ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зловживання правом завжди було та й дотепер залишається невід’ємним «атрибутом» функціонування права. Як свідчать наукові дослідження та юридична практика, протягом останніх двох століть це явище не тільки не скоротилось, але й, як би не парадоксально це було, поряд із утвердженням праволюдинних стандартів, еволюційно-поступальним розвитком людства і зростанням його правової свідомості, набирає, так би мовити, все більших обертів. Аналіз суспільно-правової ситуації в Україні та в інших пострадянських державах, а також у країнах із розвинутою демократією дає можливість констатувати значне поширення зловживання правом.

Необхідною передумовою ефективізації боротьби зі зловживанням правом є наукові дослідження цього процесу – із подальшим впровадженням їх результатів у правотворчу, правореалізаційну та правозастосовчу практику. У дореволюційній і радянській, а також донедавна у сучасній вітчизняній та зарубіжній юридичній науці переважали галузеві дослідження зловживання правом. Зокрема у науках цивільній та цивільно-процесуальній (В. Аболонін, М. Агарков, О. Волков, В. Грибанов, В. Доманжо, В. Ємельянов, І. Покровський, С. Радченко, М. Стефанчук, А. Юдін, Я. Янєв та ін.), конституційно-правовій (Г. Гаджиєв, В. Крусс та ін.), кримінальній та кримінально-процесуальній (П. Андрушко, Н. Бобечко, Ж. Кобан, О. Костенко, М. Мельник, А. Смирнов, А. Стрижевська, М. Хавронюк та ін.), міжнародно-правовій (Г. Дмитрієва, Р. Каламкарян та ін.). Щоправда, у працях деяких зі згаданих авторів є окремі фрагменти інтерпретації зловживання правом (його окремих аспектів) і з загальнотеоретичних позицій. Однак спеціальних монографічних досліджень цього феномена саме з таких позицій поки що бракує. І хоча останніми роками з’явилося декілька загальнотеоретичних праць з цієї проблематики (Н. Дурново, С. Зайцева, А. Малиновський, О. Наумов, М. Хміль), проте існує низка проблем, що стосуються загальнотеоретичних аспектів розуміння зловживання правом, які залишаються ще невирішеними.

У зарубіжній (зокрема західноєвропейській) літературі ситуація схожа. З огляду на значне поширення зловживання конкретними правами у певних сферах суспільно-правових відносин, вчені-правознавці теж зосереджувалися переважно на дослідженні галузевих питань. З-поміж науковців, які намагалися вийти на більш високий рівень узагальнення, можна назвати Л. Жоссерана, Н. Політіса, А. Шайо, Т. Юстинського.

З огляду на викладене, пропоноване дисертаційне дослідження є спробою поглибити загальнотеоретичне осмислення явища зловживання правом, зокрема крізь призму різних типів праворозуміння – природного та позитивістського (про потребу такого дослідження вже йшлося у працях О. Волкова, В. Крусса, А. Малиновського, А. Шайо та ін.).