МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ЕКСПЕРТИЗА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНОЮ РЕАБІЛІТАЦІЄЮ ІНВАЛІДІВ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічна та соціальна нестабільність останніх років, як у світі, так і в Україні, торкнулася практично всіх верств населення, і в першу чергу, вона вкрай негативно позначилася на такій специфічній категорії суспільства як люди з особливими можливостями.

Як свідчить статистика, сьогодні в світі приблизно кожна десята людина має ті чи інші обмеження своїх можливостей. Серед них майже 470 мільйонів - особи працездатного віку. У світовому масштабі упродовж останніх десятиліть питання інвалідів та інвалідності як соціального явища стали каталізаторами кардинальних змін, які відображають процеси визнання рівності прав людей з особливими можливостями на повноцінне життя у суспільстві. Зазначена проблема є актуальною і для українського суспільства. Станом на 01.09.2010 р. в Україні зареєстровано понад 2,5 млн. інвалідів, тобто інвалідом є кожен 18-ий громадянин. Для нашої держави особливого значення ця проблема набуває у зв’язку з постійним зростанням частки інвалідів у загальній структурі населення, адже за 15 років цей показник збільшився майже у два рази - з 3,0% (1994 р.). до 5,7% (2009 р.).

Необхідність дослідження даної проблематики зумовлена як тенденціями сучасного кризового стану соціально-економічного розвитку України, так і неспроможністю держави вчасно та реально на них реагувати, внаслідок чого інваліди залишились на вільному ринку праці найбільш незахищеною соціальною групою. Сьогодні розвиток ефективних суспільних відносин стосовно інвалідів в Україні повинен бути спрямований, по-перше, на забезпечення прав інвалідів щодо максимальної участі в економічному і соціальному житті суспільства, зокрема сприяти стимулюванню інвалідів до працевлаштування та активній участі на вільному ринку праці, по-друге, забезпечувати гарантований обсяг індивідуального доходу з метою мінімізації економічної залежності інвалідів від держави.

У зв’язку з цим постає необхідність дослідження проблем реалізації функцій держави щодо створення органами державної влади та в межах визначених законом повноважень органами місцевого самоврядування належних умов для професійної реабілітації інвалідів та їх соціальної інтеграції в процесі суспільного розвитку.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальнотеоретичних працях вітчизняних вчених у сфері державного управління В. Аверьянова, Г. Атаманчука, Н. Гончарук, Г. Губерної, В. Лугового, В. Мартиненка
А. Мерзляк, Н. Нижник, С. Серьогіна, Ю.Сурміна, Ю. Шарова та ін. Враховано погляди на розробку та прийняття управлінських рішень, викладені в наукових публікаціях В. Бакуменка, О. Лазора, В. Лехан, О. Оболенського.

Крім того, під час дослідження використовувалися праці, присвячені проблемам державного управління у сфері соціального захисту населення як вітчизняних вчених (М. Білинська, Є. Бородін, Н. Драгомирецька,
Д. Карамишев, Н. Кризина, З. Лашкул, О. Лесько, В. Лобас, О. Корх,
В. Марунич, В. Москаленко, К. Міщенко, З. Надюк, В. Посний, Я. Радиш,
І. Рожкова, І. Солоненко, С. Стеценко, І. Хожило, Л. Шумна), так і зарубіжних дослідників (Д. Вайда, Д. Жушманна, Б. Ертельта, Ж. Мікуловіча, С. Пузін,
В. Смичек, Д. Штуки).

Аналіз наукових праць згаданих вище вчених дав змогу дійти висновку, що існуюча в даній сфері державного управління вітчизняна база наукових досліджень висвітлює лише окремі проблемні питання щодо вирішення нагальних потреб життєдіяльності інвалідів. Тому слід констатувати, що нині малодослідженими залишаються, зокрема, питання обґрунтування організаційно-правових основ управління медико-соціальною експертизою працездатності, особливостей розвитку суспільних відносин в Україні при вирішенні проблем інвалідів, а також його виняткове значення для забезпечення трудових ресурсів держави.

Розв’язання проблеми, яка досліджується, лежить у площині побудови взаємовідносин державної влади з об’єднаннями й організаціями громадян та відображає стан і розвиток галузевого аспекту державного управління, що додатково підтверджує актуальність, своєчасність та необхідність здійснення вибраної теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах науково-дослідної роботи Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за комплексним науковим проектом «Державне управління та місцеве самоврядування» за темою «Управління персоналом публічної влади: світоглядний аспект» (номер державної реєстрації 0109U000468), у процесі роботи над якою автор здійснив комплексний аналіз чинників, що впливають на ефективність здійснення профорієнтаційної роботи в структурних підрозділах Державної служби зайнятості України.

Мета, завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні ролі медико-соціальної експертизи (далі – МСЕ) у системі державного управління професійною реабілітацією інвалідів в Україні

Для досягнення зазначеної мети в дисертаційній роботі були поставлені такі наукові завдання:

 - провести аналіз наукової літератури з питань державного управління медико-соціальною експертизою та реабілітацією інвалідів;

 - визначити роль служби медико-соціальної експертизи в системі формування трудових ресурсів держави у формуванні трудових ресурсів України;

 - систематизувати світові моделі державного управління медико-соціальною експертизою та реабілітацією інвалідів у процесі їхнього історичного розвитку;

 - дослідити інституційну організацію державного управління у сфері медико-соціального захисту інвалідів в Україні та визначити проблеми організаційно-правового забезпечення діяльності медико-соціальної експертизи (МСЕ);

 - сформулювати основні напрями удосконалення організаційно-правового забезпечення державного управління медико-соціальною експертизою та реабілітацією інвалідів.

Об’єктом дослідження є державне управління професійною реабілітацією інвалідів в Україні.

Предметом дослідження є медико-соціальна експертиза в системі державного управління професійною реабілітацією інвалідів в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що аналіз сучасних особливостей і тенденцій державного управління медико-соціальною експертизою та реабілітацією інвалідів, дасть можливість оптимізувати існуючу в Україні модель цієї служби, а також буде сприяти, ґрунтуючись на світових тенденціях визнання медико-соціальної експертизи як державного органу зі спеціальним статусом, підвищенню її результативності та якості функціонування.

Методи дослідження. Для реалізації визначених мети та завдань у процесі дослідження широко використовувався комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних і достовірних результатів. У роботі, зокрема, застосовувалися такі емпіричні та теоретичні методи наукового пізнання: історичний, функціонально-структурний та метод порівняльного аналізу – в процесі структуризації складових системи державного управління установами МСЕ і реабілітації, при дослідженні історичних етапів її становлення та розвитку; визначенні переваг та недоліків різних моделей управління службою; системний і комплексний підходи – для розширення та уточнення категорійно-понятійного апарату у галузі державного управління медико-соціальною експертизою і реабілітацією; статистичні методи – для обґрунтування впливу результатів діяльності медико-соціальної експертизи на стан трудових ресурсів держави; метод узагальнення та логічний метод – під час розробки моделі державної системи професійної реабілітації інвалідів в Україні; прогностичний метод та метод обробки даних – при обґрунтуванні перспектив формування нормативно-правової бази та організаційних засад державного управління медико-соціальною експертизою, при узагальненні результатів дисертаційного дослідження та виявленні перспективних напрямків подальших пошуків у поглибленій розробці цієї теми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуального наукового завдання - обґрунтування ролі медико-соціальної експертизи в системі державного управління професійною реабілітацією інвалідів в Україні.

На основі одержаних результатів дисертаційного дослідження

уперше:

-                     розкрито роль служби медико-соціальної експертизи в системі формування трудових ресурсів держави на основі визначення її статусу як державного органу зі спеціальними повноваженнями, адже медико-соціальна експертиза – це окрема ділянка громадської і державної діяльності по створенню належних умов життєдіяльності осіб з особливими потребами за рахунок розширення зони їх економічної незалежності;

-                     розроблені теоретико-методологічні засади для побудови сучасних взаємовідносин між органами державної влади та місцевого самоврядування з громадянами з обмеженими можливостями в системі формування трудових ресурсів, що сприятиме оптимізації державного управління професійною реабілітацією інвалідів в Україні;

удосконалено:

-                   модель державної системи професійної реабілітації інвалідів в Україні, що забезпечило можливість сформулювати вимоги до оптимізації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань професійної реабілітації осіб з обмеженими можливостями;

-                   концептуальні підходи до формування галузевого аспекту державного управління через періодизацію становлення та розвитку державного управління службою МСЕ, що дало змогу виокремити три періоди: приватно-орієнтованого соціального утримання інвалідів (XVII ст. - 1917 р.); державної компенсаційної соціальної підтримки інвалідів (1917 - 1990 рр.); формування державних основ соціальної інтеграції та реінтеграції осіб з особливими потребами ( з 1990 р. понині.);

набули подальшого розвитку:

-         теоретичні розробки щодо форм і методів взаємовідносин державної влади з об’єднаннями й організаціями громадян, зокрема розроблено класифікацію громадського руху інвалідів в Україні на основі хронологічного та змістового показників діяльності;

-         методологічні засади державного управління щодо формування нового стилю управління через впровадження випереджувальної профорієнтації у системі державного управління професійною реабілітацією інвалідів в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що значна їх частина доведена до рівня практичних рекомендацій, які можуть бути використані в практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також державних установ і організацій, а саме: впроваджені ГУ охорони здоров’я Черкаської ОДА (довідка про впровадження від 25.08.2010 р. № 03.01.3-1030), що сприяло удосконаленню обслуговування людей з обмеженими можливостями, підвищенню ефективності заходів із медико-соціальної реабілітації; реалізовані в діяльності Жовтневої районної ради у м. Дніпропетровську (довідка про впровадження від 30.09.2010 р.
№ 5-58-30), що сприяло удосконаленню професіоналізму та компетентності службовців Державної служби зайнятості з питань професійної реабілітації та налагодженню взаємодії між місцевими органами влади з питань професійної реабілітації; застосовуються у роботі Управління охорони здоров’я Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження від 30.09.2010 р. № 21-4351/52), що надало змогу сформувати теоретичне та практичне обґрунтування перспектив формування державного управління службою медико-соціальної експертизи у регіоні.

         Отримані в дисертації науково-практичні результати дослідження використовуються в навчальному процесі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка про впровадження від 14.07.2010 р. № 03/1-5-03/1-543) та підготовки керівників органів управління охорони здоров’я на кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров’я Запорізької медичної академії післядипломної освіти (довідка про впровадження від 6.09.2010 р. № 4/1-35).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою. Висновки і результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, отримані і сформульовані автором особисто. У науковій статті [5], яка включена до списку опублікованих праць, автором обґрунтовано необхідність дослідження проблем державного управління медико-соціальною експертизою в галузі науки «Державне управління». У монографії [1] автором досліджено теоретико-методологічні засади впливу держави на стан інвалідності. У монографії [2] автором розроблені методологія та принципи державного управління медико-соціальною експертизою на засадах моніторингу інвалідності. У статтях [7; 8] автором  досліджено закономірності, особливості та основні тенденції розвитку системи соціального захисту людей з обмеженими можливостями. У статтях [9; 10; 11] наведені авторські визначення основних категорій, понять медико-соціальної експертизи з позицій національного та зарубіжного досвіду розбудови державного управління у галузі охорони здоров’я. У статті [12] автором проведено дослідження історичних закономірностей розвитку медико-соціальної експертизи в Україні. У статті [13] автором проведено аналіз форм та методів державного управління медико-соціальною реабілітацією в зарубіжних країнах. У навчально-методичному посібнику [16] автором запропоновані шляхи удосконалення системи управління професійної реабілітації інвалідів. У посібнику [17] та методичних рекомендаціях [19] автором розроблено модель надання послуг з професійної реабілітації з позицій адміністративних аспектів державного управління медико-соціальною реабілітацією. У довідково-методичному посібнику [18] автором досліджені питання співвідношення та взаємодії гілок державної влади щодо реалізації заходів з реабілітації інвалідів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження обговорювались на 5 вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції за міжнародною участю «Від фундаментальних досліджень – до прогресу в медицині» (Харків, 2005), «Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров’я» (Луганськ, 2008), «Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення» (Дніпропетровськ, 2010); «Модернізація державного управління, державної служби і кадрова політика» (Одеса, 2010), «Теорія та практика державної служби: сучасні пріоритети регіональної кадрової політики» (Дніпропетровськ, 2010) та ін.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи опубліковані в 19 наукових працях, з них: 5 монографій, 10 статей у фахових наукових виданнях, 3 публікації у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 1 методичні рекомендації.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, що викладені на 241 сторінках. Матеріали містять 3 рисунки, 5 таблиць. Список використаних літературних джерел із 186 найменувань наведено на 20 сторінках, 7 додатків – на 17 сторінках.