ТАКТИКА ВИКРИТТЯ ОРГАНІЗАТОРА ЗЛОЧИННОГО УГРУПОВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Організована злочинність становить значну небезпеку для суспільства, передусім на етапах реформування та розбудови правової системи держави, в умовах суспільно-політичної та фінансово-економічної кризи. Сприятлива для розвитку організованої злочинності ситуація містить у собі загрозу її проникнення практично в усі сфери суспільних відносин, галузі управління та господарювання.

Сьогодні в державі склалася небезпечна ситуація, коли організована злочинність, влада й корупція наблизилися до загрозливого поєднання, що може призвести до повної втрати контролю з боку правоохоронних органів. Корумповані зв’язки державних структур з організованою злочинністю є однією з головних проблем доказування організованості злочинного угруповання, на це вказали 71,4 % опитаних слідчих та 76,2 % оперативних уповноважених МВС України.

Нині відсутні науково обґрунтовані рекомендації щодо викриття організаторів злочинних угруповань. Більшість проанкетованих автором слідчих (88,6 %) та оперативних уповноважених (86,1 %) МВС України назвали цю обставину однією з причин низької ефективності протидії організованій злочинності.

Питання вивчення особистості організатора злочинів, у тому числі й організованої злочинної діяльності, протягом багатьох років привертають увагу кримінологів та криміналістів. Цій проблемі присвячені праці Ю.М. Антоняна, В.О. Алексєєва, Р.С. Бєлкіна, В.М. Бикова, А.І. Долгової, О.Ф. Долженкова, Ф.В. Глазиріна, А.І. Гурова, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, Г.Г. Зуйкова, І.І. Карпеця, О.О. Кваши, М.Г. Коршака, В.Г. Лукашевича, Г.М. Матусевича, В.С. Мешкової, В.М. Мешкова, О.Р. Ратінова, Г.К. Сінілова, В.П. Топирічева, П.П. Цвєткова, К.О. Чаплинського та ін.

При визначенні напряму дослідження автор ґрунтувався на фундаментальних працях учених, які розглядали окремі аспекти тактики протидії злочинності, а саме: Т.В. Авер’янової, Ю.П. Аленіна, Л.І. Аркуши, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.Д. Берназа, І.Є. Биховського, Т.В. Варфоломеєвої, О.М. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, М.К. Камінського, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, В.П. Колонюка, В.О. Коновалової, В.П. Корж, М.В. Корнієнка, О.Є. Користіна, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, А.М. Кустова, В.В. Лисенко,
Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленко,
В.Т. Нора, В.С. Овчинського, Ю.Ю. Орлова, М.А. Погорецького, П.А. Скоблікова, О.П. Снігерьова, С.М. Стахівського, В.В. Тищенка, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила, В.Є. Емінова, М.П. Яблокова та ін.

 Водночас питання методики виявлення організатора злочинного угруповання ще не розроблювалося в межах окремого дослідження. Існуюча прогалина, певною мірою, є не лише стримувальним чинником розвитку стратегії протидії організованій злочинності, а й значним недоліком у тактичному аспекті, оскільки невстановлений організатор злочинного угруповання вдосконалює методи протидії правоохоронним органам, підвищує стійкість до виявлення та викриття злочинного угруповання.

Необхідність підвищення ефективності протидії правоохоронних органів організованій злочинності шляхом викриття та притягнення до кримінальної відповідальності організаторів злочинних угруповань стала підставою для вибору теми дослідження. Наведені обставини визначають актуальність теми дисертації.