка проблеми вибору форми правозастосовчої діяльності передбачає, зокрема, визначення поняття форми правозастосовчої діяльності, виокремлення та характеристику її окремих різновидів, розробку загальнотеоретичних методологічних засад, необхідних для вдосконалення процедури правозастосовчої діяльності, особливості прийняття окремих видів правозастосовчих рішень.

Розробка і теоретичне обґрунтування форм правозастосовчої діяльності – важлива умова підвищення ефективності реалізації права в Україні,  зміцнення законності та правопорядку, що сприятиме успішному здійсненню правових реформ в сучасній Україні. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.