ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

Актуальність теми. Процеси глобалізації, які характеризують стан світової економіки, значною мірою впливають і на економіку України. Ринок продукції провідних галузей економіки країни знаходиться під значним впливом з боку іноземних товаровиробників, що сприяє посиленню конкурентної боротьби. Проблеми забезпечення конкурентоспроможності продукції стають дедалі гострішими, що особливо притаманно автомобілебудуванню, яке визнане «Концепцією розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів на період до 2015 року» пріоритетною галуззю економіки України.

Сучасний стан автомобілебудування в країні характеризується різким падінням обсягів виробництва, насамперед, легкових автомобілів. Так, у 2010 р. було вироблено продукції в 5,3 раза менше, ніж у 2008 р. Основними перешкодами розвитку національного автомобілебудування залишаються: недосконала та мінлива законодавча база, неадаптованість українських нормативно-правових актів до європейських норм у сфері виробництва, висока вартість кредитних ресурсів, низький технічний рівень вітчизняної продукції автомобілебудування, відсутність відповідних державних цільових програм. Покращення ситуації можливе шляхом державної підтримки галузі, оскільки важелі ринкового регулювання не є дієвими, адже платоспроможний попит на автомобілі вітчизняного та іноземного виробництва в Україні у 2009 р. скоротився в 3,5 раза в порівнянні з 2008 р.

Різні аспекти державного регулювання розвитку галузей економіки досліджували такі вчені, як В. Бодров, А. Дєгтяр, Г. Мостовий, Н. Нижник та інші. Суттєвий науковий внесок у формування методичних засад щодо оцінки стану економіки країни та її галузей зробили такі вчені, як М. Азаров, О. Амоша, В. Геєць, В. Горбатов, М. Кизим, М. Портер, Б. Райзберг та інші.

Питаннями розробки програм державної підтримки розвитку окремих галузей та національної економіки в цілому займалися такі вчені: М. Азаров, О. Амоша, В. Бабич, І. Благун, Н. Брюховецька, В. Геєць, М. Кизим. Питання оцінки технічного рівня продукції автомобілебудування розглядалися в роботах В. Волкова, П. Гащука, М. Жаболенко, Г. Семенова, А. Туренка. Але вченими приділено недостатньо уваги визначенню пріоритетів розвитку автомобілебудування в Україні, а також пошуку шляхів державної підтримки галузі. Потребують подальшого дослідження питання щодо визначення першочергових заходів державної підтримки автомобілебудівної галузі в умовах кризових явищ.

Враховуючи вищевикладене, тема дисертаційної роботи є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконувалася в рамках планів виконання науково-дослідних робіт у Науково-дослідному центрі індустріальних проблем розвитку НАН України за темами «Стратегія розвитку машинобудівного комплексу» (№ ДР – 0106U001852) та «Стратегії розвитку високотехнологічних галузей промислового комплексу України в рамках цільової комплексної програми «Україна – ХХІ століття: стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку» на 2007 – 2011 роки» (№ ДР – 0107U006356).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є подальший розвиток теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо визначення пріоритетів і механізму державної підтримки автомобілебудування в Україні.

Для досягнення означеної мети в дисертації поставлено й вирішено такі задачі:

– на основі узагальнення світового та вітчизняного досвіду обґрунтувати пріоритетні напрями законодавчої та державної підтримки автомобілебудівної галузі в умовах кризи;

– доповнити методичне забезпечення державної підтримки автомобілебудування обґрунтуванням вибору першочергових програмних заходів;

– розвинути методичний підхід до вибору пріоритетів державної підтримки сегментів продукції автомобілебудівної галузі;

– визначити стан розвитку автомобілебудування та оцінити технічний рівень продукції галузі;

– удосконалити механізм державної підтримки розвитку автомобілебудівної галузі України.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес державної підтримки розвитку автомобілебудування.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти щодо обґрунтування вибору пріоритетних напрямків розвитку автомобілебудування та вдосконалення механізму його державної підтримки у  цільових програмах.

Методи дослідження. Теоретико-методичним і методологічним підґрунтям дисертаційної роботи стали положення економічної теорії й концепції маркетингу щодо організації державної підтримки вітчизняних товаровиробників, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо розвитку галузі автомобілебудування.

Під час дослідження використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: системний підхід – для визначення об’єкта й предмета дослідження; логічного аналізу – для дослідження економічної природи, ролі та місця автомобілебудування в економіці країни; аналізу та синтезу – для дослідження системи й механізмів державної підтримки автомобілебудування в розвинутих країнах світу та Україні; системного, структурного та порівняльного аналізу – для дослідження програмних документів державної підтримки розвитку галузей економіки; програмно-цільовий підхід – у визначенні складу проекту державної цільової програми розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів; таксономічного аналізу – для визначення загального інтегрального показника технічного рівня продукції автомобілебудівної галузі; графічний метод – для надання наочності матеріалу та схематичного зображення теоретичних і практичних положень дисертації.

Інформаційну базу дослідження складають: законодавчі акти України; нормативні документи центральних органів державної влади; дані Державного комітету статистики України; Міністерства транспорту та зв’язку України; Міністерства промислової політики України; Асоціації автовиробників України «Укравтопром»; Світової асоціації виробників автотранспортних засобів (OICA); джерела статистичної та аналітичної інформації офіційних періодичних видань; монографії та статті за цією проблематикою, матеріали Міжнародних науково-практичних конференцій; публікації в іноземних, центральних і галузевих вітчизняних виданнях; результати досліджень, виконаних автором.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в подальшому розвитку теоретико-методичних положень щодо вибору пріоритетів та вдосконаленні механізму державної підтримки автомобілебудування й розкривається в таких основних результатах:

набули подальшого розвитку:

методичний підхід до обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку автомобілебудування в державній цільовій програмі, що, на відміну від існуючих, включає позиціонування продукції галузі в сегментах споживчого ринку України та дає змогу вибрати найбільш конкурентоспроможні з них;

механізм державної підтримки автомобілебудівної галузі України в умовах кризи, відмінність якого полягає в охопленні макро-, мезо-, мікрорівнів економіки та дозволяє упорядкувати програмні заходи на всіх рівнях ієрархії;

аналітичне забезпечення державної цільової програми розвитку автомобілебудівної галузі країни, яке включає класифікацію продукції на основі її кластеризації залежно від характеристик технічного рівня;

удосконалено:

методичний підхід до оцінки технічного рівня продукції автомобілебудування в ході формування цільової програми розвитку галузі, що ґрунтується на таких специфічних характеристиках легкових автомобілів, як динамічність, безпека, комфортність, економічність;

методичне забезпечення сегментування ринку продукції автомобілебудівної галузі в ході розробки цільової програми її підтримки з урахуванням споживчого попиту та платоспроможності основних верств населення України.

Практичне значення отриманих результатів. Практичний інтерес мають теоретичні положення та методичне забезпечення державної підтримки розвитку автомобілебудування в Україні на основі оцінки технічного рівня автомобільної продукції та її позиціонування на споживчому ринку.

Запропоновані в дисертації висновки й рекомендації, що мають прикладний характер, упроваджені в діяльність Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 38/1 від 20.08.2010 р.) і Головного управління зовнішньоекономічних зв’язків та європейської інтеграції Харківської державної обласної адміністрації (довідка № 01-16/405 від 20.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача в роботі. Дисертація є самостійною науковою роботою. У ній використано лише положення, що є результатом індивідуального дослідження автора.

Особистий внесок автора в роботі, виконаній у співавторстві, полягає в такому: набула уточнення сутність поняття «позиціонування» [1, за списком опублікованих праць на с. 15 автореферату].

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне і правове забезпечення» (Харків, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Корпорації та інтегровані структури: проблеми науки та практики» (Харків, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики» (Харків, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики» (Харків, 2009).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 9 наукових працях, у тому числі 4 статті в спеціалізованих наукових виданнях, 5 – в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 2,81 ум.-друк. арк., з яких авторові належить 2,56 ум.-друк. арк.

Структура й обсяг роботи.