ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ З ВИКОРИСТАННЯМ КЛАСТЕРНОГО ПІДХОДУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історичний досвід економічного розвитку свідчить, що з часом питання щодо доцільності участі держави в економічному житті змінилося на питання, яким чином і за якими напрямами має відбуватися державне регулювання. Конститутивно-ключовим чинником розвитку регіональних економічних систем у контексті модернізації національного господарства є реалізація дієвих функцій державного регулювання з використанням інноваційних моделей розвитку реального сектору економіки. Забезпечити таку модель можна лише на базі всебічного розширення, поглиблення та інтенсифікації процесів формування інтегрованих виробничо-господарських структур і кластерних об’єднань у межах регіональних промислових комплексів із використанням засобів прямого й опосередкованого впливу відповідно до визначеної суб’єктами державного управління траєкторії економічного зростання.

Формування теорії та практики управління, регіонального розвитку та кластерної теорії знайшло відображення у працях зарубіжних і вітчизняних учених: О. Амоші, С. Бандура, І. Булєєва, Б. Буркинського, М. Войнаренка, В. Гейця, О. Гранберга, Б. Данилишина, М. Енрайта, В. Лексіна, В. Ляшенка, Ю. Лаврикова, Л. Маркова, В. Микитенко, А. Міграняна, І. Пилипенка, М. Портера, В. Прайса, О. Романової, С. Розенфельда, А. Садєкова, С. Соко­ленка, В. Третьяка, М. Фельдмана, Т. Цихана, Л. Червової, М. Чумаченка, Р. Шніпера, О. Шубіна, Д. Ялова, Д. Якобса.

Разом із тим існує нагальна потреба у проведенні системного дослідження доцільності та пріоритетності застосування різноспрямованих засобів державного регулювання із позицій комплексного і багатоаспектного підходу до реалізації економічної стратегії на рівні регіонів, а також світоглядно-методологічного осмислення процесів ресурсно-функціонального її забезпечення. В умовах посилення конкуренції на національних і регіональних ринках економічним пріоритетом стає пошук ефективних форм територіальної організації економіки держави для забезпечення соціально-економічного розвитку її регіонів. Цьому сприяє використання кластерного підходу, тому що він розвиває і посилює економіку, стимулює економічне зростання і прискорює вирішення соціальних проблем, створюючи умови для успішного розвитку більш відсталих регіонів. Актуальність, наукова і практична значущість дослідження за визначеною проблемою обумовили вибір теми дисертації, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розвиток регіону в умовах зростання відкритості національної економіки» (номер держреєстрації 0106U009513, 2006-2009 рр.), у рамках якої визначено конкурентні переваги регіону в сучасній національній економіці; «Старопромислові регіони України та їх структурна трансформація» (номер держреєстрації 0109U000963, 2009-2012 рр.), у межах якої надано пропозиції щодо створення регіональних кластерних утворень на основі використання методу нечіткої кластеризації. Крім того, за зазначеними темами підготовлено розділ у проект Концепції розвитку центру промислового субконтрактингу і кластерних систем у м. Севастополі, а також у Луганській області; пропозиції щодо проведення SWOT-аналізу у доповідну записку «Транскордонні інноваційні кластери в сучасній економіці».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування на основі сучасного вітчизняного і зарубіжного досвіду використання кластерного підходу в державному регулюванні у сфері регіональних економічних систем.

Для досягнення вказаної мети поставлено і вирішено такі завдання:

розроблено теоретико-методичні положення державного регулювання економіки в контексті його сутнісно-функціональних характеристик інноваційної діяльності регіональних економічних систем;

класифіковано цілі та визначено зміст і пріоритетні завдання здійснення економічної діагностики розвитку регіональних економічних систем;

удосконалено методи кластерного аналізу, розроблено алгоритм і формалізовано процедуру формування кластерів та забезпечення ефективності функціонування;

обґрунтовано необхідність реалізації кластерної політики в сучасних умовах функціонування національного господарства, визначено її особливості та природу на засадах комплексного підходу до формування інструментарію стратегічного управління економікою;

розкрито проблеми забезпечення конкурентних переваг регіонів у межах економічної системи держави з обґрунтуванням методології кластерного управління в контексті модернізації національного господарства;

запропоновано процедуру на основі методу с-середніх для нечіткої кластеризації в межах регіональних економічних систем і обґрунтовано умови доцільності та забезпечення ефективності його використання;

розроблено науково-методичні підходи до формування регіональних центрів субконтрактингу і кластерних систем для забезпечення дієвості застосування сучасного кластерного інструментарію державного регулювання;

змодельовано результати реалізації кластерної політики в державі для забезпечення органічності та ефективності функціонування регіонів при синхронізації їх економічних інтересів із цільовими орієнтирами розвитку національного господарства.

Об’єкт дослідження – територіальні цілісні утворення (регіони) і процеси, що забезпечують державне регулювання, та регіональні кластери як форма територіальної організації економіки.

Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають у процесі формування і розвитку регіональних кластерів.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи становлять закономірності суспільного розвитку, праці вітчизняних і зарубіжних авторів з питань державного регулювання. Розвиток та адаптацію теорії до конкретних умов економіки країни та її регіонів здійснено на підґрунті використання кластерного підходу.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, дані Державного комітету статистики України, результати власних досліджень.

У процесі дослідження застосовано загальноприйняті в економічній науці методи: абстрактно-логічний, системного аналізу – дозволили адекватно оцінити існуючі протиріччя регіонального розвитку, виявити тенденції та оцінити причинно-наслідкові зв’язки і у єдиному ланцюжку розглянути процеси регіонального кластероутворення; групувань – для проведення діагностики розвитку регіонів та визначення їх конкурентних переваг; с-середніх – для здійснення нечіткої кластеризації регіональних економічних систем.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методичних засад державного регулювання діяльності регіональних економічних систем із використанням кластерного підходу і практичних рекомендацій щодо їх реалізації з метою синхронізації економічних інтересів і узгодження цільових орієнтирів із загальною стратегією розвитку національного господарства. Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну, є такі:

уперше:

запропоновано дворівневу модель нечіткої кластеризації в межах регіональних економічних систем із використанням методу с-середніх. Її основу становить комплекс модельних рішень з формалізації завдань щодо: 1) формування системи показників (14 параметрів) соціально-економічного розвитку; визначення кількості об’єднань; добору бази даних для нечіткої кластеризації; 2) прогнозно-аналітичної оцінки результатів моделювання; уточнення складу і форми інтегрування виробничо-господарських структур. Такий підхід дозволив визначити ступінь належності окремого кластера певному макроекономічному району з урахуванням економічного паритету за функціями ущільнення учасників об’єднань та максимізації ефективності;

удосконалено:

науково-методологічні принципи розробки і використання кластерного інструментарію державного регулювання при реалізації економічної стратегії, що на відміну від усталеного базується на комбінованому доборі конститутивно-ключових положень (які належать до комплексного, інституційного та виборчого теоретичних підходів) щодо розроблення кластерної політики функціонування регіонів, формалізації методів кластерізації; синхронізації економічного розвитку й узгодження цільових орієнтирів на макро- і мезорівнях;

методичні підходи до впровадження процедур здійснення SWOT-аналізу і визначення конкурентних переваг регіонів у межах економічної системи держави з обґрунтуванням послідовності реалізації програм: підготовки кадрів у сфері промислового субконтрактингу і кластерних систем; застосування цільових функціоналів стратегічного управління ланцюжками кооперованих постачань і міжкорпоративного бізнесу;

дістали подальшого розвитку:

сутність і зміст понятійно-категоріального апарату теорії економіки та управління національним господарством, що полягає у доповненні тлумачення державного регулювання ринковою економікою на рівні регіону як категорії непрямого втручання за допомогою економічних важелів впливу, передбачених законодавчими і нормативними актами, кластеризацією зусиль соціальних, правових та економічних інституцій держави як стратегічного ресурсу трансформації регіональних економічних систем, набуття ними ознак високої конкурентоспроможності при синхронізації їх економічних інтересів із цільовими орієнтирами розвитку української економіки;

концепція управління функціонуванням регіонального кластера, яка на відміну від існуючої базується на вдосконаленій структурно-логічній схемі проектування, формування та запровадження у дію циклу управлінських процедур за етапами: аналіз відповідності сукупних можливостей кластера вимогам до ефективності функціонування  регіональної економічної системи; структуризація його стратегічного потенціалу; добір методів оцінювання впливу його складових  на темпи економічного зростання; розробка методичних підходів до прогнозування макропоказників та моделювання вагомості впливу на них деструктивних факторів при інтеграції; оцінка досягнених результатів за відповідними напрямами виробничо-господарської діяльності; визначення рівнів, за якими ухвалюються рішення і здійснюється контролювання;

наукові підходи до обґрунтування передумов і доведення економічної доцільності формування кластерних систем, що передбачають: упорядкування на базі торгово-промислової палати доктринальних положень стратегічного управління розвитку регіонів із наявними засобами досягнення мети; розробку механізму їх створення для підвищення ефективності функціонування територіальної організації з наданням вектору модернізації сучасної економічної системи держави статусу виправданої та політично необхідної умови взаємодії з навколишнім оточенням, що має національно-господарське значення і відповідну систему соціально-економічних орієнтирів.  

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій з використання кластерного підходу у вирішенні практичних завдань щодо здійснення кластерної політики в Україні, формування і розвитку кластерів. Запропоновані рішення мають прикладний характер і використовуються: Департаментом металургійної промисловості Міністерства промислової політики України (довідка № 01/2-1-232 від 26.02.2009 р.), Департаментом міжнародного співробітництва, інвестиційного розвитку та з питань європейської інтеграції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (лист № 5/5-189 від 04.02.2009 р.), Донецькою торгово-промисловою палатою (довідка № 102/23.07-23 від 27.01.2009 р. та лист № 1218/01.10 від 23.06.2010 р.), Севастопольською торгово-промисловою палатою (лист № 262/10.3-3 від 17.06.2009 р.), Управлінням зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Луганської обласної державної адміністрації (лист № 6/20 – 02/206) від 07.04.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій надано авторський підхід до вирішення наукового завдання, спрямованого на визначення державного регулювання регіонального розвитку з використанням кластерного підходу. Внесок автора в колективні опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати доповідались і були схвалені на 12 науково-практичних конференціях, серед яких 9 міжнародних: «Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки» (м. Київ, 2007 р.); «Проблеми сталого розвитку: економічне зростання та соціалізація» (м. Донецьк, 2008 р.); «Регіональні проблеми людського та соціального розвитку» (м. Донецьк, 2008 р.); «Проблеми планування виробництва у ринкових умовах» (м. Хмельницький, 2008 р.); «Російсько-українське порубіжжя: стан та перспективи співробітництва» (м. Харків, 2009 р.); «Соціально-економічні та правові аспекти трансформації українського суспільства» (м. Донецьк, 2009 р.); «Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання» (м. Донецьк, 2009 р.); «Развитие инновационных кластеров в современных условиях реструктуризации экономики» (м. Севастополь, 2009 р.); «Проб­леми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпро­петровськ, 2010 р.); «Россия и Европа: глобальные изменения и современное развитие» (м. Саратов, 2010 р.) та 3 всеукраїнські: «Маркетингові дослідження в Україні» (м. Луганськ, 2001 р.); «Теорія та практика управління у трансформаційний період» (м. Донецьк, 2001 р.); «Україна в умовах глобальної конкуренції: стратегія випереджаючого розвитку» (м. Донецьк, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 25 на-
укових працях, з яких 4 монографії у співавторстві, 9 статей у наукових фахових виданнях (наукові журнали і збірники наукових праць), 12 матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 24,7 д.а., з яких особисто автору належить 7,88 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (149 найменувань), містить 15 таблиць, 22 рисунки. Загальний обсяг роботи становить 251  сторінку.