ІНСТАНЦІЙНИЙ ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, вказується на його зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об’єкт і предмет, викладено положення наукової новизни, аргументовано практичне та теоретичне значення зроблених висновків, а також наведені відомості про апробацію результатів дослідження, кількість зроблених наукових публікацій.

Розділ 1. «Теоретичні аспекти дослідження проблем перегляду судових рішень у цивільному судочинстві» містить три підрозділи і висновки.

У підрозділі 1.1. «Правосуддя та його функції у цивільному процесі» відстоюється думка про галузеву «забарвленість» правосуддя по цивільним справам. Правосуддя розглядається як діяльність органів судової влади, яка пов’язана не тільки з вирішенням і розглядом спорів про право цивільне і правових конфліктів. Наприклад, у справах окремого провадження в цивільному процесі правосудний характер діяльності суду визначається предметом судового розгляду. Діяльність суду в цьому провадженні має установчий характер, оскільки при розгляді цивільних справ в порядку окремого провадження не повинен мати місце спір про право цивільне. Предметом діяльності суду в окремому провадженні є встановлення юридичних фактів або станів у суворо передбаченій процесуальній формі і за відсутності, як згадувалося вище, спору про право цивільне. Зміст правосуддя по цивільним справам характеризується формою реалізації судової влади в цивільному судочинстві. 

Враховуючи предмет дослідження, в даному підрозділі характеризуються наступні функції правосуддя в цивільному процесі: 1) розгляд і вирішення правових спорів у порядку цивільного судочинства (позовне провадження); 2) контроль і перегляд актів в системі цивільної юрисдикції (контрольна функція правосуддя); 3) розгляд цивільних справ у безспірному порядку; 4) застосування до порушників процесуального закону заходів процесуальної відповідальності; 5) тлумачення правових норм.

Відзначається, що необхідність виділення функцій правосуддя, які властиві органам судової влади різних юрисдикцій, визначається конституційним положенням про спеціалізацію органів судової влади. Виходячи з цього розрізняються функції конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального правосуддя і т. ін. (ст. 125 Конституції).

У підрозділі 1.2. «Перегляд судових рішень та судовий контроль у системі цивільної юрисдикції» досліджується контрольна функція судової влади в системі цивільної юрисдикції, яка здійснюється у формах інстанційного перегляду судових рішень і судового контролю за актами, діями чи бездіяльністю несудових органів цивільної юрисдикції судами першої інстанції. Наголошується, що основною формою реалізації контрольної функції органів судової влади в цивільному процесі виступає, перш за все, перегляд судових рішень судами вищестоящих інстанцій з метою контролю над дотриманням вимог законності та обґрунтованості зазначених правозастосовчих актів, для формування єдності судової практики поряд із дотриманням Україною взятих міжнародних зобов’язань.

Характеризуючи контрольну функцію правосуддя та її прояв у цивільному судочинстві, не можна не відзначити інституціоналізацію судової контрольної функції. Це означає, що за судовими рішеннями, які приймаються при реалізації правосуддя в порядку цивільного судочинства, існує контроль з боку судів апеляційної та касаційної інстанції.

У підрозділі 1.3. «Міжнародно-правові стандарти доступності правосуддя в цивільних справах і перегляд судових рішень» аналізуються європейські стандарти доступності правосуддя та особливості їх реалізації при інстанційному перегляді судових рішень.

Актуальність дослідження доступності правосуддя в аспекті перегляду судових актів обумовлюється також вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності розгляду справи компетентним і справедливим судом. Одним з елементів судового захисту в цілому є його доступність в окремих стадіях або провадженнях цивільного процесуального права. Поряд з цим слід мати на увазі, що перегляд судових рішень у структурі судового захисту прав людини не є обов’язковим з точки зору ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Визначається, що вказана Конвенція наявність форм судового перегляду та інституційну побудову судової влади відносить до компетенції національного законодавства. Європейські стандарти здійснення правосуддя передбачають існування можливості контролю за будь-яким рішенням нижчестоячого суду («суд першої інстанції») з боку вищестоящого суду («суд другої інстанції»). В разі доцільності будь-які виключення мають бути засновані на законі і відповідати загальним принципам справедливості.