МЕХАНІЗМ ПОДОЛАННЯ ЗМІСТОВНИХ І ТЕМПОРАЛЬНИХ КОЛІЗІЙ НОРМ ПРАВА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається предмет, об'єкт, мета та завдання дослідження, розкривається його методологічна база, формулюються основні положення, які визначають наукову новизну, розкривається практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію і публікації результатів дисертації, особистий внесок здобувача, структуру та обсяг роботи.

Розділ І «Теоретичні і методологічні основи дослідження колізій норм права» присвячений дослідженню природи колізій норм права, визначенню методологічних засад здійснення дослідження.

У підрозділі 1.1 «Еволюція наукових досліджень проблеми колізій норм права» аналізується еволюція поглядів вітчизняних учених на питання подолання колізій норм права. Автор виділяє три періоди розвитку вказаних поглядів.

Перший період  (друга половина ХІХ ст. – 20-ті рр. ХХ ст.) характеризується трьома тенденціями: 1) подолання колізій норм права розглядається з точки зору принципу розумності та доцільності; 2) відбувається рецепція колізійних принципів, розроблених юридичною наукою Давнього Риму: lex specialis derogat generalis (лат. «спеціальний закон скасовує загальний закон»);  lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») тощо; 3) створюються власні критерії подолання темпоральних колізій шляхом рецепції концепції «перехідної ситуації», яка набула поширення в Західній Європі в ХІХ ст.

Другий період (середина ХХ ст. – 1991 р.) характеризується відсутністю достатньої кількості комплексних досліджень проблеми колізій норм права; її аналіз здійснюється переважно в контексті дослідження дії норм права в часі, просторі та за колом осіб.

Третій період (з 1991 р.) відзначається спробами обґрунтування можливості застосування принципу верховенства права та інших принципів права під час подолання колізій норм права. Водночас не приділяється належна увага питанню співвідношення принципів права та колізійних принципів lex specialis та lex posterior.

Підрозділ 1.2 «Поняття колізії норм права» містить аналіз поняття «колізія норм права» та його співвідношення з поняттями «прогалина в законодавстві» та «конкуренція норм права».

Наголошується, що поняття «юридична колізія» вживається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні воно охоплює всі протиріччя, які існують у правовій сфері, у вузькому розумінні воно означає протиріччя між нормами права. В останньому випадку як синоніми використовуються терміни «нормативна колізія», «колізія норм права», «колізія у законодавстві».

Для позначення протиріч у системі законодавства найбільш вдалим є термін «колізія норм права», оскільки він найкраще відображає характеристику цього явища як конфлікту норм, обумовленого розбіжністю їх змісту, внаслідок чого виникає проблема вибору однієї з норм, які перебувають у колізії. Автор наголошує, що під нормою права в контексті подолання колізій слід розуміти винятково нормативний припис.

У цьому підрозділі також розглянуто питання співвідношення поняття “колізія норм права” та “прогалина в законодавстві”. Зазначається, що колізія відрізняється від прогалини тим, що при колізіях існує «надлишок» у правовому регулюванні, що обумовлює потребу здійснення вибору однієї з кількох норм, тоді як за наявності прогалин суб’єкт правозастосування стикається з ситуацією відсутності правової норми. Автор не підтримує висловлену в юридичній літературі думку про те, що в разі колізії забороняючої та зобов’язуючої норми виникає «колізійна прогалина», оскільки зміст норм обумовлює неможливість застосування жодної з них. Наголошується на тому, що в цій ситуації суб’єкт вибору правової норми все одно зобов’язаний зробити вибір на користь однієї з норм. При подоланні прогалин суб’єкт застосування використовує аналогію закону (права).

У підрозділі 1.3 «Класифікація колізій норм права» наведено основні існуючі в теорії права класифікації колізій норм права.

Так, залежно від властивостей та особливостей колізії, виділяють ієрархічні, змістовні, темпоральні та просторові колізії, залежно від результату впливу на суспільні відносини – негативні та позитивні.

Залежно від складності колізії поділяються на прості й складні. Проста колізія має місце у разі, коли норми перебувають у темпоральній, ієрархічній або змістовній колізії. Складні колізії характеризується збігом декількох видів колізій. Ці колізії виникають у разі збігу темпоральної та змістовної колізій, ієрархічної та змістовної колізії, а також темпоральної та ієрархічної колізії.

Підрозділ 1.4 «Поняття механізму подолання колізій норм права» присвячений з’ясуванню сутності категорії «механізм подолання колізій норм права» та вивченню питання співвідношення його елементів.

Зазначається, що формами вирішення колізій норм права є їх усунення і подолання. Усунення колізій здійснюється правотворчим органом, в результаті відбувається остаточна ліквідація колізійної проблеми.

Іншою формою вирішення колізій є подолання колізії. Її існування пов’язане з такою формою реалізації норм права, як застосування. При подоланні правозастосовний орган вирішує колізію впродовж нетривалого проміжку часу, реагуючи на неї практично відразу, тоді як усунення зазвичай потребує значно більшого проміжку часу.

Автор пропонує для позначення процесу подолання колізій норм права використовувати категорію «механізм подолання колізій норм права», оскільки подолання колізій норм права відбувається шляхом використання певних критеріїв. Існування множинності критеріїв призводить до того, що вони можуть виключати одне одного. Тому існує потреба встановлення системної та логічно обґрунтованої ієрархії критеріїв вибору правової норми, яка підлягає застосуванню у разі колізії. Унаслідок цього суб’єкт вибору правової норми отримає уявлення про пріоритетність певного критерію, що дасть йому змогу здійснити правильний вибір.

У підрозділі стверджується, що механізм подолання колізій включає такі елементи: 1) колізійна норма; 2) колізійні принципи; 3) принципи права.

Під час розгляду окремих елементів механізму автор також досліджує співвідношення між колізійними нормами та колізійними принципами lex specialis і lex posterior. Зазначається, що колізійна норма є правилом поведінки зобов’язального характеру щодо вибору правової норми, адресованим суб’єкту застосування. У свою чергу колізійні принципи історично були сформовані судовою та адміністративною практикою як результат застосування системного та телеологічного способу тлумачення. Враховуючи відсутність їх нормативного закріплення, вони є формою вираження правової доктрини. У разі відтворення в узагальненнях правозастосовної судової практики ці колізійні принципи трансформуються в правоположення. Таким чином, колізійні норми, на відміну від колізійних принципів, є формально обов’язковими. Тому колізійні норми мають пріоритет перед колізійними принципами. Однак якщо застосування вказаних колізійних принципів краще забезпечує реалізацію цілей правового регулювання, ніж застосування колізійних норм, то під час вибору правової норми доцільно керуватися саме колізійними принципами.

При встановленні співвідношення колізійних принципів lex specialis і lex posterior та принципами права необхідно враховувати логічну природу цих колізійних принципів, які ґрунтуються на презумпції розумності законодавця: «законодавець завжди мислить послідовно і ніколи не допускає протиріччя з самим собою». Відсутність нормативного закріплення колізійних принципів як універсальних правил подолання колізій обумовлює потребу їх віднесення до так званих фактичних презумпцій. Враховуючи, що презумпції ґрунтуються на узагальненнях, які відображують певні закономірності і зв’язки суспільного життя, відхід від цієї презумпції можливий за умови її спростування. Тому за загальним правилом ці колізійні принципи мають пріоритет перед принципами права. Такий висновок обумовлюється тим, що колізійні принципи були сформовані з метою подолання колізій норм права, а тому краще пристосовані для цієї мети. На думку автора, принципи права мають застосовуватися як критерії вибору правової норми насамперед у разі збігу темпоральної і змістовної колізії, колізії спеціальних норм, при виникненні проблеми визначення напряму дії норми права в часі.

Розділ II «Механізм подолання змістовних колізій норм права» присвячено аналізу характеру співвідношення загальних та спеціальних норм, а також проблемі подолання змістовних колізій та колізій кодексу і законів.

У підрозділі 2.1 «Подолання змістовних колізій норм права шляхом застосування принципу «спеціальної норми» автор аналізує правову природу колізійного принципу lex specialis. В його основі лежить презумпція розумності законодавця: «прийняття спеціальної норми свідчить про наявність спеціальної цілі законодавця: врегулювати певний різновид суспільних відносин інакше, ніж загальна норма».

Проте правило пріоритету спеціальної норми не має універсального характеру. Коли наявність спеціальної норми не може бути пояснена законодавцем з точки зору спеціальної цілі врегулювання суспільних відносин, а загальна норма більшою мірою відповідає принципам права, застосуванню підлягає саме загальна норма. Отже, подолання змістовних колізій, які є наслідком помилки законодавця, здійснюється шляхом застосування принципу доцільності.

Акцентується увага, що співвідношення загальної та спеціальної норм в більшості випадків не приводить до колізій. Спеціальна норма може доповнювати, деталізувати або конкретизувати зміст загальної норми, тоді вони застосовуються одночасно.

Аналізуються наявні в юридичній літературі підходи до тлумачення колізійного принципу lex specialis. Перший підхід передбачає його тлумачення як правила пріоритету спеціальної норми, другий – ґрунтується на розумінні колізійного принципу lex specialis як принципу пріоритету спеціального нормативно-правового акта над загальним.

Автор доводить, що при формулюванні колізійного принципу lex specialis як критерій слід використовувати спеціальний характер норми права. В процесі застосування правових норм здійснюється вибір норми права, а не нормативно-правового акта. Водночас наголошується, що спеціальний характер норми права необхідно визначати з урахуванням загальних положень нормативно-правового акта, який містить норму права. Таким чином, принцип lex specialis передбачає необхідність у процесі вибору однієї з норм, які перебувають в колізії, враховувати і безпосереднє співвідношення правових норм, і співвідношення нормативно-правових актів.

Підрозділ 2.2 «Подолання колізій норм права кодексів та інших законів» присвячений питанню визначення правової природи колізій норм кодексів і законів.

Наголошується, що в юридичній науці подано три точки зору щодо подолання колізії кодексу і закону: 1) при подоланні колізії кодексу і закону норми кодексу мають пріоритет над нормами інших законів; 2) подолання колізії кодексу і закону необхідно здійснювати шляхом застосування колізійних принципів lex specialis та lex posterior, оскільки кодекс і закон приймається парламентом більшістю від конституційного складу, а Конституція України не встановлює пріоритет одних законів над іншими; 3) норми кодексу мають пріоритет перед іншими законами в разі можливості тлумачення положень загальних частин кодексів як колізійних норм, які надають пріоритет нормам кодексу перед іншими законами. 

Автор обґрунтовує правильність третьої точки зору. Проте зазначає, що буквальне тлумачення положень загальних частин кодексів не дає підстав розглядати ці положення як колізійні норми. Тому подолання колізій кодексу і закону в правозастосовній практиці здійснюється шляхом застосування колізійних принципів lex specialis та lex posterior. Єдиним винятком на сьогодні є Податковий кодекс України, стаття 5 якого містить колізійну норму, що встановлює ієрархічний пріоритет норм цього кодексу відносно норм інших законів.

У Розділі ІІІ “Механізм подолання темпоральних колізій норм права» розглянуто особливості подолання різних видів темпоральних колізій.

У підрозділі 3.1 «Подолання темпоральних колізій норм права шляхом застосування принципу «більш пізнього акта» розглянуто правову природу колізійного принципу lex posterior. В його основі також лежить презумпція розумності законодавця: «нова норма краще враховує зміни суспільних відносин, які відбулися з часу прийняття старої норми, тому саме перша і повинна застосовуватися». В юридичній літературі цей колізійний принцип розглядається як прийом історичного та телеологічного способу тлумачення норм права.

За умови, коли один нормативний акт (норма права) був прийнятий раніше, але набирає чинності пізніше, а другий – навпаки (прийнятий пізніше, але набирає чинності раніше), постає проблема вибору критерію «більш пізнього акта». В юридичній літературі подано два підходи: 1) передбачає пріоритет акта, прийнятого пізніше, оскільки саме на дату прийняття акта формується остаточна «правильна» воля законодавця; 2) пізнішим є той акт, який набув чинності пізніше, оскільки нормативно-правовий акт підлягає застосуванню лише з моменту набуття ним чинності, а не з моменту його прийняття.

Автор вважає, що в більшості випадків слід виходити з пріоритету акта, прийнятого пізніше. Проте в окремих ситуаціях пізнішим слід вважати той нормативно-правовий акт, який прийнятий раніше, але набув чинності пізніше: наприклад, якщо законодавець приймає новий закон, передбачаючи набуття чинності цим законом раніше, ніж законом, прийнятим пізніше, з метою здійснення «проміжного» регулювання суспільних відносин. Натомість з моменту набуття чинності раніше прийнятим законом законодавець має намір змінити таке «проміжне» регулювання.

У підрозділі 3.2 «Особливості подолання темпоральних колізій норм права в продовжуваних правовідносинах» розглянуто питання подолання колізій, обумовлених протяжністю відносин у часі.

За відсутності колізійної норми не може існувати універсального правила щодо визначення напряму дії норми права в часі. При подоланні таких колізій слід зважати на відповідність змін, які відбулися в правовому регулюванні в результаті прийняття правової норми, принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права. Формальною підставою для такого підходу є положення ст. 8 Конституції України та ч. 3 ст. 22 Конституції України: «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Тому при подоланні таких колізій слід виходити з презумпції перспективної дії нової норми та переживаючої дії старої норми. Ця презумпція спростовується, коли застосування принципу негайної дії норми права в часі краще забезпечує реалізацію принципу правової визначеності.

У підрозділі 3.3 «Співвідношення між темпоральним та змістовним принципом подолання колізій норм права» аналізуються підходи до вибору норми у разі збігу темпоральної і змістовної колізії, яка виникає в результаті пізнішого прийняття загальної правової норми, що охоплює відносини, регламентовані раніше прийнятими спеціальними приписами.

В юридичній науці поруч з класичним підходом, який передбачає пріоритет колізійного принципу lex specialis перед lex posterior, обґрунтовується також підхід пріоритету колізійного принципу lex posterior перед lex specialis, а також підхід рівності колізійних принципів lex specialis та lex posterior.

У цій дискусії автор підтримує підхід рівності. Для подолання таких колізій пропонується використовувати принципи права та телеологічний спосіб тлумачення. З метою вибору норми права необхідно дати відповідь на запитання: чи свідчить прийняття нової загальної норми про таку зміну суспільних відносин, в результаті якої відпадає потреба в регулюванні відносин спеціальною нормою. У разі стверджувальної відповіді застосовувати необхідно колізійний принцип lex posterior, за негативної – lex specialis.