ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. З прийняттям нової Конституції України з’явилися потужні підвалини розбудови демократичного правового громадянського суспільства, що зумовило одночасне проведення принципово нової, самостійної пенітенціарної політики у сфері виконання і відбування покарань. Створення в країні нової Державної пенітенціарної служби та забезпечення її діяльності законодавчою та іншою нормативно-правовою базою дозволить оптимізувати органи і установи виконання кримінальних покарань до сучасних міжнародних стандартів поводження із засудженими. Прийняття низки законодавчих та галузевих нормативних актів, що регламентують діяльність установ виконання покарань, повинно позитивно вплинути на процес діяльності арештних будинків як суб’єкта виконання покарання у виді арешту. За офіційними даними Державної пенітенціарної служби України, за останні п’ять років простежується тенденція нестабільності призначення і відбування покарання у виді арешту. Зокрема, на 1.07.2006 р. в арештних домах відбувало даний вид покарання 327 осіб, 1.01.2007 р. – 323 особи, 1.07.2007 р. – 335 осіб, 1.07.2008 р. – 383 особи, 1.01.2009 р. – 725 осіб, 1.07.2009 р. – 697 осіб, – 1.01.2010 р. – 932 особи, 1.07.2010 р. – 1053 особи, а 1.01.2011р. – 918 осіб.
За таких умов для науки першочерговим завданням постає питання кримінально-виконавчої характеристики виконання і відбування покарання у виді арешту в Україні. Ця проблематика не стала предметом спеціальних монографічних досліджень у галузевому значенні, науковцями ще не вироблено теоретично обґрунтовані рекомендації, спрямовані на формування й удосконалення кримінально-виконавчого законодавства у цій сфері.
Вищевикладене, а також необхідність комплексного підходу до системи покарань в умовах інтеграції Української держави до світового співтовариства свідчать про актуальність теми даного дослідження, зумовлюють його не тільки наукову, але й практичну значущість.
Питання законодавчого визначення і практичного застосування такого виду покарання як арешт, а також загальні проблеми вчення про покарання, що безпосередньо стосуються і арешту, досліджувалися в роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких праці П.П. Андрушка, Л. В. Багрія-Шахматова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В. А. Бадири, І. Г. Богатирьова, І. В. Вартилецької, М. Г. Вербенського, В. К. Грищука, О. М. Джужи, Т. А. Денисової, О. Г. Колба, В. О. Корчинського, В. М. Кудрявцева, С. Г. Келіна, М. І. Мельника, А. С. Мацко, В. О. Меркулової, В. О. Навроцького, В. Г. Павленка, В. І. Рудніка, А. Х. Степанюка, В. М. Трубникова, Б. М. Телефанко, О. В. Ткачової, П. Л. Фріса, О. Г. Фролової, С. Я. Фаренюка, С. В. Черкасова, Н. П. Черненок, С. І. Халимона, Д. С. Шияна, Ю. В. Шинкарьова, І. С. Яковець, С. С. Яценка та ін.
У сучасній українській кримінально-правовій та кримінологічній науці деякі питання покарання у виді арешту були предметом дисертаційного дослідження С. В. Черкасова "Кримінологічна концепція альтернативних мір покарання" (2006 р.), Ю. В. Шинкарьова "Арешт як вид кримінального покарання та особливості правового регулювання його виконання та вибування" (2007 р.). Науковий внесок цих учених у розробку даного виду покарання є досить вагомий, він суттєво збагатив кримінальну та кримінологічну науку, має значну прикладну цінність. Однак, їхні праці стосувалися лише окремих питань теорії кримінального права і науки кримінології. Детальний аналіз вищезазначених досліджень дозволив висвітлити як ті аспекти, котрі були вченими досліджені, так і ті, які потребують подальшого дослідження та певного удосконалення.
На сучасному етапі державотворення залишається значне коло питань щодо кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді арешту, а від ступеня наукової розробленості відповідних проблем значною мірою залежить і адекватність законодавчого визначення даного виду покарання та ефективність його практичного виконання. Це викликає потребу теоретичної розробки таких питань, як: поняття, виконання і відбування покарання у виді арешту, характеристика осіб, які відбувають покарання у виді арешту, впровадження зарубіжного досвіду в роботу арештних домів України.
Необхідність кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді арешту для подальшого розвитку кримінально-виконавчого права та вдосконалення законодавства у сфері функціонування Державної пенітенціарної служби взагалі, і виконання та відбування покарання у виді арешту зокрема, обумовлюють актуальність обраної теми дисертації, засвідчують її особливий науковий інтерес.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах та відповідно до положень Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767); пріоритетних напрямків наукових досліджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (ДДУВС) на 2008-2010 роки (п. 3.3.4); Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р.); Концепції Державної програми розвитку Державної пенітенціарної служби України (схвалена Указом Президента України від 10.12.2010 р. № 401/2008); тематики пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів і установ виконання покарань на період 2001-2015 рр. (затверджені Науково-методичною радою ДПС України 15.11.2010 р.).
Тема дисертації обговорена й схвалена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 24 квітня 2008 р.) та уточнена на засіданні Вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол № 5 від 24 січня 2011 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка на основі комплексного аналізу кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді арешту науково-обґрунтованих положень і рекомендацій, спрямованих на удосконалення законодавства та практики його застосування, розроблення пропозицій щодо підвищення ефективності каяття, виправлення і ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виді арешту.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- дослідити витоки становлення і розвитку сучасної наукової розробки порушеної проблеми в кримінально-виконавчій науці;
- розкрити поняття та зміст покарання у виді арешту в контексті кримінально-правової і кримінально-виконавчої характеристики;
- проаналізувати порядок і умови виконання покарання у виді арешту в межах кримінально-виконавчої характеристики;
- охарактеризувати суб'єкти виконання покарання у виді арешту;
- здійснити порівняльний аналіз виконання і відбування покарання у виді арешту у зарубіжних країнах;
- надати розгорнуту кримінально-виконавчу характеристику відбування засудженими покарання у виді арешту;
- розкрити правовий статус засуджених до покарання у виді арешту і проблеми його забезпечення;
- охарактеризувати режим як основний засіб виправлення і ресоціалізації засуджених до покарання у виді арешту;
- розробити та сформулювати конкретні теоретичні і практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення виконання та відбування покарання у виді арешту.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі виконання і відбування покарання у виді арешту.
Предметом дослідження є кримінально-виконавча характеристика покарання у виді арешту.
Методи дослідження обрані з урахуванням теми, мети й завдань. Методологічну основу дослідження становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. Для реалізації завдань дослідження у роботі було використано такі методи пізнання соціально-правових явищ і процесів: діалектичний метод, що дав змогу розглянути питання кримінально-виконавчої характеристики через призму тісного взаємозв’язку, взаємодії та взаємозумовленості виконання і відбування покарання у виді арешту; за допомогою історико-правового методу здійснено ґрунтовний ретроспективний аналіз кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді арешту (підрозділи 1.1, 1.2); застосування формально-логічного методу дозволило використати його як універсальний спосіб аргументування (підрозділ 3.3); порівняльно-правовий метод надав можливість зіставити національне законодавство про арешт з відповідними нормами законодавства інших держав (підрозділ 2.3); формально-юридичний метод дозволив провести аналіз норм чинного кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та виявити властиві йому переваги й недоліки та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання застосування покарання у виді арешту (підрозділи 1.3, 3.2); соціологічний і статистичний методи надали можливість проаналізувати правозастосовну практику виконання і відбування покарання у виді арешту, здійснити обробку офіційної державної і власноручно сформованої статистичної інформації як одного з джерел надходження відомостей про предмет дослідження (підрозділ 3.1).
Нормативно-правову основу дослідження склали Конституція України, міжнародно-правові акти, національне законодавство, а також підзаконні нормативні акти, що регулюють відносини у сфері виконання і відбування покарання.
Емпіричну базу дослідження становлять: результати вивчення 312 особових справ засуджених до покарання у виді арешту; узагальнені опитування 465 працівників установ, де виконується даний вид покарання, результати анкетування 628 осіб, які відбувають даний вид кримінального покарання у семи областях України (Київська, Дніпропетровська, Одеська, Сумська, Хмельницька, Чернігівська, Черкаська), що становить 40 % від загальної кількості цих засуджених, а також статистичні відомості Державної пенітенціарної служби України щодо кількості засуджених за 2005-2011 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді арешту. У роботі сформульовано низку наукових положень та висновків, які є новими в теоретичному аспекті й важливими для практики. Зокрема, наукова новизна полягає в тому, що:
вперше:
- обґрунтовано необхідність змін у класифікації покарань у Кримінально-виконавчому кодексі України, зокрема, покарання у виді арешту запропоновано ввести до третього розділу «Покарання у виді позбавлення волі» за ознакою ізоляції від суспільства;
- сформульовано поняття «арештний дім», як специфічної установи з особливим статусом виконання і відбування покарання у виді арешту в умовах суворої ізоляції, з режимом підвищеної безпеки;
- здійснено порівняльний аналіз зарубіжного досвіду виконання покарання у виді арешту, на основі чого зроблено висновок про його можливість використання в Україні, зокрема, в частині розширення можливості спілкування із сім’єю та близькими родичами; надання засудженим особам короткострокових виїздів за межі арештного дому тощо;
- запропоновано, з урахуванням уточнення чинних та запровадження нових кримінально-правових ознак, нову редакцію ч. 1 ст. 50 КК України, а також доповнити наступні статті КВК України: ч. 4 ст. 50; ч. 4, 6 ст. 51; ч. 3 ст. 53; ч. 1 ст. 54;
удосконалено:
- поняття «кримінально-виконавча характеристика покарання у виді арешту». Зокрема, на підставі критичного аналізу наявних у кримінально-виконавчій науці визначень доведено, що кримінально-виконавча характеристика покарання у виді арешту представляє собою науково-обґрунтовану, базовану на кримінально-виконавчому законодавстві систему складових елементів, які передбачають механізм реалізації персоналом арештного дому засобів виправлення і ресоціалізації засуджених та запобігання вчинення ними повторних злочинів;
- норми чинного законодавства України, зокрема, що стосуються місця відбування покарання у виді арешту (ч. 1 ст. 50 КВК України), а саме визначено, що покарання у виді арешту засуджені відбувають у суворих умовах, що має нетривалий строк, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці – на гауптвахтах. Таке визначення ґрунтується на підставі ступеня суспільної небезпеки досліджених автором складів злочинів, за які судом було призначено покарання у виді арешту;
дістало подальшого розвитку:
- аргументація щодо введення в систему покарань нового виду – арешту як позитивного кроку законодавця, що дасть змогу гуманізувати і розширити сфери покарань, які зменшують навантаження покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;
- низка ключових елементів правового статусу засуджених до покарання у виді арешту, зокрема: каяття, виправлення і ресоціалізація, особиста безпека;
- надання пропозицій щодо необхідності розробки практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення виконання і відбування покарання у виді арешту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в різних сферах діяльності, зокрема у:
- правотворчій діяльності – висновки та пропозиції, сформульовані у дисертації, можуть бути використані як вихідні положення при підготовці галузевих нормативно-правових актів ДКВС України та розробці загальнодержавних регіональних програм;
- практичній діяльності – для розробки і впровадження у практику установ виконання покарання у виді арешту методичних рекомендацій (Акт впровадження Управління ДКВС України у Черкаській області від 27.04.2010 р.);
- навчально-методичній роботі – при проведенні занять, підготовці навчальних посібників і методичних рекомендацій з дисциплін кримінального та кримінально-виконавчого права (Акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 7.09.2010 р.).
- науково-дослідній діяльності – сформульовані та викладені положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки кримінального, кримінально-виконавчого права, а також для проведення подальших досліджень у цьому напрямку (Акт впровадження ДДУВС від 23.02.2011).
Апробація результатів дисертації. Висновки, положення, пропозиції й рекомендації, сформульовані у дослідженні, обговорювалися на кафедрі кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ і впроваджені в навчальний процес шляхом їх використання при розробці лекційних курсів та робочих навчальних програм з дисциплін кримінального та кримінально-виконавчого права. Основні результати дослідження були оприлюднені та доповідалися на міжнародних й всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: «Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), «Наука-2009: теоретичні та прикладні дослідження» (м. Черкаси, 2009), «Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні» (м. Бровари, 2010), «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах (м. Запоріжжя, 2010 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано чотири статті у виданнях, затверджених ВАК України як фахові з юридичних наук, 3 тези доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з яких: основний текст – 194 сторінки, додатки – 19 сторінок, список використаних джерел складається зі 181 найменування і викладений на 19 сторінках.
| 
