ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА В ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Завдання реформування кримінально-процесуального законодавства й оновлення законодавства про прокуратуру важливо пов’язати з діяльністю прокуратури щодо вирішення найважливіших проблемних питань забезпечення ґарантій прав і свобод людини й громадянина у сфері кримінального судочинства України. Одним з першочергових завдань слід вважати забезпечення прав і законних інтересів обвинуваченого та потерпілого в досудових стадіях кримінального судочинства. За своїм характером прокуратура в демократичній правовій державі повинна захищати та відновлювати права особи в будь-якій сфері, у якій вона задіяна. Таким чином, забезпечення прав і свобод людини й громадянина є важливою складовою в діяльності прокуратури України.

Концепція участі прокуратури в забезпеченні прав і свобод людини й громадянина відповідає найвищим міжнародним стандартам. На сьогодні законодавство України містить необхідні норми, згідно з якими на прокурора покладено обов’язок повною мірою забезпечувати права обвинуваченого та потерпілого, але цю діяльність детально не реґламентовано, її напрямки, форми й способи не конкретизовано, що, з одного боку, обмежує правомірні можливості захисту їх прав, а з іншого – стримує правозахисний потенціал прокуратури у сфері кримінального судочинства.

Аналогічні прогалини спостерігаються й на рівні теоретичного розроблення проблеми. Незважаючи на зростання наукового інтересу до вивчення цієї проблематики не лише в традиційній площині кримінального процесу, але й у кримінальному, конституційному праві та кримінології, дослідники проблем організації діяльності прокуратури України ще досить мало приділяють увагу питанню ролі прокурора в забезпеченні прав обвинуваченого й особливо потерпілого.

У зв'язку із цим постає необхідність комплексного теоретичного дослідження вищезазначених питань і розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення правових та організаційних основ діяльності прокурора із забезпечення прав і свобод людини й громадянина в кримінальному процесі.

Під час написання роботи брався до уваги ступінь дослідженості інституту участі прокурора в кримінальному судочинстві. При цьому враховувався вагомий внесок у розвиток його теоретичних основ таких учених, як Д.М. Бакаєв, В.І. Басков, С.Г. Березовська, О.Д. Берензон, Ю.М. Грошевий, В.К. Звірбуль, В.С. Зелененький, П.М. Каркач, Б.В. Коробейников, О.Ф. Козлов, В.Д. Ломовський, І.С. Марочкін, О.Р. Михайленко, Л.А. Нор, Ю.С. ІІолянський, В.М. Савицький, О.П. Сафонов, К.Ф. Скворцов, В.Я. Тацій та ін.

Функції прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють дізнання та досудове слідство, приділяють увагу такі науковці України: В.Г. Гончаренко, В.Т. Вернидубов В.В. Долежан, М.В. Косюта, Г.К. Кожевников, М.Й Курочка, В.Т. Маляренко, І.С. Мичко, Д.П. Письменний, Г.П. Середа та інші.

У сучасних умовах теорія захисту прав обвинуваченого та потерпілого на стадії досудового слідства набула подальшого розвитку в працях таких вітчизняних учених, як: Л.М. Давиденко, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, Г.К. Кожевніков, І.М. Козьяков, М.В. Косюта, М.І. Мичко, В.Т. Нор, М.В. Руденко та деякі інші.

Разом з тим, наукові дослідження більшості із зазначених правознавців проводилися на підставі раніше чинного законодавства, незважаючи на реалії сьогодення, тенденції реформування кримінального судочинства з урахуванням взятих на себе Україною обов’язків перед Радою Європи.

Водночас останніми роками в Україні не проводилися комплексні дослідження питань забезпечення прав юридичних і фізичних осіб на досудовому слідстві засобами прокурорського нагляду, не створений відповідний понятійний апарат, не розроблялося методичне супроводження прокурорської діяльності на досудовому слідстві.

Багато питань, пов'язаних із цією проблематикою, і сьогодні залишаються дискусійними, вирішуються як у теорії, так і практиці по-різному і, на думку дисертанта, не завжди правильно.

Не можна вважати цілком завершеним і нормативне вреґулювання цих питань у законодавстві України. Тому вважаємо за необхідне напрацювати відповідні рекомендації щодо ефективного використання існуючих правових норм, теоретичного розроблення й оновлення положень, пов'язаних з прокурорським наглядом за додержанням законів при проведенні досудового слідства.

Актуальність проблеми зумовлена також необхідністю проведення відповідних науково-теоретичних досліджень правового становища прокурора як суб'єкта кримінального процесу, який здійснює нагляд за додержанням законів у світлі виконання норм кримінального процесу.

Усі ці обставини й зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 р. «Про захист прав людини та основоположних свобод» та планів науково-дослідної роботи кафедри кримінального процесу та судочинства Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка в межах державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду та правоохоронних органів». Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою ЛДУВС (протокол № 18 від 14.05.2008).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень, спрямованих на вдосконалення правового статусу прокурорів на досудових стадіях процесу, а також на обґрунтування комплексу пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування.

Для досягнення цієї мети ставилися такі основні завдання:

- розкрити сутність функцій прокурора в кримінальному процесі при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства;

- визначити зміст повноважень прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, а також застосуванні актів прокурорського реаґування;

- висвітлити закономірності організації роботи прокурора щодо здійснення нагляду за законністю порушення кримінальної справи, притягнення особи як обвинуваченого та затримання і взяття її під варту;

- визначити роль прокурора в забезпеченні прав і законних інтересів потерпілого на стадії досудового слідства;

- дослідити співвідношення прокурорського нагляду та судового контролю на досудових стадіях кримінального судочинства;

- сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке реґламентує процесуальні повноваження прокурора в кримінальному процесі, зокрема на досудових стадіях.

Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають і розвиваються у зв’язку з реалізацією процесуальних повноважень прокурора на досудових стадіях кримінального судочинства.

Предметом дослідження є процесуальні повноваження прокурора в ході здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні дізнання та досудового слідства.

Методи дослідження було обрано, виходячи з поставлених у роботі мети й завдань та з урахуванням об'єкта й предмета дослідження. У дисертації використано діалектичний метод наукового пізнання реально існуючих явищ та їх зв'язку з практичною діяльністю прокуратури в галузі кримінального судочинства. У межах цього методу застосовувалися системно-структурний підхід, функціональний, порівняльно-правовий, історико-правовий, статистичний, логіко-юридичний, соціологічний та інші методи.

Одне з ключових місць посідає системно-структурний аналіз, який дозволяє показати побудову та зміст прокурорського нагляду за додержанням законів на стадії досудового розслідування кримінальної справи, а також обґрунтувати його завдання, форми й методи реалізації. Метод функціонального аналізу сприяв формуванню уявлення про прокурорський нагляд за законністю досудового розслідування, а також дав змогу показати його значення й центральну роль у процесі правозастосування. Спеціально-юридичний аналіз норм чинного законодавства із зазначених питань допоміг виявити прогалини та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правових норм з урахуванням їх відповідності завдань, що виникають у зв'язку із забезпеченням прокуратурою правозахисної діяльності та законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства.

Соціологічний метод використовувався під час вивчення правозастосовної практики, зокрема наглядових проваджень, у ході опитування й анкетування працівників прокуратури стосовно здійснення ними нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, а також у процесі виявлення найбільш характерних недоліків у забезпеченні законності при здійсненні нього виду прокурорської діяльності. Усі методи дослідження застосовувалися у взаємозв'язку й взаємозалежності, що було спрямовано на всебічність, повноту й об'єктивність дослідження, переконливість та істинність наукових результатів.

Емпіричну базу дисертаційної роботи складають: а) статистичні дані Ґенеральної прокуратури України, обласних прокуратур; б) результати узагальнення практики забезпечення прав особи на досудовому слідстві в Луганській, Харківській та Донецькій областях; в) результати анкетування 182 прокурорів і слідчих Харківської, Луганської та Донецької областей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних монографічних досліджень організаційних і правових аспектів прокурорського нагляду в досудових стадіях кримінального судочинства. Найважливішими результатами дослідження, що містять елементи наукової новизни, є такі висновки та положення:

Уперше:

- запропоновано комплексну, науково обґрунтовану й апробовану цілісну систему прокурорського нагляду та судового контролю за додержанням законності на досудових стадіях кримінального процесу;

- установлено, що оптимальне співвідношення між прокурорським наглядом та судовим контролем має визначатися через взаємне структурне виокремлення, змістове доповнення та підсилення одне одного шляхом чіткого законодавчого вреґулювання повноважень органів, які їх виконують;

- арґументовано висновок про недостатність законодавчого супроводження повноважень прокурора з нагляду за додержанням законів органами досудового слідства. Крім процесуальних наглядових повноважень, передбачених КПК України, прокурорська практика застосовує організаційно-наглядові повноваження, які властиві іншим галузям прокурорської діяльності (зокрема так звані «загальнонаглядові повноваження»). Запропоновано в Законі України «Про прокуратуру» визначити відповідні повноваження прокурора при нагляді за додержанням законності в досудових стадіях;

- обґрунтовано необхідність визначення в нормах КПК України конкретних термінів звернення до суду для обрання підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а  також порядку і строків розгляду таких матеріалів судом.

Удосконалено:

- нормативний зміст терміна «кримінально-процесуальне обвинувачення» та зроблено висновок, що прокуратура в умовах сьогодення здійснює нагляд, не підміняючи органи досудового розслідування, а також процесуальне керівництво їх діяльністю;

- рекомендації щодо прокурорсько-наглядової діяльності на окремих етапах досудового слідства з урахуванням сучасних підходів до співвідношення прокурорського нагляду та судового контролю;

- окремі теоретичні положення щодо можливості надання юридичній особі процесуального статусу потерпілого;

- наукові підходи до законодавчого забезпечення прокурорського нагляду та судового контролю на стадії досудового розслідування.

Набули подальшого розвитку:

- пропозиція про необхідність закріплення за прокуратурою функції кримінального переслідування в кримінальному судочинстві разом із наглядовою функцією;

- система методичного забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законності;

- пропозиція щодо прийняття спеціального закону, який би реґламентував порядок розгляду заяв і повідомлень про злочини, що дозволило б усунути таке ганебне явище, як укриття від обліку злочинів та інших порушень, що завдають шкоди інтересам громадян та держави;

- висновок щодо необхідності реаґування прокурора на порушення права особи на захист на більш ранньому етапі кримінального переслідування, а саме з моменту проведення дій, які зачіпають права конкретної особи (проведення дослідчої перевірки, невідкладних і першочергових слідчих дій, спрямованих на збирання доказів проти конкретної особи, тощо). У зв'язку з цим наголошено на необхідності законодавчої реґламентації відповідних ґарантій з урахуванням міжнародно-правових стандартів щодо статусу обвинуваченого;

- пропозиція про внесення змін до Конституції України та КПК України щодо зменшення до 48 годин терміну затримання особи до рішення суду та визначення строків складання протоколу про затримання підозрюваного (обвинуваченого) і направлення його копії прокурору;

- теоретичні положення про права потерпілого, які слід втілити в нормах Конституції України, КПК України, Закону України «Про прокуратуру». Запропоновано прийняття Закону України «Про забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочинів».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

а) з науково-дослідницькою метою при подальшому розробленні теорії прав обвинуваченого та потерпілого на досудовому слідстві та ґарантій їх забезпечення засобами прокурорського нагляду;

б) у правотворчій роботі – у процесі вдосконалення положень Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України «Про прокуратуру» та інших законодавчих актів;

в) у правозастосовчій сфері – для забезпечення єдності прокурорської практики та підвищення ефективності прокурорського нагляду за додержанням прав обвинуваченого та потерпілого на досудовому слідстві;

г) у навчальному процесі – для вивчення курсів «Кримінальний процес», «Основи прокурорського нагляду» та інших, а також для підготування відповідних підручників і навчально-методичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях, які проводилися прокуратурою Луганської області спільно з Луганським державним університетом внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.

Пропозиції щодо вдосконалення законодавства дисертантом надіслано до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. За результатами розгляду їх визнано слушними й такими, які слід врахувати в законодавчій роботі Комітету.

Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри кримінального процесу та судочинства Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та була рекомендована до захисту.

Основні результати дослідження використовувалися автором під час проведення семінарських занять з помічниками та заступниками прокурорів Луганської області, а також на семінарських заняттях зі студентами Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Сформульовані в ній положення, узагальнення, висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень. Для аргументації окремих положень дисертації використовувалися наукові праці інших вчених, на які зроблено посилання.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (259 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 219 сторінок, із яких основний текст – 194 сторінки