ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі – «Теоретико-методичні основи державного регулювання розвитку харчової промисловості України» – розвинуто теоретичні і методологічні основи державного регулювання розвитку економічних процесів, розроблено концептуальні підходи до дослідження форм і методів державного регулювання розвитку харчової промисловості, досліджено державне регулювання розвитку харчової промисловості на рівні регіону.

Аналіз теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних дослідників дав змогу зробити висновок про те, що мета держави в ринковій економіці полягає не в коректуванні ринкового механізму, а у створенні умов його вільного функціонування за принципом: «конкуренція – скрізь, де можливо, регулювання – там, де необхідно». З погляду практичної реалізації цієї тези втручання держави в економічні процеси має забезпечити прогресивні зрушення в пропорціях відтворення через регулювання поведінки підприємництва, умови для добросовісної конкуренції, запобігання негативним соціальним та економічним наслідкам, а також згладжування соціальної нерівності в країні. У свою чергу, аналіз зарубіжних теорій і світового досвіду дав підстави стверджувати про те, що система державного регулювання економіки в цілому або у тій чи іншій її сфері зокрема реалізується у формуванні набору суспільних форм і методів державного втручання.

Проведений у дисертаційній роботі аналіз тенденцій формування та розвитку харчової промисловості, а також сучасного стану харчових виробництв показав, що державне регулювання розвитку харчової промисловості України має особливо важливе значення, оскільки розвиток цієї галузі сприяє зміцненню продовольчої забезпеченості як усієї країни в цілому, так і кожного регіону зокрема, а також забезпечує зайнятість і стабільні надходження до бюджетів усіх рівнів.

У дослідженні доведено. що для України з її винятковою різноманітністю природних і соціально-економічних умов урахування регіональних особливостей є однією з необхідних умов підвищення рівня і якості життя громадян. Проблема створення ефективної регіональної системи продовольчого забезпечення в сучасних умовах стає найважливішою і з теоретичного, і з практичного погляду. В Україні склався продовольчий ринок з високим рівнем взаємозалежності його складових.

Зменшення рівня державної підтримки і нестача власних коштів у регіонах призвели до зниження виробничого потенціалу регіональних АПК. Унаслідок цього регіональні органи влади вимушені практично самостійно вирішувати питання формування умов для їх функціонування. При цьому різко зростає відповідальність регіональних суб'єктів господарювання за управління безпечним розвитком. В умовах відсутності концепції продовольчої політики перед окремими регіонами постала необхідність вживати заходи зі створення системи власного продовольчого забезпечення. Таким чином, закладаються основи нових відносин безпеки по вертикалі («держава – регіон») і горизонталі («регіон – регіон»). При визначенні особливостей продовольчого забезпечення регіону необхідно зважати на його специфіку, детерміновану територіальним поділом праці, історичними, природними і національно-демографічними особливостями території.

У зв'язку із викладеним вище, державне регулювання розвитку харчових виробництв має відображати їх особливості і складатися як система заходів, спрямованих на забезпечення формування та функціонування харчової промисловості як єдиного цілого, а також – як система регіональних виробництв, що мають обмежені взаємозв'язки. Необхідність акцентування уваги при організації державного регулювання розвитку харчової промисловості на рівні регіону пов'язана, крім цього, і зі специфічними рисами харчових виробництв.