ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Процес побудови правової української держави, який триває ось уже вісімнадцять років, поставив перед українською правничою та політичною елітою цілу низку несподіваних викликів і глобальних проблем, непрофесійні спроби розв’язання яких доволі часто заводять українське суспільство в тупики юридичних і політичних протиріч, з яких роками доводиться шукати виходу. Значною мірою подібна ситуація стала можливою через те, що люди, які волею випадку стали біля керма українського державного корабля на початку 1990-х рр., абсолютно не намагалися зводити будівлю новітньої української державності на фундаменті вітчизняних правових і політичних традицій. Досвід попередників, які принаймні з кінця ХІХ століття цілеспрямовано працювали над створенням правових підвалин української державності, що б відповідали ментальності, традиціям і звичаям українського народу, не був всебічно вивчений і ґрунтовно проаналізований, а їхній творчий спадок –  цілковито проігнорований.

За таких умов вивчення й творче переосмислення теоретичних і практичних здобутків вітчизняних мислителів-правників, які працювали в галузі держави та права, є першочерговим завданням, з якого необхідно починати роботу з формування принципово нової, сучасної, але базованої на українській правовій традиції, державно-правової системи в Україні.

Одним із найперших українських політичних діячів, що розпочали свою політичну роботу на зламі ХІХ і ХХ століть і спромоглися сформулювати власну цілісну систему державно-правових поглядів, був Микола Іванович Міхновський (1873-1924). Політик, практикуючий юрист, випускник Імператорського університету святого Володимира, творець одного з перших проектів конституції майбутньої української держави, організатор української армії в 1917 р., людина, через усе життя якої червоною ниткою проходила ідея боротьби за самостійність українського народу, Микола Міхновський залишив теоретичні праці у яких чітко проглядається його бачення правових основ української державності. Міхновський стояв біля витоків правового обґрунтування ідеї незалежної української держави (на відміну від історико-етнографічного обґрунтування, яке висували інші українські політики в Російській імперії, обстоюючи вимогу українського автономізму), а створений ним уже понад сто років тому проект Конституції у багатьох своїх положеннях не застарів ще й сьогодні і є особливо актуальним.

Проведене дисертаційне дослідження спрямоване, насамперед, на систематизацію, узагальнення і комплексне представлення державно-правових поглядів М.І. Міхновського, на встановлення їхньої практичної значимості для розвитку правової системи сучасної України. Робота покликана заповнити прогалину в історії вітчизняної правової думки, відновити історичну справедливість і визначити заслужене місце для Миколи Міхновського у вітчизняній правовій теорії та практиці.

Даній проблемі присвячені ряд  наукових праць таких відомих вчених: К.Левицького, Г. Касьянова, І.Лисяка-Рудницького, З.Книша, та ін., де висвітлюються окремі аспекти державно-правового та політико-правового доробку Миколи Міхновського.

Джерельну базу дослідження становлять різноманітні за своїм походженням документи, зокрема, опубліковані та неопубліковані матеріали, що включають агітаційні та програмові документи партій і громадських організацій, до діяльності яких мав відношення М.Міхновський; документи імперських правоохоронних органів, що містять матеріали про діяльність М.Міхновського; протоколи засідань; періодична преса; мемуарна література; листування та безпосередньо праці Міхновського.

Автор спирався на наукові здобутки у дослідженні проблеми таких відомих науковців, як: Т.Андрусяка, Л.Комзюка, О.Скакун, А.Слюсаренка, М.Томенка, Ф.Турченка та ін.

Концептуальні положення державно-правових поглядів М.Міхновського були втілені в перших нормативних документах незалежної України – Декларації про державний суверенітет України та Акті  проголошення незалежності України, і звичайно, в основному законі – Конституції України, що, в черговий раз, підтверджує теоретичний і практичний інтерес дослідження.