ПРОФІЛАКТИКА ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ ЖІНКИ ЯК ЖЕРТВИ ЗЛОЧИННОГО ПОСЯГАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку України характеризується різноманітними негативними процесами, що відбуваються в економічній, політичній, соціальній та інших сферах життєдіяльності суспільства. Безробіття, зниження обсягів виробництва, незадовільні умови праці, низький розмір заробітної плати та інші негативні фактори обумовили не лише погіршення матеріального становища значної частини населення та зростання психологічної напруги, але й негативно позначились на криміногенній ситуації в державі. Так, за офіційними даними, лише в 2002–2008 рр. від злочинів постраждало понад два мільйони осіб, з яких понад 67 тисяч загинуло. При цьому серед усієї сукупності злочинних посягань особливе занепокоєння викликають ті, що спрямовані саме на осіб жіночої статі. Коло таких злочинів постійно розширюється, а особливий статус жінок як жертв уже ні в кого не викликає сумнівів.

Нині цю проблему вже не можна не помічати та залишати поза увагою. Так, лише за офіційними даними, жертвами кожного третього злочинного посягання стають жінки, частка яких серед потерпілих коливається в межах 28,6–32,6 %. Вони є жертвами кожної другої крадіжки, кожного третього шахрайства та розбійного нападу, кожного третього-четвертого пограбування, кожного четвертого вбивства, кожного шостого тяжкого тілесного ушкодження. А при вчиненні таких злочинів, як зґвалтування, сексуальні домагання, торгівля людьми, частка жінок є майже абсолютною. Якщо при цьому також враховувати недосконалість статистичної звітності, а також високий рівень латентності, характерний для злочинів, жертвами яких є жінки, то масштаби піднятої проблеми набувають загрозливого характеру. Крім того, помітна розповсюдженість злочинів, учинених щодо жінок, у структурі всієї злочинності, нестабільність їх динаміки, набуття нових негативних якісних характеристик, гранично високий ступінь їх суспільної небезпеки, труднощі в подоланні – це лише незначна частина з того, що обумовлює нагальну потребу в їх поглибленому дослідженні, кримінально-правовому та кримінологічному аналізі, а також розробці шляхів їх профілактики.

Потерпілий, його роль у формуванні та реалізації злочинного умислу були безпосереднім об’єктом дослідження в працях таких видатних науковців у галузі кримінології та кримінального права, як: Ю.М. Антоняна, В.В. Вандишева, П.С. Дагеля, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Долгової, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, В.Є. Квашиса, О.О. Кваши, В.П. Коновалова, М.Й. Коржанського, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецової, К.Б. Левченко, В.В Лунєєва, В.С. Малишева, М.І. Мельника, О.М. Мойсюка, В.О. Меркулової, О.Є. Михайлова, В.С. Мінської, Є.М. Моісеєва, В.І. Полубинського, В.Я. Рибальської, Д.В. Рівмана, В.О. Тулякова, Л.В. Франка, Г. Хентіга, Г.І. Чечеля, В.І. Шакуна, О.Ю. Юрченко та інших. Визнаючи досягнення цих учених, зауважимо, що сьогодні недостатньо розробленими залишаються більшість практичних питань, які стосуються специфіки віктимологічної профілактики злочинів, потерпілими від яких стають саме особи жіночої статі. Так, по-перше, в науковій літературі переважно розглядаються особливості віктимної поведінки потерпілих при вчиненні окремих видів злочинів (наприклад, вбивств і тілесних ушкоджень, крадіжок, зґвалтувань тощо), а також віктимологічні особливості окремих категорій громадян (неповнолітніх, іноземців, осіб похилого віку тощо). Водночас, заходи віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, до цього часу не знайшли ані належного висвітлення в теорії, ані реалізації на практиці. По-друге, в значній частині раніше проведених досліджень висвітлюються окремі аспекти характеристики злочинів, учинених щодо жінок у сімейно-побутовій сфері переважно особами чоловічої статі (чоловіками, співмешканцями, батьками тощо). Однак детальна віктимологічна характеристика поведінки жінок при вчиненні насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів комплексно, на монографічному рівні не проводилась. Крім того, в науковій літературі й досі не досліджено роль жінки як жертви злочину в механізмі злочину та її особистісні характеристики, що впливають на віктимність; в повному обсязі не вивчено детермінанти вчинення аналізованих злочинних посягань, а також механізм їх дії; не визначено основні напрями загальносоціальної, спеціальної та індивідуальної віктимологічної профілактики таких злочинів тощо. Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження, визначили його актуальність і науково-практичне значення.