СПОРТИВНІ КЛУБИ ЯК УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність проблеми дослідження зумовлена стрімким розвитком спортивних організацій та необхідністю врегулювання їх участі в цивільно-правових відносинах. З появою професійних спортивних клубів і зміною економічних та правових засад діяльності спортивних клубів-громадських організацій, виникла необхідність в пошуку відповідних теоретичних підходів для врегулювання правового становища таких учасників цивільно-правових відносин з урахуванням змін у цивільному законодавстві.

З початку 90-х років ХХ ст. спортивна діяльність в Україні почала активно комерціалізуватися. Тож наразі сучасний вітчизняний спорт набув якісно нових властивостей, характерних для розвиненого суспільства з ринковою економікою. Комерціалізація спортивної діяльності та зміни у всій системі організації спорту в Україні зумовили домінування приватно-правових форм забезпечення діяльності вітчизняного спорту, а, відтак, – і його розвитку.

Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 р. у ст. 1 передбачає, що спорт є лише особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності, проте нині спорт переорієнтовується на споживача, займає чільне місце серед інших видовищних заходів, активно використовує елементи шоу, перетворюється на товар, як основу бізнесу і, нарешті, стає потужним сектором економіки. Це здійснюється в межах предмета цивільного права, а відповідні відносини регулюються, зокрема, цивільним законодавством. Зазначена модель є характерною для більшості розвинених країн Заходу. Так, ще у 1974 р. суд Європейського Союзу у справі Walrave and Koch v Union Cycliste Inte
ationalе вирішив, що оскільки діяльність спортсменів є різновидом економічної діяльності, то вона повинна регулюватися окрім галузевого законодавства також всіма нормативними актами, присвяченими регулюванню підприємницької діяльності.

Вітчизняні спортивні клуби, що засновані на приватних професійних засадах, намагаються вести свою діяльність відповідно до сучасних економічних умов. Проте, наразі бракує нормативної бази, яка б чітко визначала їх правовий статус, як учасників цивільних правовідносин. Досі законодавство, що регулює діяльність спортивних клубів, як особливих учасників цивільних відносин, перебуває на стадії формування. Закон

України «Про фізичну культуру і спорт» застарів та не відповідає сучасним реаліям і засадам цивільного законодавства.

Чинне законодавство навіть не містить поняття спортивного клубу, не досить чітко відображає його функціональні ознаки, завдання, функції, суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Досі не розроблено науково обґрунтованої класифікації спортивних клубів, не визначено коло ознак, за якими вони відмежовуються від інших юридичних осіб, не з’ясовано специфіку їх участі у цивільних правовідносинах.

Вибір теми дисертаційного дослідження був спричинений потребою наукового обґрунтування новітніх тенденцій розвитку спортивних клубів, необхідністю заповнити прогалини у праві, пов’язані з правовою неврегульованістю багатьох аспектів діяльності спортивних клубів, консолідувати правові позиції щодо правозастосування чинних норм права, розробити виважені рекомендації щодо вдосконалення правового становища спортивних клубів – учасників цивільних правовідносин.