ПРАВО ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ СЕЛА НА ЗЕМЛЮ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земля є важливим засобом забезпечення діяльності територіальних громад. Особливе значення земля має для ефективного функціонування територіальних громад сільських населених пунктів, в яких виступає не тільки об’єктом нерухомого майна, операційним базисом для розселення людей, а й важливим засобом формування життєвого середовища для сільського населення. Концепції адміністративно-територіальної та конституційної реформ, які планується здійснити в нашій країні найближчим часом, передбачають розширення прав територіальних громад, в тому числі й сільських, у вирішенні багатьох питань місцевого самоврядування. До них, безумовно, відносяться і питання здійснення прав територіальних громад села на землю.

На жаль, законодавча політика України щодо забезпечення прав територіальних громад сіл на землю не відзначається стабільністю. Якщо, наприклад, протягом 1992–2001 років сільські ради мали право розпоряджатися не лише землями в межах сіл, а й за їх межами, то з введенням в дію з 1 січня 2002 року Земельного кодексу України повноваження сільських рад обмежені лише землями сільських населених пунктів. Разом з тим, якість сільського способу життя значною мірою залежить від того, чи має територіальна громада села правові можливості щодо здійснення впливу на характер використання земельних масивів навколо сіл. Крім того, до цього часу основним суб’єктом у здійсненні прав на землі сіл на практиці є сільські ради, які в більшості випадків діють як представники державної влади, а не як представники сільських територіальних громад, що негативно позначається на реалізації прав та законних інтересів останніх у сфері використання земель.

Науково-теоретичною базою дослідження і обґрунтування висновків є праці українських вчених у галузі земельного права, зокрема: В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, О. Г. Бондара, Д. В. Бусуйок, М. Я. Ващишин, О. А. Вівчаренко, М. В. Воскобійник, А. П. Гетьмана, С. В. Гринька, В. К. Гуревського, О. І. Заєць, Л. П. Заставської, О. В. Єлісєєвої, І. І. Каракаша, Т. О. Коваленко, В. В. Костицького, П. Ф. Кулинича, Н. Р. Малишевої, А. М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, О. М. Пащенка, К. П. Пейчева, О. О. Погрібного, В. І. Семчика, Н. І. Титової, В. І. Федоровича, С. І. Хом’яченко, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та інших. При проведенні даного дослідження використані й наукові праці зарубіжних науковців у галузі земельного права, перш за все: Г. О. Аксеньонка, В. П. Балезіна, С. О. Боголюбова, Г. Є. Бистрова, Б. В. Єрофєєвої, І. О. Іконицької, М. І. Козиря, М. І. Краснова, О. І. Крассова, М. В. Попова, А. М. Турубінера та інших.

Слід відмітити, що проблема здійснення прав сільських територіальних громад на землю є малодослідженою. Останнім часом увагу науковців почали привертати питання виникнення права комунальної власності на землю, що, безперечно, є важливим. Однак зазначені правові аспекти не охоплюють весь комплекс правових проблем, пов’язаних з набуттям та здійсненням територіальними громадами прав на землю. Все вищенаведене свідчить про актуальність проведеного дослідження права територіальної громади села на землю.