НЕПРЯМІ МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРЕЗУМПЦІЇ У ГАЛУЗЕВОМУ ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; розкрито її зв’язок з науковими програмами, планами і темами; визначено мету та завдання дослідження, а також його теоретичну й емпіричну базу; сформульовано основні положення, які виносяться на захист; вказано практичне значення одержаних результатів та наведено дані щодо їх апробації.

У Розділі 1 «Теоретичні та методологічні основи дослідження» проаналізовано основні наукові підходи до проблематики дисертаційної роботи; проаналізовано джерельну базу, що була використана при написанні дисертації; опрацьовано методологічний інструментарій, необхідний для повного й адекватного висвітлення вибраної теми.

У підрозділі 1.1. «Аналіз джерел за темою дослідження» зазначається, що загальнотеоретична проблема існування непрямих матеріально-правових презумпцій певною мірою висвітлена у науковій літературі. Проте, стан розробки даної теми не можна назвати задовільним.

Окремі аспекти існування презумпцій у праві висвітлено у роботах вчених лише у площині дослідження правових норм, юридичної техніки тощо. Однак опрацювання наукової літератури, яка стосується тематики роботи, доводять, що на даний момент в юридичній науці практично залишається недослідженою логічна структура непрямих матеріально-правових презумпцій та механізм їхньої дії. Відсутній системний аналіз непрямих матеріально-правових презумпцій і у галузевому правовому регулюванні. У дослідженнях науковців незначна увага приділена окремим правовим презумпціям які, на жаль, не розглядаються у системному зв’язку з презумпціями тієї чи іншої галузі права.

Загалом, аналіз наукової літератури, яка стосується тематики дисертації, доводить, що на даний момент в юридичній науці відсутній узагальнений теоретико-правовий підхід до розуміння непрямих матеріально-правових презумпцій у галузевому правовому регулюванні суспільних відносин.

У підрозділі 1.2. «Методологічні аспекти наукового дослідження теми» визначено методи, якими доцільно керуватися для виконання мети і завдань дисертації. Специфіка теми зумовила вибір системи філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів. Враховуючи, що непрямі матеріально-правові презумпції є особливим та складним предметом дослідження, істинність результатів їх наукової розвідки не може бути забезпечена шляхом застосування одного чи кількох методів, а лише за допомогою цілої системи методів, що дозволило врахувати у процесі дослідження різнобічні аспекти непрямих матеріально-правових презумпцій, всесторонньому розкриттю сутності досліджуваного явища та досягненню мети дослідження.

Розділ 2 «Поняття та характеристика непрямих матеріально-правових презумпцій» складається з п’яти підрозділів. У ньому акцентовано увагу на історії розвитку теорії правової презумпції, загальнотеоретичній характеристиці та класифікації окремих видів юридичних презумпцій, понятті та ознаках непрямих матеріально-правових презумпцій, їх порівнянні з іншими, схожими правовими категоріями.

У підрозділі 2.1. «Історичні аспекти розвитку теорії правової презумпції» йдеться про те, що поняття презумпції було запроваджене у римську юриспруденцію періоду Пізньої Республіки завдяки впливу грецької риторики. За римською класифікацією, що була єдиною у всій Європі до кінця ХVШ століття, презумпції поділялися на незаперечні, заперечні та такі, що не могли бути самостійним доказом для суду, а тому потребували додаткових доказів. Сучасна теорія презумпцій сформувалася на початку ХІХ століття, коли набула переосмислення роль презумпцій у сфері правового регулювання. На сьогодні відкинуто помилкове судження про тотожність презумпції та непрямого доказу, адже презумпції є цілком самостійною категорією. Необхідність застосування презумпцій у праві пояснюється наявністю у них праворегулюючих властивостей, оскільки їхнє застосування сприяє стабільності, пришвидшенню та спрощенню процесу правового регулювання.

У підрозділі 2.2. «Поняття та загальнотеоретична характеристика правових презумпцій» акцентовано увагу на тому, що правові презумпції, як важливий регулюючий правовий потенціал, на сьогодні, на жаль, ще недостатньо досліджені правовою наукою. Зокрема, набувають актуальності питання щодо правових презумпцій у сфері правотворення та правозастосування.

Під презумпцією пропоновано розуміти, прямо чи опосередковано, закріплене в нормі права індуктивно-ймовірне припущення, засноване на статичному зв’язку презюмованого факту з фактом дійсно існуючим, щодо обставин, котрі мають правове значення та спричиняють настання правових наслідків у вигляді необхідності його застосування, за умови, що не буде доведено наявності протилежного.

Правова презумпція має змістовну завершеність і є способом встановлення або регулювання суспільних відносин, а тому займає важливе місце в матеріальному та процесуальному праві.

У підрозділі 2.3. «Класифікація та характеристика окремих видів правових презумпцій» зроблено висновок, що класифікація, яка застосовується у теорії правових презумпцій, є способом пізнання досліджуваного правового явища і логічним процесом віднесення презумпції до певного виду за відповідною підставою.

На підставі сфери дії правових презумпцій і відповідно до внутрішньої системи права, основним елементом якої є галузь права, правові презумпції поділяються на загально-правові, галузеві і міжгалузеві. Особливе значення у правотворчій та правозастосовній діяльності має класифікація презумпцій на прямі і непрямі, матеріальні та процесуальні.

Непрямі презумпції мають прихований характер, тому для їх дослідження і формулювання їхнього змісту потрібен ґрунтовніший аналіз норм права. Саме складність дослідження непрямих презумпцій зумовлює відсутність наукових праць, що спрямовані на комплексний аналіз особливостей непрямих презумпцій.

Для здійсненого наукового дослідження класифікація презумпцій на прямі й непрямі має важливе значення, оскільки дозволяє звузити його предмет до певного виду презумпцій.

У підрозділі 2.4. «Поняття та ознаки непрямих матеріально-правових презумпцій» проведено характеристику непрямих матеріально-правових презумпцій. Цей вид презумпцій виділено у результаті застосування двох основних критеріїв класифікації презумпцій. Класифікація презумпцій на прямі і непрямі здійснюється за критерієм форми вираження (закріплення) презумпцій у нормах права, а класифікація презумпцій на матеріальні та процесуальні ґрунтується на класифікації правових норм, що закріплюють презумпції. Враховуючи те, що непрямі матеріально-правові презумпції є предметом наукового дослідження, у цьому підрозділі сформульовано поняття «непряма матеріально-правова презумпція» – це припущення з високим ступенем ймовірності про наявність чи відсутність певного факту, що ґрунтується на закономірності зв’язків між подібними передбачуваними та наявними фактами, підтверджене правозастосовною практикою, досвідом, що породжує виникнення певних правових наслідків, яке прямо не закріплене в нормах права, однак, випливає з їх змісту, та виконує матеріально-правову функцію, яка полягає у первинній регламентації поведінки суб’єктів суспільних відносин. Окреслено основні ознаки непрямих матеріально-правових презумпцій та подано їх узагальнену характеристику. Визначено, що непрямим матеріально-правовим презумпціям, як одному із видів правових презумпцій, притаманні і загальні ознаки правових презумпцій, і спеціальні ознаки, які вказують на спосіб їхнього вираження в нормах права та функціональне призначення у правовому регулюванні.

У підрозділі 2.5. «Порівняльна характеристика непрямих матеріально-правових презумпцій та інших правових явищ» акцентовано, що недостатнє вивчення непрямих матеріально-правових презумпцій, неправильне розуміння їхньої сутності призводить до неприпустимої підміни їх іншими правовими категоріями. У зв’язку з цим виникла необхідність з’ясувати спільні та відмінні риси непрямих матеріально-правових презумпцій з подібними категоріями і явищами, зокрема з фікціями, аксіомами, гіпотезами, версіями, загальновідомими фактами, непрямими доказами, преюдиціями тощо. Таке порівняння дало змогу визначити характерні риси непрямих матеріально-правових презумпцій та особливості їх імплементації у різних галузях правового регулювання.

У Розділі 3 «Непрямі матеріально-правові презумпції окремих галузей права України», що складається з трьох підрозділів, досліджується реалізація непрямих матеріально-правових презумпцій у галузевому правовому регулюванні.

У підрозділі 3.1. «Непрямі матеріально-правові презумпції у конституційному праві України» подано характеристику непрямих матеріально-правових презумпцій у правовому регулюванні конституційних відносин, адже їхнє значення у цій галузі права є настільки важливим, що навіть окремі принципи конституційного права беруть свій початок саме з правових презумпцій. Зокрема, такі непрямі презумпції, як знання закону, істинності судового рішення стали основою для формування відповідних конституційних принципів права. Доведено, що правові презумпції, закріплені в нормах конституційного права, є найважливішими, з-поміж яких варто виділити непрямі презумпції невід’ємності прав та свобод людини, недопустимості обмеження невідчужуваних прав і свобод, невизнання зворотної дії закону, що погіршує становище особи, презумпцію добросовісності особи. Підтверджено, що основою для формулювання переважної більшості непрямих конституційно-правових презумпцій є конституційні принципи.

Характерним для конституційного права є те, що більшість презумпцій цієї галузі є непрямими.

У підрозділі 3.2. «Непрямі матеріально-правові презумпції у цивільному праві України» доведено, що саме за допомогою презумпцій забезпечується визначеність правового статусу учасників цивільних правовідносин. Обґрунтовано, що вагоме значення для належного функціонування системи цивільних правовідносин має законодавче закріплення та застосування непрямих матеріально-правових презумпцій справедливості, добросовісності та розумності. Означені презумпції втілюють та забезпечують реалізацію відповідних основоположних принципів цивільного права. Аргументовано, що до основних непрямих матеріально-правових презумпцій цивільного права належить презумпція вини. У зв’язку з цим обґрунтовано доцільність її закріплення в окремій статті Цивільного кодексу України з відповідною назвою.

Обґрунтовано наявність у цивільному праві України непрямої матеріально-правової презумпції спільної сумісної власності майна подружжя, існування якої деякими вченими заперечується.

У підрозділі 3.3. «Непрямі матеріально-правові презумпції у кримінальному праві України» акцентовано увагу на тому, що кримінально-процесуальне право є похідним від права матеріального. Тому, за своїм походженням та змістом, значна частина непрямих презумпцій, що застосовуються у процесі доказування є, насамперед, матеріальними, а нормами процесуального права лише визначається їх процесуальний аспект та правовий механізм застосування. Обґрунтовано, що різницю між процесуальною та матеріальною презумпціями необхідно вбачати у розподілі ролей (позицій) – у тому, що факти, які презюмуються в матеріальному праві, не підлягають доказуванню в процесі. Наявність кримінально-процесуального аспекту презумпцій не заперечує їхньої кримінально-правової, матеріальної природи. Визначено, що за допомогою непрямих кримінально-правових презумпцій досягається декілька цілей у кримінально-правовому регулюванні: 1) забезпечується узгодженість норм кримінального права з нормами інших галузей права; 2) досягається стабільність кримінально-правової норми; 3) забезпечується обґрунтована юридична стислість; 4) обмежується застосування зайвих засобів кримінально-правового впливу.