УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ МІСТА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв’язок з науковими проектами, програмами, планами, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікації.

У першому розділі – ,,Теоретичні засади стратегічного розвитку міста” – визначено особливості розвитку сучасних міст, проаналізовано наукові концепції організації системи управління в мегаполісі, класифіковано чинники взаємодії населення і влади.

Дослідження довело, що міста, виступаючи головною рушійною силою прогресу суспільства, самі сьогодні зазнають динамічних змін, які відбуваються за такими чотирма напрямами, як економічний, соціальний, інфраструктурний та екологічний. Саме на розв’язання проблем сучасних міст у цих сферах і має спрямовуватися політика органів влади.

Відповідно до визначених підходів щодо вирішення існуючих проблем, обраних стратегій та ключових акторів пропонується розглядати такі концепції міського розвитку, які використовувалися протягом останніх десятиріч: ,,реконструкція” (50-ті роки ХХ ст.), ,,пожвавлення” (60-ті роки ХХ ст.), ,,оновлення” (70-ті роки ХХ ст.) ,,перебудова” (80-ті роки ХХ ст.), ,,відродження” (1990-ті та 2000-і роки). Саме концепція міського відродження (її часто називають концепцією сучасного розвитку міста) у даний час є найефективнішим підходом щодо стратегічного розвитку міста. Вона заснована на інтеграції зусиль ключових суб’єктів життєдіяльності міста навколо єдиної мети і дозволяє запровадити раціональну технологію вирішення міських проблем у всіх сферах. Важливими передумовами її реалізації є узгодженість стратегічних пріоритетів; сформованість навколо них декількох альтернативних сценаріїв розвитку міста; налагодження довгострокових партнерських відносин між владою, бізнесом та громадськістю; участь у виконанні місцевих завдань усіх суб’єктів міського розвитку.

З точки зору концепції міського відродження місією стратегічного розвитку міста є визначення його єдиного шляху і розробка сукупності взаємопов’язаних послідовних дій щодо вирішення міських проблем, що має постійно вдосконалювати економічні, інфраструктурні, соціальні, екологічні умови життєдіяльності територіальної громади.

На підставі узагальнення думок різних авторів щодо методологічних підходів до стратегічного розвитку міста та визначення його місії виокремлено низку основних принципів цього процесу, у відповідності з якими стратегічний розвиток міста повинен:

–         базуватися на детальному аналізі різних особливостей міста;

–         спрямовуватися на одночасну адаптацію до змін в економічній діяльності, соціальних структур, фізичних і екологічних умов проживання;

–         вирішувати завдання одночасної адаптації усіх мешканців міста на основі впровадження всебічно збалансованої, єдиної стратегії розвитку;

–         визначати чіткі цілі роботи, відображені у кількісних показниках;

–         гарантувати, що стратегія і програми дії, похідні від неї, розробляються відповідно до цілей сталого розвитку;

–         найкраще використовувати природні, економічні, людські та інші ресурси, включаючи землю і існуючу структуру довкілля;

–         гарантувати взаєморозуміння і співпрацю усіх зацікавлених у розвитку міста груп;

–         дозволяти відслідковувати виконання тактичних, проміжних завдань, у тому числі і шляхом проведення моніторингу розвитку, а також визначення ступеня впливу на ці процеси внутрішніх і зовнішніх сил, що діють у місті;

–         передбачати можливість перегляду раніше визначених програмних дій у процесі роботи відповідно до змін, що відбуваються;

–         формувати розуміння, що різні елементи стратегії часто працюють з різною швидкістю, що може впливати на перерозподіл ресурсів або додаткових коштів для збереження балансу між цілями, закладеними у схемі стратегічного розвитку міста, та їх досягненням.

Результати дослідження дозволили виділити декілька передумов, важливих для успіху в реалізації стратегій міського розвитку, а саме: створення коаліції зацікавлених суб’єктів, які б забезпечували довгострокові партнерські відносини; збереження місцевими органами влади провідної ролі у цих коаліціях; обов’язкова участь у даних коаліціях міської громади (її представників); узгодженість декількох стратегій, що реалізуються одночасно; постійна наявність декількох альтернативних стратегій, що передбачають вирішення пріоритетних проблем.

У другому розділі ­– ,,Особливості управління стратегічним розвитком міста: український та зарубіжний досвід” – проаналізовано організаційно-правові засади управління стратегічним розвитком міста, вітчизняний та зарубіжний досвід у цій сфері, проведено оцінку ефективності механізмів управління розвитком міст на прикладі Харківської області.

Організаційно-правові засади стратегічного розвитку міст можна умовно розділити на два рівні: перший – конституційний (адже саме Конституція України визначає загальні засади діяльності органів місцевого самоврядування); другий – національний (представлений відповідними законами України, серед яких закони ,,Про місцеве самоврядування в Україні”, ,,Про стимулювання розвитку регіонів”, ,,Про основи містобудування”, які деталізують повноваження органів місцевого самоврядування щодо розробки та реалізації стратегічних планів розвитку міст); третій – регіональний, місцевий (представлений відповідними стратегіями соціально-економічного розвитку, генеральними планами та програмами розвитку). Разом з тим, вітчизняне правове поле, що мало б створювати сприятливі умови для сталого розвитку міст, залишається недосконалим. Зокрема, не визначено статус українських міст, не проведено адміністративну територіальну реформу, яка б чітко закріпила межі міст, слабкою є ресурсна база реалізації місцевого самоврядування, потребує удосконалення розподіл повноважень з органами виконавчої влади.

Проведені соціологічні дослідження свідчать, що головними показниками соціально-економічного розвитку міста є рівень безробіття і рівень доходів населення. Серед основних проблем, які стримують вирішення нагальних соціально-економічних проблем, можна виділити такі, як перегляд владних повноважень на користь місцевого самоврядування, рівень викорінення корупції в органах управління та відсутність нормативно затверджених і погоджених з громадою стратегій розвитку. З метою налагодження діалогу між місцевою виконавчою владою та територіальною громадою доцільним є урізноманітнення форм залучення громадян до управління містом, насамперед, через референдуми (для з’ясування громадської думки з актуальних питань місцевого розвитку) та організацію діяльності громадських рад, комітетів при міській раді, проведення соціологічного моніторингу щодо вирішення проблем місцевого значення.

Найгостріші проблеми життєдіяльності міст сьогодні зосереджуються у сфері управління інфраструктурою, зокрема, житлово-комунальним господарством, тепло- і водопостачанням, що потребує невідкладних реформ у цій сфері. Удосконалення управління соціально-економічним розвитком міст неможливе без затвердження нормативів якості послуг, які надаються місцевими органами влади, та забезпечення сприятливих умов для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку міста. Причому, для покращення інвестиційної привабливості житлово-комунального господарства необхідно, в першу чергу, здійснити незалежний аудит комунальних підприємств і спростити умови їхнього оподаткування.

Першочерговими заходами щодо забезпечення розвитку інфраструктури та здорової екології міст є ремонт і належне утримання автомобільних шляхів, модернізація виробничої та матеріально-технічної бази житлово-експлуатаційних підприємств, будівництво сучасних заводів з утилізації побутових відходів. Ці процеси мають передбачатися у генеральних планах розвитку міста і перспективного плану забудови, погоджених з територіальною громадою.

З поглибленням глобалізації та міжнародної економічної співпраці міста України будуть все більшою мірою інтегруватися у міжнародну систему міських поселень. Для забезпечення їх сталого розвитку і підвищення конкурентоздатності необхідно кожному з міст знайти своє особливе місце у структурі розподілу праці на рівні конкретного регіону та країни в цілому, визначити свої переваги та недоліки, визначити конкретні цілі розвитку, принаймні за трьома основними напрямами – економічним, соціальним, екологічним. Нагальною проблемою стає упровадження сучасних правових, економічних і організаційних форм розвитку партнерських взаємин між місцевою владою, органами місцевого самоврядування, бізнесом і територіальною громадою. На основі консолідації зусиль цих суб’єктів та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін необхідно здійснити послідовний перехід до комплексного стратегічного планування соціально-економічного розвитку міст. Це підтвердив і аналіз закордонного досвіду, який довів необхідність складання чітких і конкретних планів розвитку кожної складової життєдіяльності міста, що у стратегічній перспективі має надати місту та його мешканцям комфортні умови життя, забезпечити ефективне використання наявних соціальних, трудових, економічних, природних та інших видів ресурсів.

У третьому розділі – ,,Основні напрями вдосконалення управління стратегічним розвитком міста” ­– визначено конкретні механізми управління процесом стратегічного розвитку міста, запропоновано систему моніторингу, контролю і оцінки міського розвитку, а також нові підходи до налагодження багатосторонніх партнерських відносин на рівні міста.