Реалізація органами досудового розслідування процесуальних повноважень

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається її зв’язок з науковими планами та програмами, мета й завдання, об’єкт, предмет, методологія дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок  здобувача, апробація результатів роботи, наводяться відомості  про публікації, структуру й обсяг  дисертації. 

Розділ 1. «Поняття та загальна характеристика процесуальних повноважень органів досудового розслідування» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто види органів досудового розслідування, систему та межі їх повноважень.

У підрозділі 1.1. «Види органів досудового розслідування та поняття їх процесуальних повноважень» розглядаються види органів розслідування, поняття їх процесуальних повноважень та система цих повноважень; поняття та нормативний зміст компетенції органів досудового розслідування,  досліджуються методи, структура та механізми правового регулювання процесуальної діяльності органів досудового розслідування.

Аналіз  різних наукових поглядів (О. П. Гуляев, Н. С. Карпов, О. М. Ларін, С. М. Стахівський, О. О. Чувільов) з урахуванням призначення, спрямованості та характеру процесуальної діяльності органів досудового розслідування особливості їх процесуального статусу в кримінальному процесі дає підстави для визначення видів органів досудового розслідування, характеристики їхньої компетенції, повноважень та механізму правового регулювання їх діяльності.

Автор виділяє державні органи та посадових осіб, які проводять досудове розслідування, та поділяє їх на види. По-перше, до структури  органу дізнання слід віднести керівника органу дізнання та оперативного співробітника органу дізнання, співробітника органу дізнання, який реалізує повноваження органу дізнання, – дізнавача.  Їх діяльність регламентується ст. ст. 101, 103, 104, 108 КПК України.  По-друге, органами досудового слідства, які розслідують кримінальну справу, є не тільки слідчий але й начальник слідчого відділу. Їх процесуальний статус регламентовано ст.ст. 102, 114, 114-1 КПК України. 

Автор вважає, що поняття «повноваження» та «компетенція» є близькими за змістом, але не тотожними.  Компетенція – це сукупність прав та обов’язків по вирішенню завдань та питань,  покладених законом  на відповідних посадових осіб та органи, які виконують конкретну процесуальну функцію за допомогою своїх професійний знань.

Повноваження, це процесуальні дії, які застосовуються посадовими особами державних органів під час кримінально-процесу­аль­ного провадження. Вони вирішують встановлені законодавством завдання віднесені до їх компетенції.  Повноваження – це комплексне поняття, яке об’єднує у собі як права, так і обов’язки, маючи вигляд «право-обов’язок». Процесуальні повноваження закріплюються у законі у вигляді процесуальних прав, але коли виникає ситуація, передбачена законом, це право трансформується в обов’язок та реалізується вже як обов’язок.

Повноваження поділяються на дві групи: а) повноваження імперативні, коли при виникненні фактичної ситуації, яка передбачена законом, посадова особа зобов’язана здійснити тільки одну конкретну процесуальну дію або постановити конкретне рішення, передбачені законом; б) повноваження диспозитивні, коли при виникненні фактичної ситуації, яка передбачена законом, посадова особа зобов’язана провести процесуальну дію або постановити процесуальне рішення, але процесуальний спосіб реалізації повноваження вона обирає самостійно. 

У підрозділі 1.2. «Система процесуальних повноважень  органів досудового розслідування» автор розглядає загальний, спеціальний та  конкретний правовий статус суб’єктів кримінального процесу, на підставі яких визначається система процесуальних повноважень  органів досудового розслідування.

Система процесуальних повноважень органів досудового розслідування  визначається в наступних групах. Перша група  охоплює повноваження щодо проведення перевірки матеріалів, оцінки фактичних даних та виявлення ознак злочину. Орган дізнання, слідчий складає постанову про порушення або відмову в порушенні  кримінальної справи. Процесуальні повноваження слідчого перераховуються у ч. 2  ст. 114 КПК України   та містять у собі  процесуальні рішення стосовно руху кримінальної справи, проведення процесуальних та слідчих дій.  Друга - повноваження щодо допуску до участі у  кримінальній справі фізичних та юридичних осіб, забезпечення гарантій прав і свобод осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. 

Розглядая статус суб’єктів кримінального процесу авто виділяє загальний статус, який  охоплює найбільш істотні риси цього складного поняття, характерні для будь-яких категорій, що підпадають під нього, а також установ і посадових осіб.  Спеціальний статус, який  мають керівник органу дізнання, оперативний співробітник органу дізнання, дізнавач,  слідчий, начальник слідчого відділу,  прокурор.  Конкретний статус містить у собі декілька ключових елементів. По-перше, державний орган повинен мати всі необхідні установчі ознаки. По-друге, вона повинна мати відповідну компетенцію та повноваження щодо порушення кримінальної справи та її провадження.

У підрозділі 1.3. «Межі процесуальної самостійності органів досудового розслідування у кримінальному судочинстві»  визначаються виходячи з завдань кримінального процесу, у відповідності до яких  орган дізнання, слідчий повинні вжити всіх необхідних заходів щодо всебічного, повного, об’єктивного дослідження обставин справи, виявити особу, що вчинила злочин, та встановити обставини, які викривають або виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.

Автор пропонує уточнити положення ст.ст. 22, 64 КПК України та закріпити у законі межі досудового розслідування. Положення цих статей мають встановити, що: орган дізнання порушує кримінальну справу, проводить дізнання, а слідчий проводить досудове слідство щодо  підозрюваного, підслідного та встановлює обставини та особу яка скоїла злочин до встановлення  істини у кримінальній справі та виключення всіх сумнівів у винності підслідного.

Межі повноважень органу дізнання слід  визначити наступним чином. До порушення кримінальної справи орган дізнання проводить оперативно-розшукові заходи, встановлює ознаки злочину або обставини, які виключають можливість провадження кримінальної справи, та складає постанову про порушення або відмову в порушенні кримінального провадження по ст. 6 ч. 2 КПК України. Після порушення кримінальної справи орган дізнання має повноваження, які визначаються ст. 103 КПК України, а саме проведення слідчих дій  та постанова процесуальних рішень у строки встановлені законом. Межі повноважень органа дізнання закінчуються передачею матеріалів кримінальної справи через прокурора слідчому.

Межі повноважень слідчого починаються з отримання матеріалів перевірки від органа дізнання або постанови про порушення кримінальної справи. Слідчий складає постанову про порушення кримінальної справи або постанову про прийняття кримінальної справи до свого провадження. Установлює певну особу, яка скоїла злочин, та складає постанову про притягнення її як підслідного. Межі повноважень слідчого закінчуються складанням обвинувального висновку та передачею матеріалів кримінальної справи через прокурора до суду.

Розділ 2.  «Реалізація повноважень органу дізнання у досудовому провадженні» складається з трьох підрозділів, у яких розглядається компетенція органу дізнання до порушення кримінальної справи,  повноваження дізнання після її порушення, взаємодія органу дізнання, слідчого, фахівця в ході проведення досудового слідства.

У підрозділі 2.1. «Компетенція та повноваження органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи» надається аналіз ознак компетенції органу дізнання від його повноважень на стадії порушення кримінальної справи.

Компетенція – це сукупність прав та обов’язків, які сформульовані у кримінально-процесуальному законодавстві та вирішуються органом дізнання під час виконання функції кримінального переслідування за допомогою своїх професійний знань.  

Орган дізнання у стадії порушення кримінальної справи згідно з його компетенцією має право: прийняти заяву про вчинення або приготування злочину, перевірити її. У випадку, якщо будуть встановлені ознаки злочину, орган дізнання повинен скласти постанову  про порушення кримінальної справи. Постанову про порушення кримінальної справи повинен складати тільки керівник органу дізнання.

Якщо ознаки злочину відсутні, орган дізнання складає постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. Таким чином  завдання, які йому поставлені кримінально – процесуальним законодавством, орган дізнання реалізує через свої повноваження, застосовуючи процесуальні засоби, якщо виникає фактична ситуація, передбачена законом.

Повноваження органу дізнання охоплюють проведення оперативно-розшукових, пошукових заходів, надання допомоги слідчому у разі проведення слідчих дій за кримінальною справою.

Повноваження органу дізнання під час проведення оперативно - розшукових заходів суттєво зачіпають права і свободи особи,  тому що оперативне супроводження здійснюється за межами кримінального процесу. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» не містить чіткого механізму передачі оперативних матеріалів від органу дізнання до слідчого. Автор встановлює механізм передачі оперативних матеріалів від органу дізнання до слідчого.

У підрозділі 2.2. «Реалізація повноважень органом дізнання у ході досудового розслідування» автор визначає вплив функцій органу дізнання на нормативний зміст його повноважень та механізм їх реалізації у кримінальному процесі.

Реалізація повноважень органом дізнання у ході досудового слідства встановлено у КПК України: прийняття заяви про злочин, порядок його розгляду, направлення заяви за належністю (ст. 97 КПК України); збирання фактичних даних (ст. 66 КПК), їх оцінка  як доказів (ст. 67 КПК України); повноваження  щодо затримання підозрюваного у вчиненні злочину (ст. 106 КПК України); порушення або відмова в порушенні кримінальної справи (ст.ст. 98, 99 КПК України).

Механізм реалізації повноважень органу дізнання під час досудового слідства передбачає складання постанови про порушення кримінальної справи або  відмову в її порушенні, проведенням процесуальних та слідчих дій за кримінальною справою, а також передачею матеріалів кримінальної справи  через прокурора слідчому.

Повноваження органа дізнання на стадії досудового слідства треба визначити через його функцію кримінального переслідування, яка охоплює встановлення обставин злочину, особи, яка скоїла злочин, проведення процесуальних та слідчих дій по закріпленню фактичних даних як доказів.

У підрозділі 2.3. «Взаємодія органу дізнання з іншими підрозділами в ході досудового слідства» розкриваються положення взаємодії як процесуальної форми реалізації процесуальних повноважень органу дізнання та слідчого, визначаються організаційні засади, взаємозв’язок, координація та механізм реалізації повноважень органа дізнання і  слідчого у складі слідчо-оперативної групи. 

У кримінальному процесі термін «координація»  точніше та повніше відображає види та форми взаємодії органа дізнання із слідчим. Координація роботи органу дізнання та слідчого охоплює всі рівні взаємодії і не  обмежується розслідуванням кримінальної справи. 

У проекті нового КПК України  міститься окрема стаття «створення спільних слідчо-оперативних груп», в якій використовуються терміни «взаємодія» та «координація», але зміст цих термінів не визначається. Аналіз проекту КПК дозволяє зробити висновок, що взаємодією є сама діяльність слідчо-оперативної групи, а координація – це  узгодження цієї діяльності між слідчим та співробітниками органу дізнання, які входять до складу слідчо-оперативної групи.

Аналіз взаємодії між органом дізнання податкової міліції та фінансовими органами дає підстави стверджувати, що цю діяльність у законодавстві не врегульовано, тому пропонується прийняти відомчі  розпорядження, які повинні регламентувати взаємодію між слідчим та фінансовими органами під час досудового розслідування.

Розділ 3. «Реалізація процесуальних повноваження слідчого на досудових стадіях кримінального процесу» складається з трьох підрозділів, у яких визначаються система, механізм  реалізації процесуальних повноважень слідчого під час провадження досудового слідства, здійснення прокурорського нагляду та судового контролю по забезпеченню процесуальних гарантій суб’єктів кримінального процесу на досудових стадіях.

У підрозділі 3.1. «Способи реалізації процесуальних повноважень слідчого у стадії порушення кримінальної справи» аналізуються процесуальні повноваження слідчого та пропонуються рекомендації та пропозиції щодо нормативно-правової регламентації статусу слідчого.

На стадії порушення кримінальної справи слідчій, отримавши матеріал від органу дізнання або прокурора, повинен перевірити фактичні дані, встановити обставини злочину, приводи та підстави для порушення кримінальної справи.

Спосіб реалізації повноважень на стадії порушення кримінальної справи охоплює процедурний порядок проведення перевірки. Процедуру перевірки матеріалу не врегульовано ні в законодавстві, ні відомчими нормативними актами. Автором розроблена теоретична модель проведення процедури перевірки.

Аналіз теорії та практики стадії порушення кримінальної справи (С. А. Альперт, О. П. Балашов, А. Я. Дубинський, О. Р. Михайленко) надає можливість виявити прогалини ст.ст. 94, 98 КПК України. Автором встановлюються та надаються практичні  рекомендації щодо вирішення процесуальних проблем стадії порушення кримінальної справи, коли слідчий не має підстав порушити кримінальну справу або відмовити в її порушенні. У цьому разі слідчий повинен відправити матеріал перевірки органу дізнання, зі своєю постановою про проведення додаткової перевірки.  Орган дізнання повинен додатково перевірити фактичні данні та постановити рішення згідно ст. ст. 97, 98, 99 КПК України.    

У підрозділі 3.2. «Система процесуальних повноважень слідчого та їх реалізація у стадії досудового розслідування» розкривається система процесуальних повноважень, яка містить у собі проведення процесуальних та слідчих дій з установлення обставин злочину, винної особи яка скоїла злочин, складання постанови про притягнення особи як підслідного; складання обвинувального висновку або постанови про закриття кримінальної справи, направлення кримінальної справи з обвинувальним висновком через прокурора до суду.

Система механізму реалізації процесуальних повноважень слідчого під час досудового слідства існує в наступних формах. Перша  випливає із закону і встановлює підстави провадження слідчих дій у кримінальній справі та підстави постанови процесуальних рішень. Друга – це юридичний факт (фактична ситуація), з яким закон пов’язує виникнення обов’язку у слідчого на складання постанови на проведення слідчих дій. 

Процесуальний статус обвинуваченого треба визначити як статус підслідного. Підслідний не вважається винним, доки його вина не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена обвинувальним вироком суду, який набрав законної чинності. Ці положення треба закріпити в ст. 132 КПК України.

У підрозділі 3.3. «Прокурорський нагляд за законністю реалізації процесуальних повноважень слідчим та органом дізнання» розкриваються процесуальні гарантії у кримінальному процесі та їх забезпечення формами прокурорського нагляду та контролю. 

Процесуальні повноваження прокурора слід поділити на наступні групи: процесуальні повноваження, спрямовані на ухвалення процесуальних рішень слідчого та органу дізнання – «згоден», «затверджую».  Процесуальні повноваження щодо надання органу дізнання, слідчому письмових вказівок про встановлення обставин злочину, проведення процесуальних та слідчих дій. Процесуальні повноваження щодо скасування незаконних процесуальних рішень органів досудового розслідування. Прокурор викриває порушення закону в діях органу дізнання та надає вказівку про усунення виявлених порушень.

Процесуальні повноваження по перевірки кримінальної справи з обвинувальним висновком. Прокурор затверджує обвинувальний висновок та надсилає кримінальну справу до суду, або  складає новий обвинувальний висновок. У разі виявлених порушень кримінально-процесуального закону прокурор повертає кримінальну справу для проведення додаткового розслідування.