РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВ І ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ У СФЕРІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ РОЗРАХУНКІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається ступінь її розробленості, мета, завдання та методи дослідження, висвітлюється зв’язок роботи з науковими програмами та планами, визначаються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, указуються конкретні форми їх апробації та впровадження в навчальний процес і практику досудового слідства.

Розділ 1 «Криміналістична характеристика шахрайств і пов’язаних із ними злочинів, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків» складається з п’яти підрозділів, що присвячені розгляду поняття та сутності зазначеного різновиду злочинів, а також елементів криміналістичної характеристики шахрайств і пов’язаних із ними злочинів, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків.

У підрозділі 1.1 «Поняття шахрайств, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків та їх співвідношення з іншими злочинами» аналізуються поняття «електронні банківські послуги», «платіжна картка», «реквізити платіжних карток». Зазначено, що електронні банківські послуги являють собою дії банку, спрямовані на удосконалення та реалізацію банківських операцій шляхом використання інформаційних систем. Установлено, що серед великої кількості операцій, які охоплюються цим поняттям, найбільшого криміногенного впливу на сьогодні зазнали електронні розрахункові операції. Зазначений різновид посягань автор пропонує називати шахрайствами, вчиненими у сфері функціонування електронних розрахунків, та розуміти під ними сукупність прийомів і засобів, які забезпечують можливість несанкціонованого доступу до банківських інформаційних ресурсів і технологій та дозволяють здійснити модифікацію банківської інформації з метою порушення відносин власності, що виражається в протиправному отриманні грошей, які зберігаються на банківських рахунках, і оберненні їх у свою власність або на користь інших осіб, шляхом використання електронно-обчислювальної техніки.

У підрозділі 1.2 «Обстановка, місце та час вчинення злочинів» зазначається, що поняттям «обстановка вчинення шахрайств і пов’язаних із ними злочинів у сфері функціонування електронних розрахунків» охоплюються речові, технічні, просторові, часові та соціально-психологічні обставини. Додатковими факторами обстановки можуть виступати: наявність і стан засобів захисту комп’ютерної інформації про електронні рахунки; дисципліна, що склалася на об’єкті; вимогливість з боку керівників щодо дотримання норм і правил інформаційної безпеки та експлуатації ЕОМ тощо.

Результати узагальнення та аналізу кримінальних справ дозволили автору виділити найбільш поширені місця вчинення зазначеного різновиду злочинів: кредитно-фінансові установи, робочі місця працівників підприємств, установ чи організацій; Інтернет-кафе; місця проживання злочинців; спеціально орендовані квартири. Якщо злочинне посягання здійснюється одночасно з декількох комп’ютерів, то кількість місць його вчинення відповідає кількості задіяних при цьому комп’ютерів.

При безпосередньому доступі до інформації про електронні рахунки злочини в більшості випадків (41 %) було вчинено в денний час, при опосередкованому доступі в більшості випадків (13 %) – у вечірній час.

У підрозділі 1.3 «Способи вчинення злочинів у сфері функціонування електронних розрахунків» зазначено, що такі злочинні дії характеризуються повноструктурною формою, тобто включають у себе способи їх підготовки, вчинення та приховання. При цьому суттєвого значення для розслідування набуває вивчення саме підготовчого етапу. У зв’язку із цим автором пропонується поділити способи вчинення злочинів, що мають місце у сфері функціонування електронних розрахунків, на дві групи:

а) отримання конфіденційних даних про реквізити справжніх платіжних карток – змова зі співробітниками торгових підприємств, через які здійснюються електронні трансакції; зламування клієнтської бази Інтернет-магазину; організація злочинцями фіктивних Інтернет-магазинів; емпіричне вираховування реквізитів платіжних карток; незаконне використання спеціальних технічних засобів, призначених для негласного отримання конфіденційної інформації;

б) використання отриманих реквізитів з метою вчинення злочинів – створення і використання «фірм-одноденок»; модифікація даних у комп’ютерній системі банку: навмисне створення уявлення про банківську помилку в системі управління базами даних; несанкціоноване встановлення на рахунок платіжної картки кредитного ліміту; несанкціоноване встановлення в системі спеціального статусу рахунку; використання реквізитів паралельної картки-двійника.

У підрозділі 1.4 «Особа злочинця» на основі узагальнення результатів вивчення кримінальних справ зроблено висновок, що злочини даного різновиду вчиняються чоловіками в шість разів частіше, ніж жінками. Вік злочинців коливається в межах від 14 до 45 років. Більшість суб’єктів таких злочинів мають вищу економічну, юридичну або технічну освіту. Нерідко злочинці озброєні спеціальними знаннями щодо відповідних фінансових, банківських та інформаційних технологій, мають доступ до банківських комп’ютерних систем.

Автором пропонується розглядати осіб, які вчиняють шахрайства і пов’язані з ними злочини у сфері функціонування електронних розрахунків, у вигляді двох класифікаційних груп: внутрішні користувачі (особи, які мають безпосередній доступ до інформації про електронні рахунки); зовнішні користувачі (до таких може належати будь-яка особа). Вивчення кримінальних справ довело, що внутрішніми користувачами вчиняється 79 % злочинів, а зовнішніми лише 21 %.

У підрозділі 1.5 «Типові сліди злочинів» виокремлено та докладно проаналізовано матеріальні, ідеальні та електронно-цифрові сліди шахрайств і пов’язаних із ними злочинів, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків.

На підставі аналізу практики розслідування зазначених злочинів автором визначено місця пошуку слідів, до яких віднесено: місця виявлення ознак злочинів; місця безпосереднього вчинення злочинних дій; місця приховання викраденого; місця готування засобів злочину.

Зроблено висновок, що більшість слідів таких злочинів виявляються у вигляді комп’ютерної інформації. Даний вид слідів автор пропонує називати електронно-цифровими слідами та розуміє під ними відомості (повідомлення, дані), зафіксовані на матеріальному носії та об’єктивно представлені у вигляді відображення інформації тимчасового ідентифікаційного характеру в автоматизованих інформаційних системах, що утворюються в комп’ютері в результаті електромагнітної взаємодії, пов’язаної з подією злочину. Зазначений вид слідів дисертант класифікує на наступні сліди: модифікації комп’ютерної інформації; знищення комп’ютерного запису в комп’ютері, а також інформації, що зберігається на магнітних та інших носіях; збійних ситуацій тощо.

Розділ 2 «Організація розслідування шахрайств і пов’язаних із ними злочинів, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків» складається з трьох підрозділів, де розглядаються питання аналізу та оцінювання первинних матеріалів про злочини, типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування, проблеми планування та взаємодії учасників розслідування.

У підрозділі 2.1 «Аналіз та оцінювання первинних матеріалів про злочини, вчинені у сфері функціонування електронних розрахунків» зазначається, що приводами до порушення кримінальних справ зазвичай є: заява про злочин від потерпілого – представника юридичної особи (29 %) або від фізичної особи (17 %); безпосереднє виявлення ознак злочину органом дізнання (39 %); безпосереднє виявлення ознак злочину слідчим або прокурором при розслідуванні злочинів інших видів (13 %); повідомлення в засобах масової інформації (2 %) тощо.

Щодо даної категорії злочинів порушенню кримінальної справи практично завжди (86 % випадків) передувала попередня перевірка матеріалів, які надійшли до правоохоронних органів. Така перевірка здійснюється за наступними напрямами: збір даних, що свідчать про вчинення незаконних операцій; встановлення причинного зв’язку між діями, які обумовлюють певний спосіб злочину, і його наслідками; визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної протиправними діями; збір і фіксація фактів, що свідчать про причетність певної особи до вчинених дій і злочинних наслідків.

У підрозділі 2.2 «Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування шахрайств і пов’язаних із ними злочинів, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків» на основі узагальнення емпіричних даних автором виокремлено дві групи слідчих ситуацій.

Першу групу становлять ситуації вчинення злочинів в умовах так званої «очевидності», коли вихідна інформація містить дані про конкретну особу, яка вчинила злочин. Такими є ситуації, коли: 1) виявлений факт вчинення злочину, способи його вчинення і приховання, встановлені свідки та матеріально фіксовані сліди; відомо, що злочин вчинений групою осіб, одна з яких затримана на місці злочину, решта – зникли з місця події; місцезнаходження частини викрадених грошових коштів відоме; 2) виявлений факт вчинення злочину, відомі способи його вчинення і приховання, установлені свідки та матеріально фіксовані сліди, установлена особа злочинця, але він зник з місця вчинення злочину, місцезнаходження викрадених грошових коштів невідоме; 3) виявлений факт вчинення злочину, відомі способи його вчинення і приховання, установлені свідки та матеріально фіксовані сліди, особи злочинців, але їхні дії завуальовані під законні фінансові операції, місцезнаходження викрадених грошових коштів або їхньої частини відоме.

До другої групи автор відносить ситуації вчинення злочинів в умовах «неочевидності», коли вихідна інформація не містить даних про незаконне заволодіння грошовими коштами конкретною особою. Такими є ситуації, коли: 1) виявлений факт вчинення злочину, інформація про спосіб його вчинення, особу правопорушника та місцезнаходження викрадених грошових коштів відсутня, свідки не встановлені, матеріально фіксовані сліди не виявлені; 2) виявлений факт вчинення злочину, є дані про спосіб його вчинення, установлені свідки, але немає матеріально фіксованих слідів та відомостей про особу злочинця.

За результатами проведеного дослідження, виходячи із зазначених типових слідчих ситуацій, автором запропоновано відповідні їм комплекси версій та алгоритми слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

У підрозділі 2.3 «Планування та організація взаємодії учасників розслідування злочинів, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків» автор доходить висновку, що, крім загального плану розслідування, який складає слідчий, оперативний працівник повинен готувати письмовий план дій, які необхідно виконати для вирішення поставлених завдань.

Доведено, що взаємодія між слідчим та працівниками оперативних підрозділів здійснюється в таких формах: спільне обговорення матеріалів про наявність ознак злочину; спільне проведення перевірки даних матеріалів; виконання окремих доручень слідчого; організація і проведення невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; спільне планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; спільне коригування складених планів; спільні виїзди до інших територіальних органів; виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів та вжиття заходів щодо їх усунення тощо.

Аргументується необхідність участі в розслідуванні таких спеціалістів: криміналістів, програмістів, системних аналітиків, спеціалістів із забезпечення безпеки комп’ютерних систем, з банківської справи, з ведення банківського обліку тощо.

Розділ 3 «Особливості тактики проведення окремих слідчих дій у справах про шахрайства і пов’язані з ними злочини, вчинені у сфері функціонування електронних розрахунків» складається з трьох підрозділів, де розглядається специфіка проведення допитів, оглядів місця події, обшуків, виїмок та особливості призначення окремих видів судових експертиз.

У підрозділі 3.1 «Особливості тактики проведення допитів» зазначено, що ця слідча дія має проводитися в такій послідовності: спочатку мають бути допитані потерпілі, потім свідки й уже в останню чергу особи, яких затримано за підозрою у вчиненні злочину. Така черговість обумовлена тим, що саме потерпілі можуть надати слідчому найповнішу інформацію про стан конкретних електронних рахунків.

У даному підрозділі визначено особливості допиту свідків, яких розподілено на групи залежно від джерела їх виявлення, а також відомостей, якими вони володіють та які можуть повідомити слідству: очевидці події; провайдери Інтернет-послуг; свідки, які встановлюються з показань підозрюваного; очевидці; працівники банківської установи тощо.

Наведено перелік питань, що мають бути з’ясовані під час допиту різних категорій осіб. Акцентується увага на необхідності залучення до участі в допиті відповідного спеціаліста за профілем з’ясовуваних обставин.